про відмову у забезпеченні адміністративного позову
07 вересня 2020 р. Справа № 480/4438/20
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та уточнивши позовні вимоги остаточно просить:
1) визнати протиправними та скасувати:
- наказ відповідача №18-11463/16-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;
- наказ відповідача від 05.03.2020 р. № 18-9555/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- наказ відповідача від 05.03.2020 р. № 18-9509/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
2) зобов'язати відповідача видати наказ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області площею 1,45 га.
07.09.2020р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: видавати накази про затвердження проектів документації із землеустрою, розробленої на підставі наказів від 05.03.2020р. за №18-9555/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_3 та №18-9509/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_4 та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до набрання рішенням суду законної сили.
Заява мотивована тим, що після розроблення документації із землеустрою зазначеними особами на спірну земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області можуть бути видані накази про затвердження проектів із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність до вирішення по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, що потягне необхідність звернення до суду з іншими позовними вимогами для захисту його порушених прав, а тому існують підстави для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши доводи вищевказаної заяви, відмовляє у її задоволенні, виходячи із наступного.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
В розумінні наведеної норми Закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Отже, виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Отже, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, із наведеного слідує, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає про те, що спірними наказами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на земельну ділянку з кадастровим номером 5924789800:03:06:0034 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення її у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.
Вказані дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, на думку позивача, порушують його права на земельну ділянку.
Однак, наведені заявником обставини, на переконання суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Так, зазначаючи про необхідність заборони ГУ Держгеокадастру у Сумській області видавати накази щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, заявник не надає суду доказів, що свідчать про очевидність та обов'язковість вчинення суб'єктом владних повноважень таких дій в майбутньому.
Із поданої ОСОБА_1 заяви слідує, що основною підставою для забезпечення позову є припущення заявника про можливість ГУ Держгеокадастру у Сумській області видання наказів про затвердження документацій із землеустрою та надання земельної ділянки у власність третім особам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що унеможливить подальше затвердження її документації із землеустрою до завершення розгляду адміністративної справи.
Проте, як зазначено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі №461/10926/15-а, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки. Тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Разом з цим, судом встановлено, що заявником жодних доказів на підтвердження доводів заяви про забезпечення позову суду не надано, а тому встановити обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення позову, у тому числі і обґрунтованості припущень позивача що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення - не вбачається можливим.
Зокрема, суд зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).
Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян.
Надання Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише однією із процедур отримання земельних ділянок у власність, а факт отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не означає позитивного рішення про надання земельних ділянок у власність. Після надання такого дозволу у заявника не виникає прав на земельну ділянку, а виникає лише право на розроблення проекту землеустрою.
Крім того, суд зазначає, що у даному випадку, з урахуванням предмету та можливих підстав спору, така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", тобто наказів відповідача від 05.03.2020р. за №18-9555/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_3 та №18-9509/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_4 , може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень. При цьому, суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправності оскаржуваних рішень є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи можливий предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
З огляду на зазначене, та враховуючи вимоги частини другої статті 151 КАС України, суд також зауважує, що за таких обставин є неможливим оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди в тому числі і іншим особам, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, під час розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Окрім того суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Тобто, навіть за наявності відповідних наказів ГУ Держгеокадастру у Сумській області щодо затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки іншим особам, ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої права та інтереси шляхом оскарження відповідних наказів чи у інший спосіб, передбачений законом.
Крім того, суд також не може залишити поза увагою і ту обставину, що забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Сумській області видавати накази щодо затвердження проектів документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, з позиції суду створюватиме перешкоду для реалізації відповідачем його законних повноважень та буде формою втручання у дискреційні повноваження останнього.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-151, 152-154, 248, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя О.О. Осіпова