01 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1566/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Заступник прокурора Донецької області
представник позивача - Готка Ю. О., прокурор Офісу Генерального прокурора
відповідач-1 - Донецька обласна державна адміністрація обласної військово-цивільної адміністрації
представник відповідача-1 - не з'явився
відповідач-2 - Громадська організація "Криволуцький мисливець"
представник відповідача-2 - Ралітний О. М., голова
відповідач-3 - Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства
представник відповідача-3 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Разіна Т. І., Чорногуз М. Г.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Донецької області до Донецької обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації, Громадської організації "Криволуцький мисливець" та Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 розпорядження та визнання недійсним договору від 09.06.2016 про умови ведення мисливського господарства,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 05.07.2017 Заступник прокурора Донецької області (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації (далі - Відповідач-1, Адміністрація), Громадської організації "Криволуцький мисливець" (далі - Відповідач-2, Громадська організація) та Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Відповідач-3, Управління) з позовом про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 розпорядження голови Адміністрації № 411 від 19.05.2016 "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 6 823,3900 га (далі - Розпорядження); визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016, укладеного між Відповідачами-1 та 2 (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Розпорядження прийнято всупереч вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" без погодження надання у користування Громадській організації у користування мисливських угідь з власниками та користувачами земельних ділянок, а розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 912 від 17.10.2016 "Про заборону здійснення полювання у мисливський сезон 2016/2017 років" взагалі заборонено здійснювати полювання на всі види мисливських тварин на території Донецької області. Також Прокурор зазначив, що заподіяння шкоди об'єктам тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і, які перебувають у державній власності, спричиняє порушення інтересів держави, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність єдиного державного органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при наданні у користування мисливських угідь, Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави. З огляду на наведене недійсним є і Договір, оскільки не відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
2. Розгляд справи судами
2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
2.2. Постановою Верховного Суду (головуючий суддя Дроботова Т. Б, судді Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) від 15.05.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 11.10.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, яким в позові Прокурора відмовив повністю.
3.2. Судове рішення мотивоване тим, що Державне агентство лісових ресурсів України, Управління не заперечували проти надання Громадській організації у користування мисливських угідь, а відповідними листами Криволуцька сільська рада Донецької області, Ямпільська селищна рада Краснолиманського району Донецької області, Краснолиманська міська рада Донецької області надали згоду щодо надання у користування цих мисливських угідь, що, з урахуванням рішення облдержадміністрації, свідчить про відсутність порушень вимог природоохоронного законодавства при ухваленні Розпорядження та Договору; також суд вказав на відсутність доказів із визначенням землекористувачів станом на час ухвалення Розпорядження. Суд дійшов висновку про те, що Прокурор не довів, які саме вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не були додержані сторонами під час укладення Договору. При цьому, з посиланням на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, суд зазначив, що спірне Розпорядження є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання - укладенням Договору, отже скасування цього Розпорядження не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав Позивача, оскільки обраний Прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
4. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4.1. 18.02.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 скасовано; позов Прокурора залишено без розгляду.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; та у разі відсутності такого органу. При цьому, звертаючись із цим позовом Прокурор послався на порушення інтересів держави щодо недотримання визначеної законодавством процедури погодження надання у користування земельних угідь, а також обмеження права користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що передані у користування Громадській організації, відсутність погодження таких землекористувачів як ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", в той час як чинним законодавством не передбачено звернення прокурора в інтересах суб'єкта господарювання. Крім того, суд вказав, що Прокурором не доведено, яким саме чином позбавлення Відповідача-2 права користування спірними мисливськими угіддями сприятиме задоволенню суспільного інтересу.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності у цьому випадку та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Заступник прокурора Донецької області (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
6.1. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 55, 226, 308, 310 ГПК України.
6.2. Поза увагою суду залишились зазначені Прокурором порушення порядку надання у користування мисливських угідь. Відповідно до статей 10, 16, 22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, земля перебуває під особливою охороною держави, а органи місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади, які мають повноваження щодо розпорядження землями та надання в користування мисливських угідь.
6.3. Прокурор у позові зазначив про відсутність єдиного органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при наданні у користування мисливських угідь та на звернення суду з цих питань.
6.4. Прокурор обрав спосіб захисту прав держави щодо визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним укладеного Договору, який забезпечить справедливий баланс публічного та приватного інтересів сторін у справі, отже висновки суду про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, враховуючи також, що наявність чи відсутність порушення інтересів держави встановлюватиме суд під час розгляду справи, за результатами буде ухвалено відповідне судове рішення по суті спору, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. 03.05.2019 Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 залишити без змін; справу розглянути без участі представника Відповідача-1.
7.2. Твердження Скаржника про відсутність органу, який здійснює захист інтересів держави у таких правовідносинах, не відповідає дійсності, оскільки таким центральним органом виконавчої влади є Державне агентство лісових ресурсів України.
7.3. Посилання Скаржника на статті 10, 16, 22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" незрозуміле та неналежне, оскільки зазначені норми не містять норм щодо розпорядження земельними ділянками та не встановлюють повноважень сільських, селищних, міських рад з надання мисливських угідь у користування.
7.4. Надання мисливських угідь у користування не пов'язане із вилученням земельних ділянок у їх власників або користувачів та обмеження в користуванні ними.
7.5. 03.05.2019 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що Позивач ні в позові, ні під час неодноразових судових розглядів справи не навів жодної підстави звернення з позовом, приймаючи на себе функції іншого державного органу, та не зазначив, які саме дії чи бездіяльність відповідного органу свідчать, що такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює державний контроль та чим саме порушено інтереси держави Розпорядженням.
7.6. В позовній заяві не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту, а також не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або про відсутність такого органу.
8. Розгляд справи Судом
8.1. 22.04.2019 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора та призначив розгляд справи у судовому засіданні.
8.2. 21.05.2019 Суд зупинив провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
8.3. Ухвалою від 04.10.2019 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд.
8.4. 05.11.2019 Суд зупинив провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
8.5. Ухвалою від 10.08.2020 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 18.08.2020.
8.6. У судовому засіданні 18.08.2020 розгляд справи відкладено на 01.09.2020.
8.7. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого з 12.03.2020 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
8.8. В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
8.9. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату.
8.10. Суд констатує, що учасники справи мали можливість висловити свої позиції у касаційній скарзі та відзиві на неї, а до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у призначеному судовому засіданні 01.09.2020.
9. Позиція Верховного Суду
9.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
9.2. Частинами першою, другою статті 29 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі, було передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
9.3. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
9.4. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
9.5. При цьому, частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
9.6. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
9.7. У справі, що розглядається, звертаючись до суду з цим позовом, Прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням порядку надання у користування мисливських угідь; послався також на положення статей 13, 14, 142 Конституції України, статей 10, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", згідно з якими земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, земля перебуває під особливою охороною держави, а органи місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади, які мають повноваження щодо розпорядженнями землями та надання в користування мисливських угідь.
9.8. Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави відбулося у зв'язку з недотриманням визначеної законодавством процедури погодження надання у користування земельних угідь, а також обмеженням права користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що передані у користування ГО "Криволуцький мисливець", зокрема, відсутність погодження таких землекористувачів як ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак".
9.9. При цьому, суд апеляційної інстанції підставно вказав на те, що законодавством не передбачено звернення прокурора в інтересах суб'єкта господарювання.
9.10. У позові Прокурор послався на відсутність єдиного державного органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при наданні у користування мисливських угідь, на що також послався у касаційній скарзі (пункт 6.3).
9.11. Водночас, відповідно до статті 37 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.
9.12. За змістом пунктів 1, 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, таким центральним органом виконавчої влади є Державне агентство лісових ресурсів України, яке реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а також здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь.
9.13. При цьому, як обґрунтовано зазначив апеляційний господарський суд, обставини дотримання прокурором встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
9.14. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
9.15. У зв'язку з цим, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень ГПК України, зміни до якого набрали чинності 15.12.2017, Суд mutatis mutandis враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якого, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.
9.16. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
9.17. Враховуючи викладене, встановивши відсутність підстав для представлення прокурором інтересів держави у цій справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, помилково пославшись, на пункт 1 частини першої статті 226 ГПК України, що, однак, не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
9.18. За наведених мотивів посилання Скаржника (пункти 6.1 - 6.2, 6.4) на порушення норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 55, 226, 308, 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду. Посилання Скаржника на неправильне застосування статей 10, 16, 22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" Суд не досліджує, оскільки вважає правильним висновок апеляційного суду про існування підстав для залишення позову без розгляду.
9.19. З огляду на наведене постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а подану касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 905/1566/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак