Іменем України
02 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2188/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Борзаниці С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Кравцової Т.О.,
позивача не прибув,
представника відповідача Ахтирської Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Прокуратури Луганської області (далі - відповідач), в якій просить стягнути з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 27069,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював в органах прокуратури з 04.08.1997 по 05.05.2020. У січні 2016 року позивача призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.
Наказом прокурора Луганської області від 30.04.2020 № 529к позивача звільнено з вказаної посади з 05.05.2020 із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). З вказаним наказом ознайомлено 04.05.2020.
У наказі від 30.04.2020 № 529к про звільнення наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
Згідно листа Відповідача № 18-126 вих-20 від 04.05.2020 у зв'язку із звільненням позивачу нараховано до виплати 147697.82 грн., складовими якої є заробітна плата за травень 2020 року та компенсація за 149 днів невикористаної відпустки.
Позивач вважає, що в порушення статті 44 КЗпП України Відповідачем на момент його звільнення не здійснено повний розрахунок за час існування трудових відносин, а саме: вихідної допомоги при звільнені у сумі 27069 грн, яку просить стягнути.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 18-19).
15 червня 2020 року на виконання ухвали від 09.06.2020 від позивача надійшла квитанція про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. (арк. спр. 24).
22 червня 2020 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрите провадження у справі (арк. спр. 29-30).
17 серпня 2020 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті (арк. спр. 70).
Від представника відповідача 15 липня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 55-59).
Позивач звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а виплата визначеної статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги передбачена у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників). При цьому, Законом України «Про прокуратуру» не передбачена виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону. У свою чергу, стаття 44 КЗпП України також не передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16.
Позивач підтримав позовні вимоги повністю, вважає їх обґрунтованими з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
За наказом відповідача від 30 квітня 2020 року № 529 к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 05 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (арк. спр. 13, 62).
Також цим наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Луганської області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
04 травня 2020 року ОСОБА_1 було ознайомлено з вказаним наказом.
Згідно з розрахунковим листом за травень 2020 року позивачу нараховано до виплати: оклад за 1 день у сумі 603 грн, компенсація щорічної відпустки за 44 дні - 146180, 92 грн, надбавка за вислугу років прокурорам і слідчим за 69 день - 241,26 грн, надбавку за виконання ОВР за 77 день - 633,32 грн, індексація по постанові КМУ № 526 - 39,16 грн, всього нараховано 147697,82 грн; утримано: профвнески 1 % - 1476,98 грн, виплата між розрахункова (Банк) - 117419,76 грн, податок з доходів фіз. осіб 18% - 26585,61, військовий збір - 2215,47 грн (арк. спр. 15).
Незгода позивача із непроведенням при звільненні виплати вихідної допомоги зумовила його звернення до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
На виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.)
Норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Згідно статті 4 статті 16 Закону України №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України №1697-VII прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
У свою чергу, пунктом 9 частини 1 статті 51 зазначеного закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Стаття 81 Закону № 1697-VII встановлює, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, серед інших, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною п'ятою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Зазначена правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статі 40 КЗпП.
Суд також враховує, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, відповідно до положень частини п'ятої статті 40 КЗпП України як відповідач, так і суд відносно позивача, який здійснював свою трудову діяльність відповідно до положень Закону № 1697-VII у статусі прокурора, повинні застосовувати положення вказаного Закону.
В свою чергу, частиною 3 статті 16 Закону №1697-VII прямо визначено, що прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Тобто, прокурор не може бути звільнений відповідно до положень КЗпП України.
Як наслідок, до позивача не можуть бути застосовані положення статті 44 КЗпП України, оскільки виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку здійснюється при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу.
Жодною нормою Закону №1697-VII не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону.
Також відсутні підстави для застосування аналогії закону, оскільки нормами КЗпП України прямо передбачене застосування норм спеціального Закону №1697-VII (частина п'ята статті 40 КЗпП України), що і було виконано відповідачем.
Враховуючи, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначеному Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Судом встановлено, що позивач у день звільнення був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав його копію. Відповідно, судом з'ясовано, що позивач з 04.05.2020 обізнаний з підставами звільнення з посади, а також належними йому до виплати при звільненні сумами.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивач не набув права на отримання вихідної допомоги при звільненні, відсутні підстави стягнення з відповідача заборгованості по виплаті вихідної допомоги у розмірі 27069,00 грн.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні у сумі 27069,00 грн відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано у повному обсязі 10 вересня 2020 року.
Суддя С.В. Борзаниця