ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 вересня 2020 року м. Київ № 640/17033/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт буд"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт буд» (далі - позивач та/або ТОВ «Стандарт буд») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 року №0569381212, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у міста Києві.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним при складанні декларації з податку на прибуток допущено помилку в методології заповнення декларації та відображено податкове зобов'язання у розмірі 423073,00 грн. у рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду". При цьому, ТОВ «Стандарт буд» вказує, що ним помилково не заповнено рядок 18 "Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень", який має становити 342074,00 грн., саме така сума податку на прибуток відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2018 року. Позивач вважає, що контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату ТОВ «Стандарт буд» податкового зобов'язання на суму, яка ним зменшена шляхом подання уточнюючої декларації, а тому об'єкт застосування штрафу, в даному випадку відсутній.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву із наведенням спростування тверджень ГУ ДФС у м. Києві.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75,Ю в порядку встановленого статтею 76 та пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток ТОВ «Стандарт буд», за наслідком якої складено акт від 13.05.2019 року №4715/26-15-12-12/33794329 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки вказано, що її дані свідчать про порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток ТОВ «Стандарт буд» задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік - фактична сплата 05.04.2019 рік (граничний термін сплати 11.03.2019 рік).
На підставі наведених висновків ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 року №0569381212, яким до позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 26104,78 грн. за затримку на 25 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 261047,80 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Положеннями пункту 49.2 статті 49 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт буд» складено 19.02.2019 року та подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2018 року.
В подальшому, позивачем складено та подано до контролюючого органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2018 року, якою заповнено (доповнено) рядок 18 декларації «Податок на прибуток за результатами попереднього (звітного) податкового року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року» із зазначенням суми - 342074 та внесено зміни до рядку 19 «Податок на прибуток нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду ( рядок 17 - рядок 18 (+-) із зазначенням суми - 80999.
Як зазначає позивач, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2018 року помилково не було заповнено рядок 18 «Податок на прибуток за результатами попереднього (звітного) податкового року з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року», що, в свою чергу, призвело до невірного визначення податку на прибуток, вказаний у рядку 19 «Податок на прибуток нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду ( рядок 17 - рядок 18 (+-) у сумі - 423073.
Також судом встановлено, що позивачем складено 05.04.2019 року та скеровано до контролюючого органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2018 року, де у графі «Виправлення помилок», рядок 26 «Збільшення (зменшення) податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (позитивне (від'ємне) значення (рядок 19-рядок 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка уточнюється)) або рядок 26 таблиці 2 додатка ВП до рядків 26-29, 31-33 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (+,-)» зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 242074 грн.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт буд» шляхом подання уточнюючої декларації фактично зменшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 242074 грн. та визначено такий податок до сплати у розмірі 80999 грн.
Між тим, як свідчать матеріли адміністративної справи, суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 4 кв. 2018 року у розмірі 81000,00 грн. сплачено позивачем 28.02.2019 року згідно копії платіжного доручення №29460 від 28.02.2019 року.
Також позивачем сплачено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 4 кв. 2018 року у розмірі 81000,00 грн. 06.03.2019 року, згідно копії платіжного доручення №29571 від 05.03.2019 року.
Аналіз наведених обставин дає суду підстави дійти до висновку, що позивачем уточнюючою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2018 року зменшено суму податку на прибуток приватних підприємств, що свідчать про відсутність обставин встановлення заниження грошового зобов'язання у первинно поданій податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2018 року.
Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.
В ході розгляду справи судом вставлено, що позивачем на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючі декларації, якими зменшено суму грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті, що за позицією контролюючого органу несвоєчасно сплачені ТОВ «Стандарт буд» до бюджету. Звідси слідує, що ГУ ДФС у м. Києві застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена ТОВ «Стандарт буд» шляхом подання уточнюючих декларацій. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №820/4177/17.
Згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В ході розгляду справи судом не встановлено порушення позивачем строків сплати самостійного узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 80999 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню із відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-74, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт буд» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, б. 7, код ЄДРПОУ 33794329) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 року №0569381212, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у міста Києві.
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт буд» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, б. 7, код ЄДРПОУ 33794329) суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева