Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 208/4288/18
провадження № 61-2921св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 рокув складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
Описова частина
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути 30 142, 04 євро заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2006 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2019 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без розгляду.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача в судове засідання не відповідає пункту 3 частини першоїстатті 257 ЦПК України, частині п'ятій статті 223 ЦПК України, згідно з якими суд не може залишити позов без розгляду за наявності заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Окрім цього, не відповідає вимогам закону висновок місцевого суду про залишення позовної заяви без розгляду з підстав ненадання банком запитуваних документів, оскільки суд не з'ясував причин їх неподання, не обговорив питання про можливість вирішення спору за наявними в справі письмовими доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2019 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не виконало вимог ухвали суду щодо надання необхідних для розгляду справи доказів та не надало пояснень стосовно неможливості їх надати на вимогу суду.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не обговорив питання про можливість вирішення спору за наявними в справі доказами вважає безпідставним, оскільки місцевим судом таке питання обговорювалося в судових засідання і зроблено висновок про неможливість вирішення спору за відсутності витребуваних від банку документів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 березня 2020 року справа № 208/4288/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник АТ «Альфа-Банк» Гречківський Є. Л. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Установлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 22 травня 2019 року в цій справі задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, зобов'язано ПАТ «Укрсоцбанк» надати суду необхідну для розгляду даної справи інформацію та документи.
24 червня 2019 року на адресу суду від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшло клопотання про долучення витребуваних документів.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 липня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналу кредитної справи, зобов'язано ПАТ «Укрсоцбанк» надати для огляду належним чином оформлену (підшиту, пронумеровану) кредитну справу за кредитним договором № 31/06-КО від 20 березня 2006 року, укладеним між сторонами.
23 липня 2019 року представник позивача отримав указану ухвалу суду, однак, у судове засідання 10 жовтня 2019 року не з'явився, вимоги ухвали не виконав, розгляд справи було відкладено на 12 листопада 2019 року.
У судове засідання, призначене на 12 листопада 2019 року, представник позивача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 23 липня 2019 року про надання для огляду матеріалів кредитної справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Тобто, у випадку, коли стороною позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, в суду немає підстав залишити позовну заяву без розгляду через неявку позивача чи його представника в судове засідання.
У матеріалах справи міститься клопотання представника ПАТ «Укрсоцбанк» від 19 квітня 2019 року про розгляд справи за відсутності представника банку, а відтак у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи, не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 84 ЦПК України встановлено порядок витребування доказів.
Відповідно до частин першої, третьої сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з'ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з посиланням на пункт 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції не з'ясував причини неподання витребуваних доказів, не зазначив у чому полягають перешкоди для вирішення спору за наявними в справі письмовими доказами, зважаючи на те, що, як установлено апеляційним судом, таких доказів у матеріалах справи достатньо для розгляду справи по суті.
До того ж колегія суддів зазначає, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.
Залишаючи позову без розгляду, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги частини восьмої статті 84 ЦПК України щодо розгляду питання про застосування заходів процесуального примусу до позивача (у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або визнання причин неподання витребуваних доказів неповажними).
Зважаючи на викладене, висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у зв'язку з порушеннями норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, та направлення справи для продовження розгляду є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 рокубез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук