Справа № 619/940/20
Провадження № 2/616/187/20
іменем України
"09" вересня 2020 р. смт. Великий Бурлук
Великобурлуцький районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Подмаркова Ю.М.
за участі: секретаря судового засідання - Капленко А.В..
розглянувши за відсутності учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 28.09.2013 виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис №38.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 28.09.2013 вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Спільних дітей з відповідачем не мають.
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Відповідач з 2013 року перебуває у місцях позбавлення волі, у зв'язку з чим втрачено почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільно не мешкають, спільне господарство не ведуть тривалий час, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Вважає, що збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, у зв'язку з чим наполягала на його розірванні.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17.08.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 09.09.2020 о 09:00 годині.
09.09.2020 сторони на судовий розгляд не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутністю, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, після розірвання шлюбу просила залишити прізвище - " ОСОБА_3 ".
Відповідач ОСОБА_2 , який повідомлений про розгляд справи в порядку ч. 7 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом вручення останньому документів під розписку адміністрацією місця утримання учасника справи - ДУ «Харківська виправна колонія (№ 43)», будь-яких заяв, клопотаь, а також відзив на позов не подав, не скористався своїм правом на надання суду письмових пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі змінами, внесеними Протоколом №11, стаття 5, кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У відповідністю зі статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Даними свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 підтверджується, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.09.2013 (а. с. 4).
Даними паспорта позивача, відповідно до яких ОСОБА_1 зареєстрована проживаючою в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Як убачається із позовної заяви, після фактичного припинення сторонами шлюбних стосунків з 2013 року подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача. Відповідачем зазначені обставини не заперечувалися.
За змістом встановлених судом обставин, фактично сторони припинили шлюбні стосунки, подальше збереження шлюбу є неможливим.
Оскільки під час судового розгляду позивач не вимагала відшкодування судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
Відповідно до другого речення частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 211, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.09.2013 виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис №38, розірвати.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Роз'яснити учасникам справи, що строки, вказані у рішенні, обчислюються з урахуванням положень пункту 3 Розділу 12 Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09.09.2020.
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , місце фактичного перебування: Харківська виправна колонія № 43 за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, буд. 17, реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомо,
Головуючий: Ю.М. Подмаркова