Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 вересня 2020 року Справа № 640/2240/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 769721207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у розмірі 237 678,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС в м. Києві подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 було залишено без руху та установлено апелянту строк для усунення її недоліків.
Водночас, від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків його апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Перевіривши клопотання апелянта в частині продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки апелянту було надано достатньо часу, впродовж якого він мав реальну можливість усунути недоліки його апеляційної скарги, але свої правом не скористався.
При цьому, звертаючись з вказаним клопотанням апелянт не надає жодних доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для продовження йому вказаного процесуального строку.
Крім того, продовження даного строку призведе до затягування провадження у справі та порушення розумних строків вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження та/або повернення апеляційної скарги.
Таким чином, у даному випадку судова колегія не вбачає достатніх та необхідних правових підстав, визначених ст. 121 КАС України, для продовження апелянту строку на усунення недоліків його апеляційної скарги.
Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перевіряючи наявність правових підстав для задоволення клопотання апелянта в іншій частині вимог щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом 09.12.2019, а дана апеляційна скарга подана 20.07.2020, тобто зі спливом тридцятиденного строку, регламентованого статтею 295 КАС України.
Разом з тим, у вищевказаному клопотанні апелянтом не наведено обставин, які б об'єктивно унеможливлювали подання цієї апеляційної скарги більше ніж півтора роки з моменту прийняття відповідного судового рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, обставини, пов'язані з кадровим дефіцитом та/або фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.
Станом на 08.09.2020 недоліки апеляційної скарги Головного управління ДПС в м. Києві не усунуто.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому, колегія суддів враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі "МШ "Голуб" проти України", відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У свою чергу, згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, оскільки недоліки апеляційної скарги Головного управління ДПС в м. Києві, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, апелянтом у строк, встановлений судом, не усунуті, колегія суддів приходить до висновку, що така апеляційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 169, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в м. Києві про продовження строку для усунення недоліків його апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач
Судді: