07 вересня 2020 р. Справа № 480/4438/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши заяву позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій просить:
1) визнати протиправними та скасувати:
- наказ № 18-11463/16-20-05 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;
- наказ від 05.03.2020 року за № 18-9555/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- наказ від 05.03.2020 року № 18-9509/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
2) зобов'язати відповідача видати наказ про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області площею 1,45 га.
17.08.2020 р. позивачем було подано заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Заяву мотивує тим, що він тривалий час не працює та не має ніяких доходів.
Вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Норми вказаних статей встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість задоволення поданого позивачем клопотання, тому вважає за необхідне звільнити його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" визначено, що відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
На підставі викладеного, враховуючи майновий стан позивача, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, суд вважає необхідним задовольнити клопотання позивача та звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову - задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Осіпова