09 вересня 2020 року справа № 580/2541/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і стягнення коштів,
10.07.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 06.12.2019;
стягнення з відповідача на його користь індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 06.12.2019 включно в сумі 156744,70грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 до 06.12.2019 - березень 2018 року з урахуванням абз.4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не виплачував індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відстуності.
Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 22.07.2020, а відповідач - 16.07.2020.
05.08.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до чинного законодавства та Роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485. Окремих розпоряджень не було, а фінансування відповідача на виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 до 10.04.2019 вищим фінансовим органом не здійснювалось: з 01.12.2015 до 10.04.2019 - за відсутності коштів, у подальшому - у зв'язку зі збільшенням посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови №1013.
26.08.2020 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив є необгрунтованим в зв'язку з тим, що жодних заявок, розрахунків на фінансування індексації грошового забезпечення у 2015-2018 роках, які були надіслані відповідачем до забезпечувального фінансового органу і у яких відповідачу було б відмовлено, не надано.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з посвідченням від 01.09.2015 серії НОМЕР_4 (а.с.30) позивач має статус учасника бойових дій.
Відповідно до витягу з послужного списку позивач зарахований на військову службу з 30.07.1999. В спірний період з 01.12.2015 до 06.12.2019 перебував на посадах:
з 30.09.2015 до 29.08.2016 начальник розвідки - начальник радіолокаційної станції виявлення відділення бойового управління в/ч НОМЕР_5 ;
з 29.08.2016 до 27.09.2017 начальник служби метрології і стандартизації штабу;
з 27.09.2017 до 03.11.2019 начальник служби метрології та стандартизації штабу;
з 03.11.2019 до 06.12.2019 начальник служби метрології та стандартизації штабу.
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2019 №276 підтверджується, що позивача виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, передбачено провести відрахування коштів із грошового забезпечення за 70 діб відпустки, за період 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення та провести інші виплати.
Позивачу видана довідка військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2020 №350/205/155/62/129 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що містить інформацію про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 274610,91грн. З неї суд встановив, що оклад позивача з грудня 2015року до липня 2016року становив 850,00грн., з серпня 2016року до лютого 2018 року - 1030,00грн., з березня 2018 року до листопада 2019року - 4790,0грн.
15.04.2020 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій просив:
нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 в сумі 86054,90грн.;
провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року за період з 01.03.2018 до 06.12.2019;
виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за період 2015-2019 роки.
Листом від 28.05.2020 №350/205/155/62/131 відповідач повідомив. Індексація грошового забезпечення з січня 2016 року до лютого 2018 року не виплачувалась. Розрахункові відомості додаткових видів грошового забезпечення до 2017 року знищено, в зв'язку з чим визначити останній базовий місяць (фіксовану суму) індексації грошового забезпечення немає можливості. Вказаний у заяві базовий місяць січень 2008 року не може застосовуватися, оскільки протягом 2008-2015 років грошове забезпечення неодноразово підвищувалося. У зв'язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації для військовослужбовців став березень 2018 року, обчислення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Подальша виплата індексації проводилася щомісячно починаючи з грудня 2018 року і на день виключення.
Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, право на індексацію доходу особа набуває з наступних місяців, з яких величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 103%. Натомість розрахунок позивача підтверджує, що у суму коштів, яку просить стягнути, ввійшли місяці, в яких вказана величина не перевищила 103%. Отже, в цій частині його розрахунок не відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ст.6 вказаного Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.
Абзацом першим ст.10 Закону №1283-ХІІ визначено індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до абз. 5 п.4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
До Порядку №1078 внесено зміни згідно з постановою Кабміну України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до якої п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції. Зокрема, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, законодавчо встановлена максимальна межа нарахованої індексації.
Постановою КМУ №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, які змінювалися протягом спірного періоду.
Суд врахував, що згідно з абзацом другим п.3 згаданої вище постанови Уряду України №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471). Водночас жодної норми про зміну базового місяця для нарахування індексації вона не містить.
Розрахунки індексації сторін (як позивача, так і відповідача) не обгрунтовано не враховують суми коштів, на які змінювався посадовий оклад позивача протягом спірного періоду, у т.ч. зі зміною ним посад. Тому наведені в них суми не відповідають вимогам для розрахунку згідно зі вказаними вище нормативно-правовими актами, у т.ч. Приклади проведення індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення, наведені у Постанові №1013 (додаток №4 до Порядку).
На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018.
Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018, суд встановив незмінність встановлених Урядом України розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Тобто січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Отже, відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до березня 2018року.
Відповідно до абз.3 п.1.1. Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, у березні місяці 2008 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,8 відсотки.
Отже, грошове забезпечення військовослужбовців підлягало індексації з цього періоду.
В графі 4 розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 06.12.2019 (далі - Розрахунок) відображено індекс споживчих цін, що відповідає офіційними даним Держстату України (а.с.17).
Відповідно до абз.5 п.1.1. Порядку №1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Отже, індексація нараховується з наступного місяця, з якого відбулося підвищення цін на споживчі товари та послуги. Натомість розрахунок позивача свідчить, що в суму коштів, які просить стягнути з відповідача, входять суми індексації за місяці, в яких відбувалося підвищення вказаного порогу індексації. Тому в таких частинах розрахунок також не є обгрунтованим.
Відповідно до абз.4 п.1.1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.
В графі 7 Розрахунку позивача відображено величину приросту індексу споживчих цін за період з останнього підняття тарифних ставок (з 01.01.2008) та не обгрунтовано не враховано підняття тарифних ставок військовослужбовців за спірний період згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.
Отже, з березня 2018 року змінився базовий місяць для нарахування індексації позивача. З цього періоду перевищення порогу індексації у 103 відсотка відбулося лише з жовтня 2018року. Тому включення позивачем до розрахунку сум коштів індексації з березня 2018року до листопада 2018року не є обгрунтованим.
Водночас відповідач не довів жодним доказом необхідності врахування як базового періоду - серпень 2014року. Крім того доказів нарахування будь-якої суми індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період, як і доказів поважності причин тому, суду не надав.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів (мирне володіння його майном), виплата яких передбачена законом.
Будь-які доручення та листи не можуть скасовувати дію чинних законів, оскільки не є нормативно-правовими актами. Отже, листи Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 №122/0/66-17 та від 15.04.20 №49/0/214-20, якими роз'яснено, що механізму нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Суд врахував, що не зважаючи на зобов'язання суду в ухвалі від 13.07.2020, отриманої згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення відповідачем 16.07.2020, відповідач не надав у встановлений п'ятнадцятиденний термін, окрім розрахунку суми індексації за 2016-2018 роки, жодного витребовуваного доказу, у т.ч., щодо призначення/звільнення зі служби позивача, його стажу, нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, доказів вчинення спірних дій з дотриманням меж, порядку, способу та строків, встановлених законом. Також не повідомлено суд про причини неможливості надання таких доказів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначеного обов'язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Для забезпечення принципу верховенства права суд для вирішення спору врахував, що відповідач не надав доказів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вищевказаний період, а отже, не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов'язку відповідачем не виконано.
Суд врахував, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів відсутності коштів на виплату індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. Отже, його доводи в цій частині не доведені.
Верховний Суд у справі №?822/3307/17 від 16 квітня 2020 року вказав, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправною. Тому задовольнив вимогу позивача щодо стягнення індексації за період з 1 липня 2015 року до 1 серпня 2017 року у зв'язку з її ненарахуванням та невиплатою під час проходження ним військової служби. Суд зазначив, що сума індексації є складовою грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №?825/1832/17 в постанові від 23 жовтня 2019 року, в постановах від 19 липня 2019 року у справі №?240/4911/18 та від 7 серпня 2019 року у справі №?825/694/17.
Невиконання обов'язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону та допущення відповідачем пасивної поведінки (бездіяльності), що не відповідає вимогам закону. Оскільки в спірних правовідносинах відповідач оскаржених дій не вчинив, суд дійшов висновку, що протиправною є його бездіяльність, а не дії, як стверджує позивач. Тому в цій частині наявні підстави вийти за межі позовних вимог для виконання завдання адміністративного судочинства, визначеного ст.2 КАС України щодо ефективного захисту порушених прав особи.
Оскільки розрахунок позивача здійснений із застосуванням базового місяця - березня 2008року за весь спірний період та включає суми коштів у т.ч. за місяці, в якому збільшені його посадові оклади, його розрахунок та позовна вимога стягнути 156744,70грн. не є обгрунтованими.
Водночас з огляду на вказані вище норми законодавства не обгрунтованим є розрахунок відповідача щодо необхідності нарахування індексації позивачу вкилючно за період з січня 2016року до грудня 2019року із розрахунку базового місяця - серпень 2014року.
Тому суд дійшов висновку, що належним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію за період з 01.12.2015 до 06.12.2019 з урахуванням висновку суду у цьому рішенні з застосуванням базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до березня 2018року - січень 2008року, та для періоду з березня 2018року до грудня 2019 - базовий місяць - березень 2018року. В іншій частині обгрунтованість позовних вимог не доведена, з огляду на що позов підлягає задоволенню виключно у вказних вище частинах.
Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій, та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для його розподілу згідно зі ст.139 КАС україни.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 134-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій і стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.12.2015 до 06.12.2019 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 06.12.2019 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні з застосуванням базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до березня 2018року - січень 2008року, та для періоду з березня 2018року до грудня 2019 - базовий місяць - березень 2018року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.09.2020.