Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 444/19/15-ц
провадження № 61-4792св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Колективне сільськогосподарське підприємство «Гряда»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» (далі - КСП «Гряда»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних втрат.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборах членів КСП «Гряда» від 02 березня 2012 року надано згоду на отримання підприємством поворотної фінансової допомоги від його членів: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та нього у розмірах від 500 000 грн до 600 000 грн для погашення заборгованості перед банком за договором поруки від 30 листопада 2010 року.
Вказував, що він перерахував кошти на банківський рахунок КСП «Гряда» у розмірі 525 000 грн та направив на адресу відповідача два примірники договору про надання поворотної фінансової допомоги від 27 квітня 2012 року, другий примірник якого підприємство йому не повернуло.
28 жовтня 2014 року він направив на адресу КСП «Гряда» лист-вимогу, в якому просив протягом семи днів з дати отримання цього листа повернути йому поворотну фінансову допомогу у розмірі 525 000 грн, що була сплачена на банківський рахунок відповідача. Проте, КСП «Гряда» не виконало зазначену вимогу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КСП «Гряда» на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 525 000 грн, три відсотки річних у розмірі 2 243,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 975 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року у складі судді Ясиновського Р. Б. позов ОСОБА_1 до КСП «Гряда», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково.
Стягнуто з КСП «Гряда на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 525 000 грн, 475 грн - 3% річних; 9 975 грн - інфляційних втрат, а всього - 535 450 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором не встановлено строк повернення коштів, тому, відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, кошти у розмірі 525 000 грн мали бути повернуті відповідачем протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позивачем вимоги про це. За таких умов, 30 листопада 2014 року завершився тридцятиденний строк виконання вимоги, проте вона виконана не була.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу КСП «Гряда» задоволено.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року в частині стягнення з КСП «Гряда» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 525 000 грн, 475 грн - 3% річних, 9 975 грн - інфляційних втрат, а всього - 535 450 грн та стягнення з КСП «Гряда» на користь ОСОБА_1 3 654 грн судового збору скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-29881св18).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року апеляційну скаргу КСП «Гряда» задоволено.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року в частині стягнення з КСП «Гряда» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 525 000 грн, 475 грн - 3% річних, 9 975 грн - інфляційних втрат, а всього - 535 450 грн та стягнення з КСП «Гряда» на користь ОСОБА_1 3 654 грн судового збору скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що строк вимоги за укладеним сторонами договором ще не настав, оскільки договором такий визначений не раніше 27 квітня 2022 року, що встановлено матеріалами, як цієї справи, так і преюдиційними обставинами у справі № 444/2691/13-ц, де судовим рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з КСП «Гряда» коштів за договором від 27 квітня 2012 року № 4/04, оскільки оригінал договору втрачено. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову, незалежно від того, що позивач посилався на положення статті 1212 ЦК України, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та не врахував, що сторонами не було надано до суду оригіналу договору про надання поворотної фінансової допомоги від 27 квітня 2012 року, тому суд не міг зробити належні висновки про укладеність такого договору та про його умови, у тому числі про строк дії.
Посилається, що суд апеляційної інстанції, пославшись на рішення суду в іншій справі, безпідставно вказав, що встановлені в ньому обставини не підлягають доказуванню, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Вважає, що ним було заявлено обґрунтований відвід суддям апеляційного суду, який задоволено не було, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Крім того, вказує, що апеляційний суд порушив його право на захист, відхиливши клопотання про відкладення розгляду справи та розглянувши справу за його відсутності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року КСП «Гряда» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням загальних зборів членів КСП «Гряда» від 02 березня 2012 року надано згоду на отримання поворотної фінансової допомоги КСП «Гряда» від членів цього КСП: ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у розмірі від 500 000 грн до 600 000 грн для погашення заборгованості перед банком за договором поруки від 30 листопада 2010 року.
27 квітня 2012 року між КСП «Гряда» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 525 000 грн. Кошти у вказаній сумі 27 квітня 2012 року перераховані ОСОБА_1 відповідачу з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога засновника згідно договору № 4/04 від 27 квітня 2012 року», що вбачається з платіжного доручення № 8827.
З огляду на копію договору від 27 квітня 2012 року № 4/04, допомогу надано на десять років (пункт 2.4) та підлягає поверненню не раніше 27 квітня 2022 року (пункт 3.1) (том. 1, а. с. 51).
28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до КСП «Гряда» про повернення поворотної фінансової допомоги, проте ця вимога виконана не була.
02 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КСП «Гряда» про стягнення коштів. Свою вимогу мотивував тим, що на підставі договору від 27 квітня 2012 року № 4/04, укладеного між ним та вказаним КСП, він згідно з платіжного доручення від 27 квітня 2012 року № 8827 перерахував на рахунок КСП «Гряда» грошові кошти у сумі 525 000 грн з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога засновника.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року у справі № 444/2691/13-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з КСП «Гряда» коштів за договором від 27 квітня 2012 року № 4/04.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін із виключенням із його мотивувальної частини посилання на відсутність доказів строку дії укладеного між сторонами договору. Апеляційним судом встановлено, що загальними зборами КСП «Гряда» 02 березня 2012 року прийнято рішення про надання згоди на отримання поворотної фінансової допомоги КСП «Гряда» від 4 членів КСП, зокрема, ОСОБА_1 . Крім цього, вказаним рішенням зобов'язано укласти письмові договори з визначенням конкретного розміру допомоги строком на 10 років. Зобов'язано укласти договори та надати поворотну фінансову допомогу до 30 квітня 2012 року. На виконання вказаного рішення 27 квітня 2012 року укладені договори № 1/04, № 2/04, № 3/04, № 4/04, в тому числі і позивачем (договір № 4/04). На виконання таких були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача. Позивачем була перерахована сума у розмірі 525 000 грн. Про факт укладення договору свідчить і вимога самого позивача, яку він надсилав відповідачу та вказував про необхідність повернення йому суми коштів відповідно до умов укладеного між ними договору. Вказані договори ніким не оспорені, не визнані недійсними, не скасовані та відповідно є чинними.
У цьому судовому рішенні апеляційний суд зазначив: зважаючи на вказане доводи позивача про досягнення між ним та відповідачем усної домовленості про надання фінансової допомоги у згаданому розмірі на 1 рік є безпідставними та вірно не взяті судом до уваги. Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, позивач, як позикодавець, надає відповідачу, як позичальнику, а останній приймає поворотну фінансову допомогу та відповідач зобов'язується повернути надані кошти (пункт 1.1). Допомога надається к розмірі 525 000 грн (пункт 2.1. договору). Крім цього, допомога надається строком на 10 років та використовується для погашення заборгованості перед банком за договором поруки від 30 листопада 2010 року № 6010РЗ (пункт 2.4, 2.5 договору). Допомога підлягає поверненню не раніше 27 квітня 2022 року та позикодавець має право вимагати повернення допомоги після спливу вказаного строку (пункт 3.1, 7.1 договору).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 381/2958/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 146/381/18, від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11 та від 25 лютого 2020 року у справі № 522/25494/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до пункту 257 частини першої статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, врахувавши висновки, встановлені преюдиційним судовим рішенням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк вимоги за укладеним сторонами договором ще не настав, оскільки договором такий визначений не раніше 27 квітня 2022 року, інших умов договору позивач не довів, що є його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційної інстанції, пославшись на рішення суд в іншій справі, безпідставно вказав, що встановлені в ньому обставини не підлягають доказуванню, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, не заслуговують на увагу, оскільки жодним учасником процесу обставини, встановлені преюдиційним судовим рішенням, які апеляційний суд взяв до уваги, спростовані не були.
Посилання заявника на те, що ним було заявлено обґрунтований відвід суддям апеляційного суду, а саме з підстав можливого незаконного та позапроцесуального впливу на колегію суддів голови Львівського апеляційного суду в інтересах свого сина, який задоволено не було, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд вважає наведені заявником підстави для відводу колегії суддів апеляційного суду не обґрунтованими. Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Тиск на суддів Львівського апеляційного суду з боку голови цього суду, на що посилається заявник, не підтверджено ним жодним доказом, а є виключно його припущенням, що не може бути підставою для відводу складу колегії суддів, з мотивів їх упередженості при розгляді справи.
Крім того, ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів було залишено без розгляду у зв'язку з тим, що вона була подана з порушенням строку, передбаченого частиною третьою статті 39 ЦПК України, та не містила обґрунтувань поважності причин пропуску цього строку.
Необґрунтованим є й посилання заявника на порушення апеляційним судом його права на захист, оскільки відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку за умови першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. При цьому, судом було розглянуто його клопотання та воно було відхилено через необґрунтованість.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк