Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"04" вересня 2020 р. м. Рівне Справа №918/443/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Коваль С.М., розглянувши у попередньому засіданні матеріали справи за заявою боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В судовому засіданні приймали участь:
від боржника: представник ОСОБА_2 ;
від ОСОБА_3 - не з'явився; від АТ "Таскомбанк"- Подановський Т.М.;
арбітражний керуючий: Вербицький О.В..
ОСОБА_1 звернувся в Господарський суду Рівненської області із заявою в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. В даній заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами, розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, наявність постанови у виконавчому провадженні ВП №60433327 про відсутність у останнього майна, на яке може бути звернено стягнення.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 травня 2020 року заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ). Проведення попереднього засідання суду призначено на "18" серпня 2020 року.
20.07.2020 року до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) надійшла заява про визнання кредитором, в якій просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в сумі 176 000 ,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч ) грн. 00 коп. основного боргу та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Дану заяву мотивує наступним. 11 березня 2018 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 позику в розмірі 176 000,00 (сто сімдесят шість тисяч) грн.. В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором позики від 11.03.2019 р. року у встановлений договором строк, 10.07.2019 р. ОСОБА_3 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 176 000,0 (сто сімдесят шість тисяч) грн.. 20 серпня 2019 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято рішення по справі №56970/3304/19, яким позов до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 20 вересня 2019 року. Оскільки добровільно ОСОБА_1 рішення Рівненського районного суду від 20.08.2019 року в справі №570/3304/19 не виконано, ОСОБА_3 була подана заява до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О. І. про примусове виконання виконавчого листа №570/3304/19 виданого 08.10.2019 року на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн.. 18.12.2019 року виконавчий лист №570/3304/19 виданий 08.10.2019 Рівненським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн. повернутий ОСОБА_3 приватним виконавцем Домецьким О. І. без виконання, в зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернене стягнення.
Станом на день звернення до суду грошова вимога до ОСОБА_1 останнім не погашена та складає 176 000,0 (сто сімдесят шість тисяч грн.). Вказана вимога заставою не забезпечена.
20.07.2020 року до Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) надійшла заява про визнання кредитором, в якій просить суд:
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 30 371,56 (тридцять тисяч триста сімдесят один) долар США, 56 центи, що еквівалентно 828 347,85 (вісімсот двадцять вісім тисяч триста сорок сім) гривень 85 коп. - заборгованість по тілу кредиту за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 2840,70 (дві тисячі сорок) доларів США, 70 центів, що еквівалентно 77 476,68 (сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень, 68 копійок, - заборгованість по процентах за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора та включити до другої черги задоволення грошових вимог.
2.1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 126 029,88 (сто двадцять шість тисяч двадцять дев'ять) гривень, 88 копійок, - заборгованість по 3 процентах річних за період з 10.04.2015 по 15.06.2020 року, як незабезпеченого кредитора та включити до другої черги задоволення грошових вимог.
3. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 275,01 (двісті сімдесят п'ять) доларів США, 01 цент, що еквівалентно 7 500,57 (сім тисяч п'ятсот) гривень, 57 копійок, - заборгованість по пені за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
3.1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 176 615,82 (сто сімдесят шість тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень, 82 копійки - заборгованість по пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2019 по 01.03.2020 рр., відповідно до ст. 625 ЦК, як незабезпеченого кредитора та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
4. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF53429 від 31.10.2008р. у вигляді судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 1887,90 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень, 90 копійок, за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц як незабезпеченого кредитора, та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
4.1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF53429 від 31.10.2008р. у вигляді судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 4204,00 грн., як незабезпеченого кредитора, та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
Дану заяву мотивує неналежним виконанням боржником умов Кредитного договору № KF 52472 від 24.09.2008 року, у зв'язку з чим, 27 березня 2015 року Банк звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитом, по якому виникла заборгованість станом на 24.03.2015 року, а саме 33 487,27 дол. США з якої: 30371,56 дол. США по тілу кредиту, 2840,70 дол. США по відсотках та 275,01 дол. США заборгованості за пенею.
14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області ухвалено рішення №569/5414/15-ц яким позов Банку задоволено та вирішено стягнути з позичальника та поручителя на користь Банку заборгованість за кредитним договором № KF52472 від 24.09.2008 року в розмірі 33 487,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату 24.03.2015 року становить 779846,35 грн., та 1887,90 грн. судових витрат з кожного.
22.11.2017 року Банком подано заяви у Рівненський районний відділ державної виконавчої служби (надалі - Рівненський ВДВС) про відкриття виконавчих проваджень на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області №569/5414/15-ц.
04.12.2017 та 19.12.2017 pp. Рівненським ВДВС винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.
Станом на 15.06.2020р. розмір заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № KF52472 від 24.09.2008р. перед AT «ТАСКОМБАНК» становить 36752,49 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят два) долари США 49 центів, що в еквіваленті станом на 15.06.2020 року становить 982 405,17 грн..
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року заяви ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) та Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) про визнання кредитором прийнято до розгляду та призначено у попередньому засіданні на "18" серпня 2020 р. о 12:00 год..
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року заяви Арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича та представника кредитора Акціонерного товариства "Таскомбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2020 року відкладено розгляд справи у попередньому засіданні (в частині розгляду заяви АТ "Таскомбанк" про визнання кредитором у справі) на "04" вересня 2020 року.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшли повідомлення на заяву ОСОБА_3 про грошові вимоги до боржника та на заяву АТ "Таскомбанк" з грошовими вимогами до боржника, в яких зазначає наступне.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Вербицького О.В. №02-02-82/510 від 22.07.2020 року грошові вимоги ОСОБА_3 до боржника, арбітражний керуючий визнає в наступних розмірах і чергах:
- 176 000,00 грн.,- борг за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3304/19 - 2 черга задоволення;
- 1 760,00 грн. - судовий збір за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3304/19 - 2 черга задовлення;
- 4 024,00 грн. - судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Вербицького О.В. №02-02-82/509 від 22.07.2020 року грошові вимоги АТ "Таскомбанк" до боржника, арбітражний керуючий визнає в наступних розмірах і чергах:
- 828 347,85 грн. (30 371,56 доларів США або по офіційному курсу НБУ на 17.07.2020- борг по тілу кредиту за рішенням Рівненського райсуду Рівненської області по справі 569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора - позачергово;
- 77 476,68 грн. (2 840,70 доларів США або по офіційному курсу НБУ на 17.07.2020р. борг по процентах за рішенням Рівненського райсуду Рівненської області по справі 569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 126 029,88 грн. - борг по 3% річних за період з 10.04.2015р. по 15.06.2020р., я незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 7 500,57 грн. (275,01 доларів США або по офіціальному курсу НБУ на 17.07.2020р.) борг по пені за рішенням Рівненського райсуду Рівненської області по справі № 569/5414/15ц, як незабезпеченого кредитора - 3 черга;
- 119 279,38 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період 30.08.2019р. по 01,03.2020р., як незабезпеченого кредитора - 3 черга;
- 1887,90 грн. - судового збору за рішенням Рівненського райсуду Рівненської області по справі № 569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 4204,00 грн. - судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами, я незабезпеченого кредитора - 2 черга. Всього 1 164 726,26 грн.
03.08.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від боржника ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву з грошовими вимогами АТ "Таскомбанк", в якому зазначає наступне. Боржник визнає вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» в частині заборгованості за тілом кредиту - 30371,56 дол. США, заборгованості за відсотками - 2840,70 дол. США, заборгованість по пені за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц - 275,01 дол. США, судового збору за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц- 1887,90 грн. З приводу заявлених вимог АТ «ТАСКОМБАНК» до боржника ОСОБА_1 , в частині заборгованості по пені за період з 16.06.2019 р. по 01.03.2020р. - 176615,82 грн. боржник заперечує, при цьому зазначає, що 24 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» (пізніше - Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №KF 52472 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого ВАТ «Фольксбанк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 70 000,00 (сімдесят тисяч) доларів США строком на 25 років, з кінцевим строком погашення не пізніше 23.09.2033 року під 12,5 % річних з базовою ставкою. Пунктом 5.2.9 вищезазначеного договору передбачено право банку вимагати від Позичальника дострокового повного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів а також можливих штрафних санкцій незалежно від строку настання виконання зобов'язання за цим кредитним договором. 23.02.2015року Банк направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу (вих.№09-4/3318), якою вимагав усунути неналежне виконання зобов'язань та виконати достроково зобов'язання по кредитному договору №KF 52472 від 24 вересня 2008 року.
Звернувшись до Позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №KF 52472 від 24 вересня 2008 року, Банк фактично встановив новий строк остаточного виконання основного зобов'язання - 23 березня 2015 року.
Оскільки вимога Банку про дострокове погашення всієї суми кредиту ОСОБА_1 виконана не була, ПАТ «Ві Ес Банк» з вернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (фінансового поручителя) про стягнення боргу за договором кредиту.
14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято рішення у справі №569/5414/15-ц, яким позов ПАТ «Ві Ей Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «ВіЕй Банк» заборгованість за кредитним договором KF 52472 від 24 вересня 2008 року станом на 24.03.2015 року: 30371,56 дол. США - Основний борг, 2840,70 дол. США- заборгованість за відсотками, 275,01 доларів США - заборгованість за пенею, а всього 33487,27 дол. США.
Таким чином, боржник вважає, що Банк використав своє право кредитора вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у позасудовому порядку.
Боржник вважає, що одночасно, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, Банк, як кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У спірних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідну правову позицію зайняла Велика Палата Верховного Суд у Постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Боржник вважає, що починаючи з квітня 2015 року нарахування кредитором відсотків за кредитним договором №KF52472 від 24 вересня 2008 року є неправомірним та безпідставним.
У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак боржник зазначає, що заявлені АТ «ТАСКОМБАНК» вимоги щодо заборгованості по пені за період з 16.06.2019р. по 01.03.2020 р. у сумі 176615,82 грн. не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
З приводу заявлених вимог АТ «ТАСКОМБАНК» до боржника ОСОБА_1 , в частині заборгованості по 3% річних за період з 10.04.2015 р. по 15.06.2020 р. - 126 029,88 грн. боржник зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених боржником грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. У разі, якщо грошові вимоги до боржника обтяжені спливом строку позовної давності і кредитор не реалізував можливість захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду в позовному провадженні такі вимоги не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство. Щодо вимог про стягнення 3% річних застосовується загальний термін позовної давності - 3 роки.
АТ «ТАСКОМБАНК» за період з 24.03.2015 року по 15.06.2020 року жодного разу не звертався з позовними вимогами до суду про стягнення з ОСОБА_1 3% річних.
Боржник зазначає, що заява з вимогами до боржника в справі про неплатоспроможність останнього була заявлена АТ «ТАСКОМБАНК» 17.07.2020 року, вимоги Банку про стягнення 3% річних за період з 10.04.2015 року по 17.07.2017 року виходять за межі терміну позовної давності, а тому Боржник вважає, що вони не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, як такі, за якими минув термін позовної давності.
28.08.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника АТ "Таскомбанк" надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне.
З приводу стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки;4)відшкодування збитків та моральної шкоди. При цьому, за ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до п. 6.2 Кредитного договору № KF52472 від 24 вересня 2008 року за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або процентів, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення але не менше ніж 3 грн. в день за кожен день прострочення.
Одночасно стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. А враховуючи вимоги ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу. Більш того рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).
Оскільки за позичальником рахувалась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 810 213,03 грн., кредитор вважає, що ним правомірно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дану суму та застосовано граничний розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період із 16.06.2019 р. по 01.03.2020 року.
Вважає, що за нормами ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
04.09.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшло повідомлення № 02-02-82/698 від 30.08.2020 року щодо розгляду грошових вимог АТ "Таскомбанк" в якому зазначає наступне. З урахуванням результату розгляду вимог АТ "Таскомбанк" боржником, арбітражним керуючим визнано частково грошові вимоги кредитора, з урахуванням заперечень боржника та обгрунтуванням підстав відхилення, які зазначені боржником у відзиві (запереченнях) від 31.07.2020 року.
В судовому засіданні представник кредитора - АТ "Таскомбанк" подану Банком заяву про визнання грошових вимог підтримав у повному обсязі. Натомість представник боржника частково заперечив проти її задоволення.
Представник кредитора ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
22.06.2020 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ), де зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме - протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що в межах значеного граничного строку до суду в строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, з грошовими вимогами до боржника звернулись:
- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 176 000 ,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч ) грн. 00 коп. основного боргу;
- Акціонерне товариство "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 30 371,56 (тридцять тисяч триста сімдесят один) долар США, 56 центи, що еквівалентно 828 347,85 (вісімсот двадцять вісім тисяч триста сорок сім) гривень 85 коп. - заборгованість по тілу кредиту за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, на суму 2840,70 (дві тисячі сорок) доларів США, 70 центів, що еквівалентно 77 476,68 (сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень, 68 копійок, - заборгованість по процентах за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, на суму 126 029,88 (сто двадцять шість тисяч двадцять дев'ять) гривень, 88 копійок, - заборгованість по 3 процентах річних за період з 10.04.2015 по 15.06.2020 року, на суму 275,01 (двісті сімдесят п'ять) доларів США, 01 цент, що еквівалентно 7 500,57 (сім тисяч п'ятсот) гривень, 57 копійок, - заборгованість по пені за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, на суму 176 615,82 (сто сімдесят шість тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень, 82 копійки - заборгованість по пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2019 по 01.03.2020 рр., судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 1887,90 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень, 90 копійок, за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 4204,00 грн..
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15$ Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.
Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 , суд встановив наступне.
11 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 позику в розмірі 176 000,00 (сто сімдесят шість тисяч) грн..
Відповідно до п.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 176 000,00 грн.. Вказана в цьому пункті Договору сума коштів є сумою Договору.
Відповідно до п.5 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю позику в строк до 11 березня 2019 року.
Даний Договір підписаний сторонами.
Відповідно до ст. 104 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина перша статті 530 ЦК України передбачає, що якщо в зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором позики від 11.03.2019 р. року у встановлений договором строк, 10.07.2019 р. ОСОБА_3 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 176 000,0 (сто сімдесят шість тисяч) грн.. 20 серпня 2019 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято рішення по справі №56970/3304/19, яким позов до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 20 вересня 2019 року. Оскільки добровільно ОСОБА_1 рішення Рівненського районного суду від 20.08.2019 року в справі №570/3304/19 не виконано, ОСОБА_3 була подана заява до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Домецького О. І. про примусове виконання виконавчого листа №570/3304/19 виданого 08.10.2019 року на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн.. 18.12.2019 року виконавчий лист №570/3304/19 виданий 08.10.2019 Рівненським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 176 000,0 грн. повернутий ОСОБА_3 приватним виконавцем Домецьким О. І. без виконання, в зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернене стягнення.
Станом на день звернення до суду грошова вимога до ОСОБА_1 останнім не погашена та складає 176 000,0 (сто сімдесят шість тисяч грн.). Вказана вимога заставою не забезпечена.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Вербицького О.В. щодо розгляду заявлених грошових вимог, грошові вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) в сумі 176 000 ,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч ) грн. 00 коп. основного боргу визнаються повністю, а саме:
- 176 000,00 грн. - борг за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №570/3304/19 - 2 черга;
- 1760,00 грн. - судового збору за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по
страві № 570/3304/19 -2 черга;
- 4204,00 грн. - судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами - 2 черга. Всього 181 964,00 грн..
В судовому засіданні, арбітражний керуючий Вербицький О.В. підтримав визнання ним грошових вимог ОСОБА_3 до боржника у повному обсязі.
Представник боржника та представник кредитора в судовому засіданні не заперечували з даного приводу.
Відтак, розглянувши письмову заяву кредитора ОСОБА_3 з вимогами до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, грошові вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) в сумі 176 000 ,00 (сто сімдесят шість тисяч ) грн. 00 коп. - борг за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №570/3304/19 - 2 черга; 4204,00 грн. - судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами - 2 черга., підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, зазначені вимоги визнаються судом.
Щодо заяви АТ "Таскомбанк з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
До Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) надійшла заява про визнання кредитором, в якій просить суд:
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 30 371,56 (тридцять тисяч триста сімдесят один) долар США, 56 центи, що еквівалентно 828 347,85 (вісімсот двадцять вісім тисяч триста сорок сім) гривень 85 коп. - заборгованість по тілу кредиту за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора.
2.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 2840,70 (дві тисячі сорок) доларів США, 70 центів, що еквівалентно 77 476,68 (сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень, 68 копійок, - заборгованість по процентах за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора та включити до другої черги задоволення грошових вимог.
2.1.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 126 029,88 (сто двадцять шість тисяч двадцять дев'ять) гривень, 88 копійок, - заборгованість по 3 процентах річних за період з 10.04.2015 по 15.06.2020 року, як незабезпеченого кредитора та включити до другої черги задоволення грошових вимог.
3.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 275,01 (двісті сімдесят п'ять) доларів США, 01 цент, що еквівалентно 7 500,57 (сім тисяч п'ятсот) гривень, 57 копійок, - заборгованість по пені за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
3.1.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF52472 від 24.09.2008р. на суму 176 615,82 (сто сімдесят шість тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень, 82 копійки - заборгованість по пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2019 по 01.03.2020 рр., відповідно до ст. 625 ЦК, як незабезпеченого кредитора та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
4.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF53429 від 31.10.2008р. у вигляді судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 1887,90 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень, 90 копійок, за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №569/5414/15-ц як незабезпеченого кредитора, та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
4.1.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по кредитному договору № КF53429 від 31.10.2008р. у вигляді судового збору за заяву кредитора з кредиторською вимогою до боржника в розмірі 4204,00 грн., як незабезпеченого кредитора, та включити до третьої черги задоволення грошових вимог.
Заява АТ "Таскомбанк" мотивована наступним. 24 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ФОЛЬКСБАНК» (правонаступники - ПАТ «ВіЕс Банк», Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі по тексту Банк) та ОСОБА_1 (далі по тексту Позичальник, Боржник) укладено кредитний договір за № KF52472 (далі по тексту Кредитний договір) відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 70 000.00 доларів США для купівлі житлового будинку та земельної ділянки. Кредит надається з кінцевим терміном погашення не пізніше 23.09.2033р.. За користування кредитом позичальник протягом терміну користування кредитом, вказаного в п. 1.3 договору, сплачує банку плату у розмірі 12,5 відсотків річних.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).
До вказаного договору сторонами складені та підписані додатки від 24.09.2008 р. за № 1, та від 01.04.2009 р. за № 3.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № KF52472 від 24.09.2008р. між Банком, як Іпотекодержателем та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем 24.09.2008р. було укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець зобов'язався виконати в повному обсязі зобов'язання іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором основного зобов'язання щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, та передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 113,6 кв.м., житловою пл. 65,4 кв.м., з надвірними будівлями та земельна ділянка, загальною площею 0,25 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № KF 52472 від 24.09.2008 року з ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №KF52472/1 від 24.09.2008р., згідно з умовами якого ОСОБА_4 являється поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1 .
У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору № KF 52472 від 24.09.2008 року, 27 березня 2015 року Банк звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитом, по якому виникла заборгованість станом на 24.03.2015 року, а саме 33 487,27 дол. США з якої: 30371,56 дол США по тілу кредиту, 2840,70 дол. США по відсотках та 275,01 дол. США заборгованості за пенею.
14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області ухвалено рішення №569/5414/15-ц яким позов Банку задоволено та вирішено стягнути з позичальника та поручителя на користь Банку заборгованість за кредитним договором № KF 52472 від 24.09.2008 року станом на 24.03.2015 року : 30371,56 дол. США - основний борг, 2840,70 дол. США - заборгованість за відсотками; 275,01 дол. США - заборгованості за пенею, а всього 33 487,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2015 року становить 779846,35 грн., та 1887,90 грн. судових витрат (судового збору) з кожного.
22.11.2017 року Банком подано заяви у Рівненський районний відділ державної виконавчої служби (далі - Рівненський ВДВС) про відкриття виконавчих проваджень на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області №569/5414/15-ц.
04.12.2017 та 19.12.2017 pp. Рівненським ВДВС винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.
Станом на 15.06.2020р. розмір заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № KF52472 від 24.09.2008р. перед АТ «ТАСКОМБАНК» становить 36752,49 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят два) долари США, 49 центів, що в еквіваленті станом на 15.06.2020 року становить 982 405,17 грн., з яких: 30341,11 (тридцять тисяч триста сорок один) долар США 11 центів - заборгованість по тілу кредиту, 6411,38 (шість тисяч чотириста одинадцять) доларів США 38 центів - заборгованість по процентах (в т.ч. прострочені).
Розглянувши заяву АТ «Таскомбанк» з грошовими вимогами до боржника керуючий реструктуризацією визнав вимоги Банку у наступних розмірах:
- 828 347,85 грн. (30 371,56 доларів США по офіційному курсу НБУ на 17.07.2020) - борг по тілу кредиту за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі 569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора - позачергово;
- 77 476,68 грн. (2 840,70 доларів США по офіціальному курсу НБУ на 17.07.2020р.) борг по процентах за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі 569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора - 2 черга;
- 126 029,88 грн. - 3% річних за період з 10.04.2015р. по 15.06.2020р., як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 1887,90 грн. - судового збору за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
В решті заявлені вимоги, а саме вимоги до боржника у сумі 176 615,82 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2019 по 01.03.2020 рр., як незабезпеченого кредитора відхиляються арбітражним керуючим повністю.
Боржник в свою чергу частково погоджується з результати розгляду даних вимог керуючим реструктуризацією.
Розглянувши кредиторські вимоги АТ "Таскомбанк", заслухавши пояснення інших учасників справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області ухвалено рішення №569/5414/15-ц яким позов Банку задоволено та вирішено стягнути з позичальника та поручителя на користь Банку заборгованість за кредитним договором № KF 52472 від 24.09.2008 року в розмірі 33 487,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату 24.03.2015 року становить 779846,35 грн., та 1887,90 грн. судових витрат з кожного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Таким чином, Банку на підставі вказаного вище судового рішення підлягав поверненню борг в розмірі 30371,56 дол. США- основний борг, 2840,70 дол. США - заборгованість за відсотками, 275,01 дол. США - заборгованість по пені, а всього 33 487,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату 24.03.2015 року становить 779846,35 грн., та 1887,90 грн. судових витрат.
Положеннями статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України визначено, що грошовою валютою України є гривня і вона є єдиним законним платіжним засобом на території України. При цьому іноземна валюта може використовуватися у випадках та порядку встановленому законом.
У статті 524 ЦК України визначено, що зобов'язання може бути визначене в гривневому еквіваленті до іноземної валюти.
Відповідно до приписів п. 2 ст. 45 Кодексу склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Відтак, підставними та правомірними є вимоги Банку в розмірі 30371,56 дол. США, що станом на 15.06.2020 року еквівалентно 828 347,85 грн. - основний борг, 2840,70 дол. США, що еквівалентно 77 476,68 грн. - заборгованість за відсотками, 275,01 дол. США, що еквівалентно 7500,57 грн. - заборгованість по пені, 1887,90 грн. судовий збір, 4204, 00 грн. судовий збір.
Пунктом 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрута визначено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
В силу приписів п. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника, а конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № KF 52472 від 24.09.2008р. між Банком та ОСОБА_1 24.09.2008р. було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець зобов'язався виконати в повному обсязі зобов'язання іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором основного зобов'язання щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, та передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 113,6 кв.м., житловою пл. 65,4 кв.м., з надвірними будівлями та земельна ділянка, загальною площею 0,25 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справи №902/492/17 та викладеного в постанові від 15.05.2018, забезпеченими зобов'язаннями в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
Кодекс України з питань банкрутства не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань боржника по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, а не за наслідками проведення оцінки предмета забезпечення, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 2 або 3 черги задоволення вимог кредиторів, якщо боржник у справі про неплатоспроможність отримував кредит, або виступив майновим поручителем.
Аналогічні правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду, по справі №902/492/17 від 15.05.2018 року, постанові Великої Палати Верховного Суду, по справі 909/490/16 від 06.06.2018 року, постанові Верховного Суду по справі № 918/1071/15 від 06.09.2018 року.
Також, Кодексом України з питань банкрутства надано право заставному кредитору подати заяву з грошовими вимогами у справі про банкрутство в частині вимог, що не є забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Судом встановлено, що станом на дату проведення судового засідання від АТ «Таскомбанк» до суду не надходила заява про відмову від забезпечення (повністю або частково).
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № KF52472 від 24.09.2008р. між Банком та ОСОБА_1 24.09.2008р. було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець зобов'язався виконати в повному обсязі зобов'язання іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором основного зобов'язання щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору (пункт 6.2 іпотечного договору).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе визнати Акціонерне товариство "Таскомбанк" забезпеченим кредитором з грошовими вимогами до боржника: 30371,56 дол. США, що станом на 15.06.2020 року еквівалентно 828 347,85 грн. - основний борг, 2840,70 дол. США, що еквівалентно 77 476,68 грн. - заборгованість за відсотками.
За приписами статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства неустойка (штраф, пеня) не включаються до грошових зобов'язань боржника та на підставі статті 45 КУПБ враховуються в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Відтак пеня в розмірі 275,01 дол. США, що еквівалентно 7500,57 грн., що стягнута з боржника на користь АТ "Таскомбанк" за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 червня 2017 року у справі №569/5414/15-ц підлягає включенню в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Заява АТ "Таскомбанк" про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 на суму 176615 грн. 82 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, розрахованої за період з 16.06.2019 року по 01.03.2020 року, як незабезпеченого кредитора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що умовами Кредитного договору №KF 52472 (пунктом 5.2.9) передбачено право банку вимагати від Позичальника дострокового повного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів а також можливих штрафних санкцій незалежно від строку настання виконання зобов'язання за цим кредитним договором. 23.02.2015 року Банк направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу (вих.№09-4/3318), якою вимагав усунути неналежне виконання зобов'язань та виконати достроково зобов'язання по кредитному договору №KF 52472 від 24 вересня 2008 року.
Звернувшись до Позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №KF 52472 від 24 вересня 2008 року, Банк фактично встановив новий строк остаточного виконання основного зобов'язання - 23 березня 2015 року.
Оскільки вимога Банку про дострокове погашення всієї суми кредиту ОСОБА_1 виконана не була, ПАТ «Ві Ес Банк» звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (фінансового поручителя) про стягнення боргу за договором кредиту.
14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято рішення у справі №569/5414/15-ц, яким позов ПАТ «Ві Ей Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «ВіЕй Банк» заборгованість за кредитним договором KF 52472 від 24 вересня 2008 року станом на 24.03.2015 року: 30371,56 дол. США - основний борг, 2840,70 дол. США- заборгованість за відсотками, 275,01 доларів США - заборгованість за пенею, а всього 33487,27 дол. США.
Таким чином, Банк використав своє право кредитора вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у позасудовому порядку.
Одночасно, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, Банк, як кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку (пеню, штраф) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, вимоги банку про стягнення пені після квітня 2015 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідну правову позицію зайняла Велика Палата Верховного Суд у Постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та, зокрема і Касаційного цивільного суду Верховного суду у Постанові №175/4753/15-ц від 06.02.2019 року.
Отже починаючи з квітня 2015 року нарахування кредитором пені за невиконання умов кредитного договору №KF52472 від 24 вересня 2008 року є неправомірним та безпідставним.
У відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак заявлені АТ «ТАСКОМБАНК» вимоги щодо заборгованості по пені за період з 16.06.2019р. по 01.03.2020 р. у сумі 176615,82 грн. не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Щодо 3-х % річних нарахованих на заборгованість по кредиту суд зазначає наступне.
Як уже зазначено вище звернувшись до Позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №KF 52472 від 24 вересня 2008 року, Банк фактично встановив новий строк остаточного виконання основного зобов'язання - 23 березня 2015 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на вимогу про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Судом встановлено, що у кредитора за Кредитним договором №KF 52472 від 24 вересня 2008 року право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України виникло з моменту встановлення Банком нового строку остаточного виконання основного зобов'язання - 23 березня 2015 року у зв'язку з пред'явленням вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені.
Таким чином саме з вказаного строку починається перебіг позовної давності на пред'явлення вимог до боржника про сплату 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.
Як встановлено судом, нарахування трьох відсотків річних проведено Банком на суму 810213,03 грн., на тіло кредиту за мінусом часткового погашення позичальником коштів в сумі 30,45 дол. США, за період із 10.04.2015 р. по 15.06.2020 р. і складає 126 029,88 (сто двадцять шість тисяч двадцять дев'ять) гривень, 88 копійок.
Таким чином початок відліку нарахування 3% річних здійснено Банком з дотриманням норм статті 261 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено, що оскільки вимога Банку про дострокове погашення всієї суми кредиту ОСОБА_1 виконана не була, ПАТ «Ві Ес Банк» звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (фінансового поручителя) про стягнення боргу за договором кредиту. 14 червня 2017 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято рішення у справі №569/5414/15-ц, яким позов ПАТ «Ві Ей Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «ВіЕй Банк» заборгованість за кредитним договором KF 52472 від 24 вересня 2008 року станом на 24.03.2015 року: 30371,56 дол. США - основний борг, 2840,70 дол. США- заборгованість за відсотками, 275,01 доларів США - заборгованість за пенею, а всього 33487,27 дол. США.
Отже пред'явленням Банком позову до боржника - ОСОБА_1 позовна давність за вимогами по кредитному договору №KF52472 від 24 вересня 2008 року перервалася і новий її відлік почався заново з моменту набрання рішенням Рівненського районного суду від 17.06.2017р. законної сили, а саме з 20 жовтня 2017 року.
Таким чином позовна давність щодо вимог Банку про стягнення з боржника 3% річних за період із 10.04.2015 р. по 15.06.2020 р. не спливла, так як з початку відліку їх нарахування і до моменту пред'явлення позову до Рівненського районного суду та з моменту набрання рішенням Рівненського районного суду від 17.06.2017р. законної сили до закінчення строку їх нарахування (15 червня 2020 року) не збігло три роки.
Відтак заперечення боржника щодо нарахування Банком 3% річних з пропуском строку позовної давності не грунтуються на законі та є безпідставними.
Таким чином, визнанню підлягають три проценти річних, що нараховані Банком на суму боргу за кредитом за період з 10.04.2015 року по 15.06.2020 року, та становлять 126029,88 грн..
Відповідно до пунктів 1.2, 6.2 Іпотечного договору від 24.09.2008 року, укладеного між Банком, як Іпотекодержателем та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити вимогу за основним зобов'язанням включаючи сплату процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Договору основного зобов'язання.
Таким чином 3% річних, нараховані банком за несвоєчасне повернення кредитних коштів, включаються у грошове зобов'язання боржника та забезпечуються Іпотечним договором від 24 вересня 2009 року. Відтак вимоги Банку про стягнення з боржника 3% річних за період із 10.04.2015 р. по 15.06.2020 р. є забезпеченими і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи те, що вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк", фізичної особи ОСОБА_3 визнані судом, то витрати на оплату судового збору заявниками підлягають включенню до витрат пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність боржника.
Приписами п. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядник майна (керуючий реструктуризацією) за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 123 Кодексу, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Керуючись статтями 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати вимоги кредиторів до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) у наступних розмірах:
- фізична особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) у розмірі 176 000,00 грн., борг за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №570/3304/19 - 2 черга задоволення; 1760,00 грн. судового збору за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по страві № 570/3304/19- 2 черга задоволення;
- Акціонерне товариство "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) у розмірі:
-828 347,85 грн. (30 371,56 доларів США по офіційному курсу НБУ на 17.07.2020) - борг по тілу кредиту за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі 569/5414/15-ц, як забезпеченого кредитора - позачергово;
-77 476,68 грн. (2 840,70 доларів США по офіціальному курсу НБУ на 17.07.2020р.) борг по процентах за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі 569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 126 029,88 грн. - 3% річних за період з 10.04.2015р. по 15.06.2020р., як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
- 1887,90 грн. - судового збору за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 569/5414/15-ц, як незабезпеченого кредитора - 2 черга;
2. Відмовити Акціонерному товариству "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) у визнанні вимог до боржника у сумі 176 615,82 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2019 по 01.03.2020 рр., як незабезпеченого кредитора.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору: Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 09806443) у розмірі 4 204 грн. 00 коп., фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) у розмірі 4 204 грн. 00 коп..
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 19.09.2020 року.
5. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "27" жовтня 2020 р. на 11:00 год.. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 13
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 09.09 2020 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.
Суддя Марач В.В.