10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3486/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі
за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело єднання" про стягнення 543 660, 86 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Моршинської міської ради (далі - Міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело єднання" (далі - ТОВ "Джерело єднання") про стягнення 543 660,86 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок використання ТОВ "Джерело єднання" земельної ділянки, кадастровий номер 4610700000:01:004:0454, площею 0,4988 га, розташованої по вул. І. Франка, 12 у м. Моршині Львівської області (далі - земельна ділянка), у період із 01.10.2015 по 01.01.2017 за відсутності правовстановлюючих документів, територіальній громаді міста Моршина в особі Міської ради були завдані збитки у вигляді неодержаних доходів на суму 224 634,38 грн. Також прокурор зазначав, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі № 914/1362/16, яке набрало законної сили, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Міською радою і ТОВ "Джерело єднання" та зобов'язано відповідача зареєструвати право оренди землі, що залишилось ним без виконання. У зв'язку із несплатою ТОВ "Джерело єднання" орендної плати у період із січня 2017 року по грудень 2017 року у нього виникла заборгованість у сумі 319 026,48 грн, яка разом із сумою збитків підлягає сплаті на користь Міської ради.
2. Рух справи та короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Джерело єднання" на користь Міської ради 224 634,38 грн збитків за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів та 319 026,48 грн заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку.
Рішення обґрунтовано тим, що прокурором належними та допустимими доказами доведено, що у зв'язку із використанням відповідачем земельної ділянки за відсутності правових підстав Міській раді було завдано збитків на суму 224 634,38 грн, а у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати за цю земельну ділянку, утворилася заборгованість у сумі 319 026,48 грн, що є підставою для стягнення цих коштів із ТОВ "Джерело єднання".
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (колегія суддів: Коротун О. М., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) рішення скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 275 та частини 1 статті 278 ГПК України.
Постанова мотивована посиланнями на те, що звертаючись із позовом, прокурором не доведено неналежного захисту своїх прав Міською радою та наявності виключного випадку для представництва прокуратурою її інтересів, а отже позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
2.3. Постановою Касаційного господарського суду від 16.04.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи постанову Верховний Суд зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду та наголосив, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (колегія суддів: Скрипка І. М., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б) рішення скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 275 та частини 1 статті 278 ГПК України.
Постанова обґрунтована тим, що прокурором при подачі позову не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Прокурором не доведено в чому полягає представництво ним інтересів держави в особі Моршинської міської ради, і яке нездійснення захисту, здійснення захисту неналежним чином, допустила Моршинська міська рада у спірних правовідносинах.
3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Прокурор акцентує, що сам факт не звернення міської ради до суду з позовом про стягнення завданих збитків, свідчить про неналежне виконання цим органом місцевого самоврядування своїх повноважень.
Скаржник зазначає, що аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
5.1. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
5.2. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.3. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5.4. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
5.5. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
5.7. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
5.8. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
5.9. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
5.10. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
5.11. 01.03.2018 листом № 05-48-821 вих-18 на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура повідомила Міську раду про те, що буде звертатися до господарського суду з даним позовом, проте компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.
5.12. Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 вже було зазначено про те, що звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Міської ради зазначав про те, що 13.12.2016 Міська рада зверталася до ТОВ "Джерело єднання" із претензією № 1881 про сплату 224 634,38 грн збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за землю у період із 01.10.2015 по 01.01.2017, яку було залишено ТОВ "Джерело єднання" без відповіді та без задоволення.
5.13. Прокурор у позовній заяві наголошував, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі № 914/1362/16, яке набрало законної сили, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Міською радою і ТОВ "Джерело єднання" та зобов'язано відповідача зареєструвати право оренди землі, чого товариство не виконало.
5.14. Крім того, прокурор зазначав, що рішенням виконавчого комітету Міської ради від 12.01.2017 № 3 доручено юридичному департаменту Міської ради звернутися до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Джерело єднання" щодо сплати коштів у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за користування земельною ділянкою без укладення договору. Однак, Міською радою позов до суду про стягнення завданих збитків не було подано.
5.15. Водночас у позовній заяві прокурор стверджував, що 31.10.2017 Міська рада повторно звернулася до ТОВ "Джерело єднання" з претензією №1389/03.17 про сплату 490 489,78 грн збитків та орендної плати за земельну ділянку, яку також було залишено ТОВ "Джерело єднання" без відповіді та без задоволення.
5.16. Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України повідомив компетентний орган про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міської ради, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Водночас прокурор зазначив, що Міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.
5.17. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява № 1365/07), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11).
5.18. Положеннями статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.
5.19. Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.20. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
6.3. За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідача, колегія суддів погоджується із доводами, наведеними прокурором у касаційній скарзі, про те, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міської ради, тому висновки суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду є помилковими, а відтак - оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6.4. Крім того, колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду на підставі частини 1 статті 278 ГПК України, апеляційний господарський суд не зазначив пункту та частини статті 226 ГПК України, з яких виходив суд дійшовши таких висновків.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду касаційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 910/3486/18 скасувати.
3. Справу № 910/3486/18 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір