31.08.2020 р. Справа№ 914/423/20
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-11», м.Львів
до відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», м.Київ
за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, м.Київ
за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича, м.Львів
про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Деркач О.Р. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001486 від 12.06.2019 р.; довіреність №3222-К-Н-О від 25.07.2019 р.);
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-11» до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса від 09.01.2020 р. №2 про вилучення у ТзОВ «Сатурн-11» і повернення АТ КБ «Приватбанк» об'єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.
Третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору позивач зазначив приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича.
Разом із поданням позовної заяви 20.02.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн-11» подано заяву про забезпечення позову (вх.№468/20 від 20.02.2020 р.) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2 від 09.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо вилучення у ТзОВ «Сатурн-11» і повернення АТ КБ «Приватбанк» об'єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 р., а саме нерухомого майна перелік якого зазначено у поданій заяві.
Ухвалою суду від 25.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2020 р.
Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича. Також, вказаною ухвалою суд постановив розгляд заяви про забезпечення позову призначити у судовому засіданні 11.03.2020 р. за участю представників сторін та третіх осіб.
25.02.2020 р. позивач подав до канцелярії суду заяву за вих.№25/2-3 від 25.02.2020 р. про зміну предмета позову (вх.№552/20) з доказами надіслання 25.02.2020 р. даної заяви всім учасникам справи.
25.02.2020 р. позивач подав до канцелярії суду заяву за вих.№2512-4 від 25.02.2020 р. (вх.№353/20) про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі: 40 000,00 грн; стягнення основної винагороди виконавця в сумі 39 240 318,8 грн та витрат виконавчого провадження у сумі 903 грн, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили. До заяви долучено докази її надсилання 25.02.2020 р. учасникам справи.
Ухвалою від 27.02.2020 р. суд постановив розгляд заяви про забезпечення позову (вх.№353/20 від 25.02.2020 р.) призначити у судовому засіданні 11.03.2020 р. за участю представників сторін та третіх осіб.
Ухвалою від 11.03.2020 р. суд відклав підготовче засідання на 30.03.2020. Цією ж ухвалою суд постановив відкласти розгляд заяв про забезпечення позову та заяви про зміну предмету позову.
Ухвалою від 30.03.2020 р. суд постановив задовольнити заяви представників позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання, поновити третій особі-2 строк для подання документально та нормативно обґрунтованої позиції на заяву позивача про забезпечення позову, відкласти підготовче засідання без визначення дати. При цьому суд керувався постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року (з врахуванням змін та доповнень) якою з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на усій території України було введено карантин.
31.03.2020 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшло пояснення (вх.№14510/20), в якому приватний виконавець Пиць А.А. зазначив, що заява про забезпечення позов за вих.№2512-4 від 25.02.2020 р. в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не підлягає задоволенню, оскільки, 21.02.2020 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». До вказаного пояснення приватним виконавцем долучено копію матеріалів виконавчого провадження ВП №61254082 на 36 арк.
Ухвалою від 15.06.2020 р. суд постановив підготовче судове засідання призначити на 15.07.2020 о 11:30 год.
Судове засідання у даній справі, призначене на 15.07.2020 р. не відбулось, у зв'язку із проведенням санітарної дезинфекції приміщення суду в період з 14.07.2020 - 15.07.2020 р.
Ухвалою від 16.07.2020 р. суд постановив призначити підготовче судове засідання на 31.08.2020 р.
Позивач явку уповноваженого представника в підготовче засідання 31.08.2020 р. не забезпечив. Заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника позивача до суду не надходили.
Представник відповідача в підготовче засідання 31.08.2020 р. з'явився.
Треті особи явку уповноважених представників в підготовче засідання 31.08.2020 р. не забезпечили. Заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Ухвалою суду від 16.07.2020 р. явка третіх осіб не визнавалась обов'язковою.
Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову (вх.№468/20 від 20.02.2020 р.), заслухавши думку представника відповідача (заперечив, щодо її задоволення), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на таке.
Позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо вилучення у ТзОВ «Сатурн-11» і повернення АТ КБ «Приватбанк» об'єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 р., а саме нерухомого майна перелік якого зазначено у поданій заяві.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник обґрунтовує наступним.
17.02.2020 р. на адресу ТзОВ «Сатурн-11» від приватного виконавця Пиць А.А. листом №1612 від 12.02.2020 р. надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61254082 від 12.02.2020 р. винесена при примусовому виконанні виконавчого напису №2 від 09.0.2020 р. вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
На думку заявника, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості або іншої відповідальності боржника, чим порушив вимоги встановлені Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій.
Як стверджує заявник, станом на момент звернення з даною заявою рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2019 р. у справі №914/9/19 не вступило в законну силу та заборгованість ТзОВ «Сатурн-11» перед АТ КБ «Приватбанк» не є безспірною.
Крім, цього позивач стверджує, що станом на момент звернення з позовною заявою (20.02.2020 р.) є невирішеним господарський спір у справі № 910/17818/19 в задоволенні позову ТзОВ «Сатурн-11» до АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним пункт 8.2. договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 р., що слугував підставою для надіслання АТ КБ «Приватбанк» повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу від 03.12.2019 №Э Upr 1/3-240353.
Отже, на думку заявника на момент вчинення виконавчого напису існував невирішений по суті спір щодо заборгованості та її розміру, що грубо суперечить ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Безспірність заборгованості боржника, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Як стверджує заявник, під час судового розгляду у приватного виконавця є можливість здійснити примусове виконання рішення з передачі майна, що призведе до того, що на момент прийняття рішення у даній справі виконавче провадження буде завершено у зв'язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення та усі грошові кошти, що вказані у виконавчому написі нотаріуса будуть стягнуті з боржника.
Крім того, вилучення у ТзОВ «Сатурн-11» і повернення майна АТ КБ «Приватбанк» в подальшому істотно ускладнить ефективний захист або взагалі унеможливить поновлення порушених прав та інтересів лізингоодержувача, за захистом яких позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, так як в подальшому майно, що є предметом лізингу, може бути передане банком в користування чи у власність іншим особам.
На думку заявника, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, у разі задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав ТзОВ «Сатурн-11», за захистом яких товариство звернулося до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі приватним виконавцем буде примусово вилучено майно та стягнуто грошові кошти товариства то ТзОВ «Сатурн-11» не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (позов про оскарження дій виконавця, позов про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса), що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Відповідач заперечив проти поданої представником позивача заяви про забезпечення позову (вх.№468/20 від 20.02.2020 р.), просив відмовити у її задоволенні. Зокрема зазначив, що нерухоме майно, перелік якого вказано у поданій заяві було та є власністю АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Оскільки, у встановлений строк ТОВ «САТУРН-11» в добровільному порядку нерухоме майно банку не повернуло, відтак АТ КБ «Приватбанк» був вимушений захищати своє право власності, шляхом вчинення виконавчого напису, що передбачено Законом України «Про фінансовий лізинг», Цивільним кодексом України та умовами договору фінансового лізингу.
31.03.2020 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшло пояснення (вх.№14510/20), в якому приватний виконавець Пиць А.А. зазначив, що заява про забезпечення позову за вих.№2512-4 від 25.02.2020 р. в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не підлягає задоволенню, оскільки, 21.02.2020 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». До вказаного пояснення приватним виконавцем долучено копію матеріалів виконавчого провадження ВП №61254082 на 36 арк.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, п.4 ч. 1 ст. 137 ГПК передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому наявність таких обставин покладається на заявника. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 13.01.2020 р. справа №922/2136/17.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса №2 від 09.01.2020 р. стосується правовідносин, що виникли з договору фінансового лізингу, та в свою чергу не пов'язаний зі стягненням заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору. У даному випадку виконавчий напис нотаріуса №2 від 09.01.2020 р. стосується повернення майна власнику.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, перелік якого зазначено у поданій заяві є власністю АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
21.02.2020 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого напису №2 виданого 09.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та враховуючи те, що згідно актів приватного виконавця про передачу майна зазначеного у виконавчому документі стягувачу від 17.02.2020 р., 18.02.2020 р., 19.02.2020 р., 20.02.2020 р., 21.02.2020 р. приватним виконавцем вилучено у боржника ТзОВ «Сатурн-11» нерухоме майно перелік якого зазначено у поданій заяві та передано стягувачу АТ КБ «Приватбанк».
Враховуючи, що станом на дату відкриття провадження у справі 25.02.2020 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2 виданого 09.01.2020р. закінчено, відтак відсутні підстави для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмета позову (вх.№552/20 від 25.02.2020 р.), заслухавши думку представника відповідача (заперечив, щодо її задоволення), дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Заява про зміну предмета позову мотивована тим, що 21.02.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У постанові зазначено, що згідно актів приватного виконавця про передачу майна зазначеного в виконавчому документі стягувачу від 17.02.2020р., 18.02.2020 р., 19.02.2020 р., 20.02.2020 р., 21.02.2020 р. Виконавчий документ виконано.
Як стверджує позивач, передача майна АТ КБ «Приватбанк» відбулася всупереч закону, під час невирішеного по суті спору у справі №914/9/19, у зв'язку з чим вилучене майно підлягає поверненню ТзОВ «Сатурн-11». У зв'язку з чим позивач вважає за необхідне змінити предмет позову та додати ще одну позовну вимогу про повернення вилученого (стягнутого) за виконавчим написом нотаріуса.
На думку позивача позовна вимога про повернення вилученого (стягнутого) за виконавчим написом нотаріуса є похідною від позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
За змістом ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно ч.5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
В постанові № 916/1764/17 від 13.03.2018р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду висловив правову позицію, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предметом позову у даній справі є позовна вимога немайнового характеру, а саме визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яка не містить вартісного, грошового вираження.
Як вбачається із змісту заяви про зміну предмета позову за вих.№25/2-3 від 25.02.2020 р. (вх.№552/20 від 25.02.2020 р.), позивач просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2 від 09.01.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про вилучення у ТзОВ «Сатурн-11» і повернення АТ КБ «Приватбанк» об'єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 року, а саме нерухомого майна перелік якого зазначено у поданій заяві;
- зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повернути ТзОВ «Сатурн-11» стягнуті за виконавчим написом вчиненим 09.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №2 об'єкти лізингу згідно договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 року, а саме нерухоме майно перелік якого зазначено у поданій заяві.
Проаналізувавши зміст поданої заяви, а також зміст позовної заяви та обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені в п.2 прохальної частини заяви позовні вимоги спрямовані на одночасну зміну предмета та підстав позову, про що вказувалось вище, та що суперечить вимогам ч.3 ст. 46 ГПК України. Позивачем заявлено додаткову позовну вимогу майнового характеру, яка фактично є самостійною позовною вимогою та обґрунтована новими обставинами справи.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку відмовити у прийнятті до розгляду заяви позивача зміну предмету позову за вих.№25/2-3 від 25.02.2020 р. (вх.№552/20 від 25.02.2020 р.).
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову (вх.№353/20 від 25.02.2020 р.), заслухавши думку представника відповідача (заперечив, щодо її задоволення), дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне .
У поданій заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі: 40 000,00 грн; стягнення основної винагороди виконавця в сумі 39 240 318,80 грн, та витрат виконавчого провадження у сумі 903,00 грн до вирішення спору по суту та набрання рішення у даній справі законної сили.
Беручи до уваги те, що суд відмовив позивачу у прийнятті заяви про зміну предмета позову (вх.№552/20 від 25.02.2020 р.), а заява про забезпечення позову пов'язана із обставинами викладеними у заяві про зміну предмета позову, відтак заяву про забезпечення позову слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 42, 46, 74, 77, 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сатурн-11» у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№468/20 від 20.02.2020 р.).
2. Відмовити у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову за вих.№25/2-3 від 25.02.2020 р. (вх.№552/20 від 25.02.2020 р.).
3. Залишити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-11» про забезпечення позову (вх.№353/20 від 25.02.2020 р.) без розгляду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки визначені розділом IV ГПК України
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повниу текст
ухвали складено 07.09.2020 р.
Суддя Ю.О. Сухович