Справа № 752/13640/18
Провадження № 2/752/890/20
Іменем України
02.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення суми страхового відшкодування, -
В липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ПрАТ «СК «Юнівес», в якому просила суд стягнути із відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 77764,05 грн., витрати за послуги експерта в сумі 2000,00 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.02.2018 року о 11-30 год на перехресті вул. Кирилівсько та провулку Цимлянського в м. Києві відбулась дорожньо-транпортна пригода за участю автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Останнього, постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.04.2018 року було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК3460640 в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн. 08.02.2018 року позичем було подано відповідачу повідомлення про страхову подію. Однак, огляд відповідачем автомобіля було проведено поверхово без зазначення необхідності проведення заміни та ремонту пошкоджених автозапчастин. В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, позивачем було замовлено оцінку із визначення завданого матеріального збитку, варість якого склала 2000,00 грн. Так, згідно зі звітом № 0145-С про оцінку вартості майнової шкоди від 13.03.2018 року, вартість матеріального збитку завданого поивачу, як власнику автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 склала 126274,05 грн. 15.03.2018 року та 26.04.2018 року позивачем були подані заяви та всі необхідні документи для відшкодування шкоди. 07.06.2018 року відповідач без узгодження із позивачем розміру страхового відшкодування перерахував, останній, страхове відшкодування в розмірі 48510,00 грн. Позивач вказує, що зазначена виплата була здійснена відповідачем без досягнення згоди із нею, а також страховиком не було направлено позивачу письмове повідомлення про прийняте відповідачем рішення. Крім того, транспортний засіб «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 був також застрахований за комплексним договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страування фінансового ризику № СК-002089 від 06.04.2017 року, а тому загальний ліміт відповідальності складає 200000,00 грн., що не перевищує меж завданого майнового збитку позивачу за страховим випадком. З огляду на викладене, а також те, що відповідачем виплачено страхове відшкодування не в повному обсязі, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 06.07.2018 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.09.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних відмовити, в зв'язку з безпідставністю, зокрема, посилаючись на те, шо страховою компанією були виконанані вимоги закону та виплачена сума страхового відшкодування у відповідності до проведеної оцінки на замовлення відповідача.
18.10.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до яко сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, вказуючи на безпідставну бездіяльність відповідача та виплату страхового відшкодування не в повному обсязі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2019 року (головуючий суддя Шкірай М.І.), у справі було здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 30.06.2020 року № 429, справу було автоматично повторно перерозподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольни з викладених в позові підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені у відзиві.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 08.02.2018 року о 11-30 год. в м. Києві по вул. Кирилівській відбулась дорожньо-транпортна пригода за участю автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 та автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.04.2018 року у справі № 758/2200/18, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки позивач має право на отримання страхового відшкодування, як потерпіла особа та наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Вказане також не спростовано сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК3460640 в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн., франшиза 0,00 грн.
08.02.2018 року позичем було подано відповідачу повідомлення про страхову подію.
На підставі документів, поданих позивачем до ПрАТ «СК «Юнівес», останнє, визнавши ДТП, що мала місце 13.04.2018 року страховим випадком, 06.06.2018 року на підставі звіту № 498 від 31.05.2018 року, складеного СОД ФОП ОСОБА_4 здійснило страхове відшкодування на рахунок, визначений позивачем, у розмірі 48510,08 грн.
Вказане також не заперечено сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_5 було замовлено звіт № 0145-С від 13.03.2018 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 складає суму в розмірі 126274,05 грн.
Позивач вказує, що виплата відповідачем страхової суми була здійснена без досягнення згоди із позивачем та без врахування поданих нею документів, зокрема, звіту, страховиком було проведено огляд автомобіля поверхнево, а також не було направлено позивачу письмове повідомлення про прийняте рішення, а тому з огляду на висновки звіту, який було замовлено позивачем та розмір завданої матеріальної шкоди позивач вважає, що відповідачем виплачено їй страхове відшкодування не в повному обсязі, а відтак наявні підстави для стягнення решти суми із відповідача.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача до відповідача із повідомленням про подію та заявами про вилату страхового відшкодування, відповідачем було вжито комплекс заходів з метою визначення розміру та виплати відповідного страхового відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності за полісом.
З матеріалів справи вбачається, що звіт оцінки вартості матеріальної шкоди від 31.05.2018 року, яким керувався відповідач при визначенні суми страхового відшкодування складений СПД ФОП ОСОБА_4 , який має свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів ФДМ України № 4781 від 19.07.2006 року, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 419/17 ФДМ України, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 4410 від 17.06.2006 року, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 233-ПК від 17.03.2017 року
Будь-яких доказів щодо неправомірних дій СПД ФОП ОСОБА_4 під час складення звіту, матеріали справи не містять, як і не містять доказів складення звіту з порушенням вимог закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
Суд, вважає, що відповідачем виконано вимоги пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки представник страховика оглянув пошкоджений автомобіль в межах строку, визначеного Законом, за його місцезнаходженням для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Присутність представника страхової компанії позивачем не заперечується, а доводи сторони позивача про поверхневість огляду та визначення вартості без врахування необхідності заміни та ремонту пошкоджених запчастин судом до уваги не приймається, оскільки, ці твердження належними доказами не доведено, а є лише припущеннями позивача.
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства ( ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Підстави для неприйняття судом до уваги звіту оцінки вартості матеріальної шкоди від 31.05.2018 року складено СПД ФОП ОСОБА_4 , у суду відсутні.
Судом встановлено, що відповідач визнав вимоги позивача обґрунтованими та прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування в розмірі, який було визначено у звіті від 31.05.2018 року, та платіжним дорученням від 06.06.2018 року на рахунок, вказаний позивачем, страховою компанією було перераховано суму в розмірі 48510,08 грн.
Отже, на думку суду, дії ПрАТ «СК «Юнівес» відповідають вимогам законодавства, страховик належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив їй суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи позивача про наявність підстав для визначення розміру відшкодування шкоди на підставі звіту, який було замовлено позивачем і на який позивач посилається як на доказ розміру нанесеного їй збитку, суд відкидає, оскільки, ці твердження не ґрунтуються на вимогах закону, так як, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальною нормою для страховика цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, - обов'язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця.
Крім цього, слід зазначити, що звіт від 13.03.2018 року № 0154-С, був виготовлений за власної ініціативи позивача, без наявності достатніх для цього підстав, а відтак судом при вирішенні даного спору не приймається.
Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що огляд транспортного засобу позивача представником ПрАТ «СК «Юнівес» був здійснений у встановлені законом строки, то висновок експерта, обраного позивачем, не може бути прийнятий судом.
Варто відзначити, що в ході розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Лексус», а суд з огляду на положеня цивільного процесуального закону позбавлений можливості ініціювати дане питання із власної ініціативи.
Варто також зазначити про те, що після отримання виплати від страхової компанії позивач не оскаржував рішення страховика про виплату їй страхової суми.
Так, зважаючи на те, що страхову виплату позивач отримала 06.06.2018 року, вона не скористалася своїм правом в порядку, передбаченому п. 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», в якому зазначено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку, а звернулась до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, що на думку суду, було передчасним.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, відповідачем було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування належним чином, та підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнути із відповідача недоплачену суму страхового відшкодування в ході розгляду справи не встановлено, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати та витрати, пов'язані із проведенням оцінки завданого збитку слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 9, 22-31, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 625, 988, 979, 1166, 1188 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення суми страхового відшкодування, - відмовити.
Судові витрати та витрати, пов'язані із проведенням оцінки залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.П. Чередніченко