Справа № 560/3798/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
08 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника відповідача: Чубко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
в листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної податкової служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними дії відповідача, що полягають у прийнятті рішення №0042575205 від 04.11.2019 про застосування штрафу 3039,28 грн. та пені 337,97 грн. при фактичній сплаті позивачем до бюджету єдиного соціального внеску коштів за період з 20.02.2017 по 20.09.2019.
Також, позивач просив скасувати рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 04.11.2019 №0042575205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штрафу 3039,28 грн. та пені 337,97 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, після судового розгляду справи, до суду надійшло клопотання позивача про розгляд його апеляційної скарги, без його участі.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в частині наявного в матеріалах справи клопотання Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області щодо участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, необхідно залишити його без задоволення, оскільки питання участі відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції вже було вирішено судом.
Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 31.07.2015 позивачем укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно п.3.2 договору визначено сплату єдиного внеску у сумі 464,18 грн. до 20 числа місяця, наступного за місцем нарахування. Відповідно до розділу 6 договору, він діє до 01.08.2016 (не менше одного року), але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік від 03.02.2017, яким визначено розмір єдиного внеску з січня по квітень у розмірі 303,16 грн. щомісячно, з травня по листопад - у розмірі 319 грн. щомісячно, за грудень - 352 грн.
Також позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 05.02.2018, яким визначено розмір єдиного внеску щомісячно по 704 грн.
Подані позивачем квитанції про сплату єдиного внеску, а саме від 20.01.2016 (на суму 585 грн.), від 20.04.2016 (на суму 305 грн.), від 21.06.2016 (на суму 320 грн.) та від 20.10.2016 (на суму 320 грн.) свідчать про те, що такі кошти сплачені на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 - тобто для осіб, які беруть добровільну участь у страхуванні.
Інтегрована карта платника податків - позивача за 2016 рік не містить доказів сплати єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 у січні, квітні, червні та жовтні 2016 року. Зазначена картка свідчить про виникнення недоїмки, яка погашалася при черговому зарахуванні коштів на рахунок платника.
Водночас, докази такої сплати згідно вказаних квитанцій містить інтегрована карта платника податків - позивача за 2016 рік за кодом класифікації доходів бюджету 71070000 (для осіб, які беруть добровільну участь у страхуванні). Переплата за таким кодом класифікації становить 4194,47 грн. станом на 31.10.2016.
Інші надані квитанції свідчать про сплату на розрахунковий рахунок 37197207012217 - єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код 71040000).
Згідно з рішенням №0042575205 від 04.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до позивача штраф у розмірі 3039,28 гривень (20%) та нарахувати пеню у розмірі 337,97 гривень.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно інтегрованих карток платника податку - позивача за період з 09.02.2016 до 30.09.2019, яка відображає оперативний облік нарахованих та сплачених сум до бюджету, а також суми штрафних санкцій та пені (нарахування яких здійснюється в автоматичному режимі), сплата ЄСВ за кодом 71040000 не здійснювалась в окремі періоди (у січні, квітні, червні та жовтні 2016 року), що мало наслідком виникнення недоїмки. Недоїмка погашалася при черговому зарахуванні коштів на рахунок платника.
Правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.
На підставі вказаного суд першої інстанції зазначив, що оскільки в інформаційній системі ГУ ДПС у Хмельницькій області міститься інформація про недоїмку позивача щодо сплати єдиного соціального внеску, а також нарахування штрафних санкцій та пені, відповідачем правомірно сформовано оскаржуване рішення. Відповідачем також надано розрахунок штрафної санкції та пені, який підтверджує їх розмір, визначений в оскаржуваному рішенні.
Щодо листа позивача від 24.12.2019, у якому він не заперечував проти зарахування платежів на рахунок, що призначений для сплати ЄСВ, і просив самостійно ГУ ДПС у Хмельницькій області через Теофіпольський підрозділ здійснити таке перерахування коштів, сплачених у виді ЄСВ із інших рахунків ДПС, суд першої інстанції зазначає, що поданий позивачем лист не відповідав формі заяви, визначеній у додатку 1 до Порядку №6. Крім того, такий лист був поданий позивачем після прийняття оскаржуваного рішення, а питання правомірності дій чи бездіяльності контролюючого органу щодо перерахування коштів не є предметом цього судового розгляду.
Отже, як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і на час розгляду справи в суді першої інстанції за позивачем продовжує обліковуватись переплата за кодом платежу 710700. З часу сплати коштів у 2016 році позивачем не вчинено дій щодо їх перерахування на рахунок ЄСВ за кодом платежу 710400.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що для перерахування надмірно сплачених сум ЄСВ на відповідний рахунок платник повинен подати до контролюючого органу заяву про таке перерахування, в якій, крім обов'язкових реквізитів, визначити рахунок для сплати ЄСВ як напрям перерахування коштів.
Оскільки, така заява позивачем з 2016 року так і не була подана до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, відповідачем правомірно винесено рішення №0042575205 від 04.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.2, 6, 10 ч.1 ст.1 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як передбачено п.1. ч.2 ст.6 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.4 ст.8 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з ч.5 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Відповідно до ч.8 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з ч.10 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У відповідності до вимог ч.11 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як передбачено ч.13 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.6 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч.10 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Крім того, п.2 ч.11 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регламентовано «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженою наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Мінфіну 28.03.2016 №393) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).
Згідно з п.1 розділу 7 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до пп.2 п.2 розділу 7 Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до п.7 розділу 7 Інструкції рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акту та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
Згідно з п.8 розділу 7 Інструкції за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, згідно інтегрованих карток платника податку - позивача за період з 09.02.2016 до 30.09.2019, яка відображає оперативний облік нарахованих та сплачених сум до бюджету, а також суми штрафних санкцій та пені (нарахування яких здійснюється в автоматичному режимі), сплата ЄСВ за кодом 71040000 не здійснювалась в окремі періоди (у січні, квітні, червні та жовтні 2016 року), що мало наслідком виникнення недоїмки. Недоїмка погашалася при черговому зарахуванні коштів на рахунок платника.
Отже, оскаржуване рішення контролюючого органу № 0015255002 від 30.10.2017 прийнято відповідно до норм п.2 розділу 7 Інструкції за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення даного предмету справи, є встановлення фактів несплати/несвоєчасної сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) тощо.
Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 12 липня 2019 року в справі №813/753/18 та від 20 листопада 2019 року в справі № 1140/3358/18.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме ІКП по коду класифікації доходів бюджету 71040000 за 2017-2019 рік (а.с.39-54) - позивачем сплачено нарахування з єдиного соціального внеску з порушенням терміну встановленого законодавством, а саме:
- 09.02.2017 за платником рахувалась заборгованість у сумі 941,16 грн., яка була частково погашена 20.02.2017 в сумі 704,00 грн. та 20.03.2017 року в сумі 704,00 грн.;
- 19.04.2017 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1645,16 грн., яка була частково погашена 20.04.2017 в сумі 704,00 грн., та 18.05.2017 в сумі 704,00 грн., 19.06.2017 в сумі 704,00 грн.;
- 19.07.2017 за платником рахувалась заборгованість в сумі 941,16 грн., яка була частково погашена 22.08.2017 в сумі 704,00 грн. та 20.09.2017 року в сумі 704,00 грн.;
- 19.10.2017 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1645,16 грн., яка була частково погашена 20.10.2017 в сумі 704,00 грн. та 17.11.2017 в сумі 704,00 грн., 19.12.2017 в сумі 704,00 грн.;
- 19.01.2018 за платником рахувалась заборгованість в сумі 825,16 грн., яка була частково погашена 20.02.2018 в сумі 820,00 грн. та 20.03.2018 в сумі 820,00 грн.;
- 19.04.2018 за платником рахувалась заборгованість в сумі 822,34 грн., яка була частково погашена 21.05.2018 в сумі 820,00 грн. та 20.06.2018 в сумі 820,00 грн.;
- 19.07.2018 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1639,52 грн., яка була частково погашена 20.07.2018 в сумі 820,00 грн. та 16.08.2018 в сумі 820,00 грн.;
- 19.10.2018 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1636,70 грн., яка була частково погашена 22.10.2018 в сумі 820,00 грн. та 19.11.2018 в сумі 820,00 грн.;
- 21.01.2019 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1633,88 грн., яка була частково погашена 22.01.2019 в сумі 815,00 грн. та 19.02.2019 в сумі 918,06 грн.;
- 19.04.2019 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1736,00 грн., яка була частково погашена 22.04.2019 в сумі 920,00 грн. та 20.05.2019 в сумі 920,00 грн.;
- 19.07.2019 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1730,18 грн., яка була частково погашена 22.07.2019 в сумі 920,00 грн. та 20.09.2019 в сумі 920,00 грн.;
- 21.10.2019 за платником рахувалась заборгованість в сумі 1004,36 грн., яка була частково погашена 19.11.2019 в сумі 920 грн.
В свою чергу, як вказує відповідач ним було здійснено переплату за кодом класифікації 71070000 в сумі 4194 грн. 47 коп. станом на 31.10.2016.
Однак, як встановлено судом, код класифікації 71070000 передбачає - єдиний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та які беруть добровільну участь у страхуванні на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
В свою чергу, код класифікації 71040000 передбачає - єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність.
З урахуванням вказаного, колегія суддів доходить до висновку, що позивачем дійсно несвоєчасно здійснювалась сплата ЄСВ, а отже рішення податкового органу є правомірним.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Як передбачено ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2020 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.