09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 607/16516/19
провадження № 61-9535ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 91 000,00 грн.
Позов обгрунтований тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової кімнати № 110 у гуртожитку на АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 у 2006 році, як працівник Відкритого акціонерного товариства «Текстерно» (далі - ВАТ «Текстерно») поселена у житлове приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходився на балансі товариства, у 2008 році ОСОБА_1 уклала із ВАТ «Текстерно» договір найму ліжко-місця у кімнаті гуртожитку, де проживає до сьогодні.
З 2008 року відповідач систематично зловживає своїми правами та порушує права позивача на житло, яке до цього часу не передано у власність ОСОБА_1 всупереч законодавству та рішенню суду. ОСОБА_1 вважала, що ВАТ «Текстерно» спеціально створював перешкоди в отриманні необхідних документів для приватизації житла. Позивач змушена проживати в незадовільних житлово-побутових умовах, так як не може ризикувати вкладати свої кошти у ремонт орендованого житла, доля якого їй наперед не відома. Фактична відсутність житла впливає на її моральний стан, заважає останній влаштовувати особисте сімейне життя через невпевненість у завтрашньому дні. Позивач не має власного житла, про що неодноразово наголошувала, відчуває значні моральні страждання через усвідомлення її дискримінації в порівнянні з іншими особами, які вже використали своє право на приватизацію. Моральні страждання викликають усвідомлення ОСОБА_1 своєї вразливості і беззахисності перед державним органом в особі Тернопільської міської ради, яка на її думку, діє всупереч норм права і моралі, вишукуючи формальні підстави, відверто протидіє задоволенню потреби у житлі позивача, яке гарантоване їй Конституцією України. Позивач впродовж семи років, безуспішно намагається реалізувати своє право на реєстрацію місця проживання, похідним від якого є цілий ряд інших прав, а також право на житло, яке беззаперечно є у позивача. Моральну шкоду позивачка визначила, виходячи із тривалості перенесених нею страждань та розчарувань протягом останніх 91 місяця та просила суд стягнути моральну шкоду з розрахунку 1 000,00 грн за кожен місяць очікувань на справедливе та законне рішення про реєстрацію її проживання та передачу у власність кімнати у гуртожитку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі - Виконавчий комітет), викладену у його рішенні від 26 вересня 2018 року №722 у частині не надання дозволу ОСОБА_1 у приватизації займаного нею житлового приміщення, а саме: кімнати АДРЕСА_1 . Зобов'язано Виконавчий комітет вчинити дії щодо передачі в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року стягнуто із Тернопільської міської ради за рахунок бюджету м. Тернополя шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової кімнати АДРЕСА_1 . Суд встановив законність її проживання у спірному приміщенні, а відсутність реєстрації у цьому гуртожитку, не може впливати на встановлене законом право позивача на приватизацію займаної нею кімнати. Суд дійшов висновку про визнання протиправною відмову Виконавчого комітету, викладену у його рішенні від 26 вересня 2018 року № 722 в частині не надання дозволу ОСОБА_1 на приватизацію займаного нею житлового приміщення та зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити дії щодо передання в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати № 110 в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом рішення від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 зазнала моральних страждань через неможливість реалізувати своє право на приватизацію житлового приміщення, протиправної відмови щодо цього, як наслідок неможливістю надалі володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, яку необхідно відшкодувати.
24 червня 2020 року Виконавчий комітет направив поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 459/274/17.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.
Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу № 607/16516/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 09 жовтня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко