cправа № 570/891/20
провадження № 1-кс/570/683/2020
07 вересня 2020 року
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.Симона Петлюри, 10) заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви засудженого ОСОБА_4 про застосування відносно нього Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання",
покликаючись на те, що ним вже прийнято рішення з даного питання, з метою усунення сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості заявник заявив самовідвід згідно ч.2 ст.76 КПК України.
Всіх учасників справи належним чином повідомлено про розгляд заяви. Оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви,вважаю за можливе розглянути її у їх відсутність та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.
Ознайомившись із матеріалами справи, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Згідно ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…». Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Згідно з ч.1 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Враховуючи те, що ухвалою судді ОСОБА_3 від 30 вересня 2019 року питання засудженого про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання вирішувалося по суті, вважаю, що самовідвід необхідно задоволити.
Ухвала не віднесена до ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку /ч.1 ст.309 КПК України/. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.75, 80, 376 КПК України, суд
задоволити заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви засудженого ОСОБА_4 про застосування відносно нього Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання".
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1