"01" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/174/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом) - не з'явився;
від відповідача (за первісним позовом) - не з'явився.
розглянувши справу за первісним позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." про стягнення 52 329,12 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення пені у розмірі 5 955,83 грн.,-
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." про стягнення 52 329,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням розгляду справи по суті на "20" лютого 2020 р. о 11:00 год.
14.02.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№3908/20, відповідно до якого відповідач заперечує проти первісного позову.
19.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№4357/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2020р. було відкладено судове засідання на "17" березня 2020 р. о 10:30 год.
17 лютого 2020р. за вх.№443/20 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення пені у розмірі 5 955,83 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2020р. було прийнято зустрічну позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення пені у розмірі 5 955,83 грн. до спільного розгляду та об'єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/174/20 за правилами загального позовного провадження.
12.03.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№6387/20.
13.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву за вх.№6451/20, відповідно до якого позивач заперечує проти зустрічного позову.
17.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на первісний позов за вх.№6746/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2020р. було відкладено підготовче засідання на "14" квітня 2020 р. о 10:30 год.
26.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов за вх.№7859/20.
08.04.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№9050/20.
10.04.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№9216/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/174/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.05.2020р. о 11:45 год.
17.04.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№9712/20.
07.05.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№11402/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. було відкладено підготовче засідання на "19" травня 2020 р. о 10:40 год.
12.05.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№11812/20.
18.05.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№12436/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2020р. було відкладено підготовче засідання на "04" червня 2020 р. о 11:20 год.
22.05.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№13007/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. було відкладено підготовче засідання на "23" червня 2020 р. о 12:30 год.
10.06.2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вх.№14925/20.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено термін дії карантину до 31.07.2020р. на усій території України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: “Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №916/174/20 із призначенням справи до розгляду по суті на 17.07.2020р. о 10:20 год.
30.06.2020 року за вх.№16713/20 від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/174/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2020р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." за вх.№16713/20 від 30.06.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.
17.07.2020р. було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 10.08.2020р. о 11:00 год.
10.08.2020р. позивач за первісним позовом звернувся до суду із клопотанням за вх.№21066/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату, з урахуванням строку дії карантину
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2020р. було відкладено судове засідання до 01.09.2020р. о 10:45 год.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
01.09.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Як встановлено господарським судом, 19.12.2018 між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” (далі - ДП “МТП “Южний”, Підприємство, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.М.» (далі - ТОВ «В.М.», Постачальник, Відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів № Т/СН-258/18 (далі - Договір) зі строком дії по 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов'язань.
Згідно з п. 1.1. Договору встановлено, що постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Покупцю товар, зазначений у Специфікації, що є Додатком №1, відповідно до цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити Товар.
Відповідно до п. 3.1. Договору, передбачено, що Покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переведенням коштів на рахунок Постачальника, протягом 15 банківських днів з дати поставки конкретної партії Товару, згідно з виставленим Постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки Покупця.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Постачальник протягом 25 календарних днів з дати отримання рознарядки від Покупця на поставку конкретної партії Товару, поставляє Покупцю конкретну партію Товару у повній відповідності до наданої рознарядки.
Вищезазначеним пунктом Договору було також встановлено, що рознарядка Покупця на поставку конкретної партії товару надсилається Постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.
Позивач вказує, що 29.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «В.М.» було надіслано рознарядку від 28.12.2018 №205-63/1759 на поставку всього товару визначеного у Додатку №1 до Договору (Специфікація), яка була направлена Покупцем електронною поштою.
Згідно до умов п. 4.1. Договору, враховуючи дату отримання рознарядки від 28.12.2018 №205-63/1759, поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 23.01.2019 включно.
Однак, як зазначає позивач, 29.12.2018 Постачальником було здійснено поставку товару не у повній відповідності до рознарядки, яка була направлена Покупцем на електронну пошту ТОВ «В.М.», що підтверджується відповідним приймальним актом від 29.12.2018 №963 та видатковою накладною № ННУ00030711 від 29.12.2018.
Постачальник у повному обсязі поставив Покупцю товар за разнарядкою від 28.12.2018 №205-63/1759 лише - 08.02.2019, що підтверджується приймальними актами від 08.02.2019 №1155 та №1171, а також видатковими накладними № НЗК00685277 та № ННУ00030809 від 25.01.2019, у зв'язку із чим, прострочення зобов'язання за Договором складає - 15 днів.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення Постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказано вартості.
З урахуванням викладених обставин, позивач за первісним позовом вважає, що був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення пені у відповідності до п.7.2 Договору.
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якої позивач за зустрічним позовом вважає за доцільне захистити свої прав та охоронювані законом інтереси шляхом стягнення з ДП “МТП “Южний” пені за прострочення оплати вартості поставленої партії товару на підставі пункту 7.4. Договору у розмірі 5 955,83 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приймаючи до уваги, що вимоги первісного та зустрічного позову не є взаємовиключними, суд вважає за доцільне першочергово надати оцінку первісному позову ДП “МТП “Южний”.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 29.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «В.М.» було надіслано рознарядку від 28.12.2018 №205-63/1759 на поставку всього товару визначеного у Додатку №1 до Договору (Специфікація), яка була направлена Покупцем електронною поштою.
Згідно до умов п. 4.1. Договору, враховуючи дату отримання рознарядки від 28.12.2018 №205-63/1759, поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 23.01.2019 включно.
Однак, 29.12.2018 Постачальником було здійснено поставку товару не у повній відповідності до рознарядки, яка була направлена Покупцем на електронну пошту ТОВ «В.М.», що підтверджується відповідним приймальним актом від 29.12.2018 №963 та видатковою накладною № ННУ00030711 від 29.12.2018.
Постачальник у повному обсязі поставив Покупцю товар за разнарядкою від 28.12.2018 №205-63/1759 лише - 08.02.2019, що підтверджується приймальними актами від 08.02.2019 №1155 та №1171, а також видатковими накладними № НЗК00685277 та № ННУ00030809 від 25.01.2019, у зв'язку із чим, прострочення зобов'язання за Договором складає - 15 днів.
Статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення Постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказано вартості.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «В.М.» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про закупівлю товарів №Т/СН-258/18 від 19.12.2018 року щодо поставки товару у термін, визначений у п. 4.1. Договору, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення терміну поставки товару за Договором у розмірі 52 329,12 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Отже, господарський суд прийшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог ДП “МТП “Южний” про стягнення пені за прострочення терміну поставки товару у розмірі 52 329,12грн.
Що стосується зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» господарський суд зазначає наступне.
Як було встановлено матеріалами справи, 29.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «В.М.» було надіслано рознарядку від 28.12.2018 №205-63/1759 на поставку всього товару визначеного у Додатку №1 до Договору (Специфікація), яка була направлена Покупцем електронною поштою.
Згідно до умов п. 4.1. Договору, враховуючи дату отримання рознарядки від 28.12.2018 №205-63/1759, поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 23.01.2019 включно.
Однак, 29.12.2018 Постачальником було здійснено поставку товару не у повній відповідності до рознарядки, яка була направлена Покупцем на електронну пошту ТОВ «В.М.», що підтверджується відповідним приймальним актом від 29.12.2018 №963 та видатковою накладною № ННУ00030711 від 29.12.2018.
Постачальник у повному обсязі поставив Покупцю товар за разнарядкою від 28.12.2018 №205-63/1759 лише - 08.02.2019, що підтверджується приймальними актами від 08.02.2019 №1155 та №1171, а також видатковими накладними № НЗК00685277 та № ННУ00030809 від 25.01.2019.
З урахуванням того, що датою поставки товару згідно із приймальними актами від 08.02.2019 №1155 та №1171 є 08.02.2019, а не 01.02.2019, як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.», суд вважає, що невірно позивачем за зустрічним позовом розраховано розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунків.
Відповідно до накладної № ННУ00030809 від 25.01.2019 на суму 9 502,20грн. суд зазначає, що з боку відповідача за зустрічним позовом не було прострочено оплату товару, оскільки п. 3.1. Договору, передбачено, що Покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переведенням коштів на рахунок Постачальника, протягом 15 банківських днів з дати поставки конкретної партії Товару, згідно з виставленим Постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки Покупця, з урахуванням того, що дата поставки товару - 08.02.2019, Покупець мав сплати Постачальнику плату за товар не пізніше ніж - 01.03.2019.
З матеріалів справи вбачається, що ДП “МТП “Южний” сплатило ТОВ «В.М.» грошові кошти за вказаною вище накладною - 01.03.2019, тобто в межах встановленого договором строку, а саме - 15 банківських днів з дати поставки товару.
Через що, господарський суд дійшов до висновку про те, що стягнення з ДП «МТП «Южний» пені у розмірі 16,40грн. за несвоєчасну оплату даної партії товару, загальною вартістю 9502,20 грн. є неможливим, оскільки оплата була своєчасною, не пізніше ніж - 01.03.2019.
Відповідно по накладної № НЗК0068277 від 25.01.2019 на суму 688 219,86 з боку ДП «МТП «Южний» термін оплати товару було прострочено.
Поставка товару на суму 688 219,86, як було встановлено матеріалами справи відбулась - 08.02.2019.
Суд зазначає, що з боку відповідача за зустрічним позовом дійсно було прострочено оплату товару, оскільки п. 3.1. Договору, передбачено, що Покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переведенням коштів на рахунок Постачальника, протягом 15 банківських днів з дати поставки конкретної партії Товару, згідно з виставленим Постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки Покупця, з урахуванням того, що дата поставки товару - 08.02.2019, Покупець мав сплати Постачальнику плату за товар не пізніше ніж - 01.03.2019.
З матеріалів справи вбачається, що ДП “МТП “Южний” сплатило ТОВ «В.М.» грошові кошти за вказаною вище накладною - 29.03.2019, тобто поза межами встановленого договором строку, з порушенням строку 15 - ти банківських днів з дати поставки товару.
Судом встановлено, що термін оплати товару ДП «МТП «Южний» було прострочено на 28 днів.
З наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку було встановлено, що у розрахунку позивача за зустрічним позовом було невірно зазначено період нарахування пені, тому Господарським судом Одеської області за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено власний розрахунок пені, який підлягає стягненню з відповідача за період з 02.03.2019р. по 29.03.2019р. (28 днів) на суму - 4 751,54грн.
З урахуванням вище викладеного, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, а саме у розмірі - 4 751,54грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача (за первісним позовом).
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, однак враховуючи те, що при поданні зустрічної позовної заяви до суду позивачем за зустрічним позовом було сплачено мінімальну ставку судового збору з урахуванням розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку, що судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом становить 2 102,00грн.
Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Первісний позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." про стягнення 52 329,12 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 24095427) на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) грошові кошти, а саме: пеню за прострочення терміну поставки товару за Договором у розмірі 52 329 /п'ятдесят дві тисячі триста двадцять дев'ять/ грн. 12 коп. та судовий збір за подання первісної позовної заяви у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві / грн. 00 коп.
3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення пені у розмірі 5 955,83 грн. - задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М."(01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 24095427) грошові кошти, а саме: пеню на підставі пункту 7.4. Договору №Т/СН-258/118 від 19.12.2018 у розмірі 4 751 /чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну/ грн. 54 коп. та судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві / грн. 00 коп.
5. В решті зустрічного позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст складено 11 вересня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут