Ухвала
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 656/267/19
провадження № 61-12357ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати за ним право власності на будівлю зерноскладу площею 221 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на підставі рішення Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області від 11 серпня 2004 року № 70 йому належить частина комплексу будівель та споруд приміщень зернотоку колишнього Приватного сільськогосподарського підприємства «імені Мічуріна», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спірне майно він у встановленому законом порядку не зареєстрував. Інша частина зазначеного комплексу будівель та споруд приміщень зернотоку належить на праві власності ОСОБА_2 . У 2019 році під час замовлення та виготовлення технічної документації йому стало відомо, що рішенням Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області від 25 липня 2008 року № 55 одній з належних йому будівель присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , а рішенням виконавчого комітету цієї ж ради від 27 лютого 2019 року № 13 спірну будівлю зерноскладу визнано безхазяйним майном. Спірна будівля зерноскладу є складовою частиною зернотоку колишнього Приватного сільськогосподарського підприємства «імені Мічуріна» та знаходиться на його території, має спільну з іншими будівлями, які об'єднані у комплекс за цільовим призначенням, огорожу та одну поштову адресу. Зазначені обставини перешкоджають йому в оформленні права власності на нерухоме майно.З 2004 року він добросовісно заволодів та відкрито безперервно користується спірним майном, будівля зерноскладу була побудована не за рахунок коштів територіальної громади, не придбавалась органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, а тому безпідставно визнана безхазяйним майном.
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2019 року позов залишено без задоволення.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2019 року - без змін.
13 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Як встановлено місцевим судом, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав копію технічного паспорта на виробничий будинок з господарським (допоміжними) будівлями та спорудами, виданого Комунальним підприємством «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, інвентаризаційна справа № 38, згідно з яким технічний паспорт виготовлено станом на 27 березня 2019 року за заявою ОСОБА_1 на склад, розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 221 (220,6) кв. м, ринковою вартістю 43 921 грн.
Враховуючи наведене, ціна позову в цій справі становить 43 921 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 656/267/19 є малозначною в силу вимог закону. Інших доказів вартості спірного об'єкта нерухомого майна заявник не надав.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов