Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 520/10429/16-ц
провадження № 61-8507св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
особи, які подали апеляційні скарги - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карпенко Валерії Ігорівни, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що вони разом із ОСОБА_2 проживали, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 1994 року, разом виховують двох спільних синів, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилалася на необхідність встановлення факту проживання однією родиною через те, що ОСОБА_2 , на день звернення до суду із цією заявою, тяжко хворів, при цьому вони офіційно зареєстрували шлюб лише 12 серпня 2016 року, тому встановлення юридичного факту у судовому порядку забезпечить інтереси родини та дозволить у подальшому отримати спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що Одеським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області видано свідоцтво про смерть від 04 листопада 2016 року серія НОМЕР_1 .
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила встановити факт її сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2016 року у складі судді Прохорова П. А. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з 1994 року по 12 серпня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога про встановлення юридичного факту належним чином підтверджена доказами, які містяться в матеріалах справи. Встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1994 року по 12 серпня 2016 року впливає на права заявника щодо отримання спадщини та виникнення правових підстав для подальшого вирішення питання про поділ сумісно нажитого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2016 року змінено.
Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без шлюбу з 01 січня 2004 року по 12 серпня 2016 року.».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2016 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зі встановлених судом обставин справи вбачається, що в даному випадку виник спір про право на спадщину, тому такий факт у порядку окремого провадження не може бути встановлений, оскільки відповідно до частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Карпенко В. І., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що під час розгляду справи судом першої інстанції заінтересована особа - ОСОБА_2 , був живий та подав до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій підтвердив вимоги заявника щодо спільного проживання з ним.
Вважає, що цивільні справи, на які послався суд апеляційної інстанції, жодним чином не впливають на правовідносини у цій справі та не свідчать про наявність спору про право.
Вказує, що на час розгляду справи судом першої інстанції спору про право не існувало.
Також посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме те, що за результатом розгляду апеляційних скарг судом була постановлена ухвала, а не прийнята постанова.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У липні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки зі встановлених обставин чітко вбачається, що встановлення факту проживання заявнику з померлим необхідно для вирішення спору про право на спадщину, тому така справа не може бути вирішена в порядку окремого провадження.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Веселова О. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси з грудня 2016 року перебуває справа № 522/23712/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту родинних стосунків, визнання недійсним заповітів, визнання недійсним договорів дарування, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договорів іпотеки.
Також у провадженні Приморського районного суду м. Одеси з травня 2018 року перебуває справа № 522/8008/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_8 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постановив ухвалу, чим порушив положення частини першої статті 381 ЦПК України. Зазначає, що ОСОБА_2 за життя підтримав вимоги заяви. Вважає, що встановлення факту проживання однією сім'єю не пов'язується з вирішенням спору про право та вважає, що рішення суду першої інстанції не порушує права та обов'язки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Карпенко В. І., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Згідно із частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Встановивши, що після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також існування цивільних спорів, які стосуються прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 не може бути вирішена в порядку окремого провадження, яке є видом непозовного, тобто безспірного провадження, у той час, як у даному випадку вбачається спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом позиції самого ОСОБА_2 щодо спільного проживання без реєстрації шлюбу з заявником, відсутність спору на час звернення до суду та інші, не заслуговують на увагу та не спростовують наявність спору про право після смерті ОСОБА_2 щодо його спадкового майна, а визнання факту проживання з ним потрібно ОСОБА_1 для отримання спадщини, про що й було вказано у заяві, а за наявності інших спадкоємців це унеможливлює вирішення цієї справи у порядку окремого провадження.
При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена можливості заявляти ці вимоги, а також наводити вказані доводи у суді у загальному позовному провадженні.
Посилання заявника на порушення норм процесуального права, а саме те, що за результатом розгляду апеляційних скарг судом була постановлена ухвала, а не прийнята постанова, є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення по суті спору, а заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду, тому правильно було постановлено ухвалу суду.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його ухвали не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карпенко Валерії Ігорівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк