Справа № 308/1453/19
02 вересня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 02.09.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.09.2020 року.
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до відповідача до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.01.2019 р. біля 11.00 годин у нього спухла ліва нога і він вирішив поїхали в поліклініку м. Ужгорода, що розташована на вул. Грибоєдова, 20, на автомобілі БМВ номерний знак НОМЕР_1 . Цей автомобіль тривалий час був на ремонті, і тому позивач не оформляв страховку цивільної відповідальності. 29.01.2019 біля 11.30 хв. припаркувавшись на вул. Грибоєдова, до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції і сказали, щоб він показав посвідчення водія та страховку цивільної відповідальності. Посвідчення водія ОСОБА_1 показав, а страховку ні. Сказав, що не оформляв її бо машина була на ремонті і тільки 29.01.2019 її використав, щоб поїхати в поліклініку, бо спухла нога.
Вказує, що працівник поліції не роз'яснив йому права по ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що видно із постанови, не спитавши про склад сім'ї та інші обставини справи, склав на ОСОБА_1 постанову серії НК №301250 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що позивач не мав при собі поліса страхування цивільної відповідальності. Позивач вважає, що зробив малозначне правопорушення і працівник поліції міг обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК№301250 від 29.01.2019, а справу закрити за малозначністю правопорушення, обмежившись винесенням усного зауваження, або взагалі закрити як неправомірну.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити повністю у задоволенні позову. Зазначив, що 29.01.2019 року екіпаж патрульної поліції під час несення служби в м. Ужгороді по вул. Грибоєдова, помітив автомобіль «БМВ» номерний знак НОМЕР_1 , який порушив ПДР України, а саме: здійснив зупинку ближче 10 метрів до дорожнього знаку 5.35.1. ПДР України «Пішохідний перехід», чим порушив вимоги ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водієм зазначеного автомобіля виявився ОСОБА_1 . Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Під час перевірки документів та спілкування з гр. ОСОБА_1 патрульні поліцейські встановили, що у водія відсутній чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким він керував. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 15.9. г та 2.1 ґ ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та беручи до уваги той факт, що водій умисно порушив ПДР України, наявності у водія 2-х правопорушень, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав. Таким чином, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
На адресу суду 10.03.2020 року було подано заперечення на відзив відповідача згідно якого позивач вважає накладення адміністративного стягнення з порушенням законодавства. Вказує, що його автомобіль був припаркований на вул. Грибоєдова в м.Ужгород більше чим на 10 метрів від пішохідного переходу, а працівниками поліції не міряли відстань від його автомобіля та до пішохідного переходу. Вказує, що працівник поліції підійшовши до нього одразу спитав про посвідчення водія, а потім просив показати поліс страхування цивільної відповідальності. Вважає, що не встанововши наявність адміністративного правопорушення не мав права просити поліс страхування. Просить позов задовольнити, скасувати постанову та провадження закрити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день і час слухання справи повідомлені належним чином. Представник позивача на адресу суду надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.01.2019 відносно ОСОБА_1 поліцейським Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції складена постанова про адміністративне правопорушення серії НК№301250, за змістом якої 29.01.2020 об 11 год. 30 хв. в м. Ужгород, вул. Грибоєдова, позивач здійснив зупинку ближче 10 метрів до дорожнього знаку 5.35.1. ПДР України «Пішохідний перехід», та при перевірці документів не мав чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким він керував. Чим вчинив порушення вимог та 2.1 ґ ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. За вчинення вказаного правопорушення до позивача було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.77 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Згідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.1, 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Відповідно до ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поліцейський ДПП як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов'язком суб'єкта владних повноважень згідно ст.19 Конституції України.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками…, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.
Ст.279 ч.2 - … посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Ст.252 КУпАП - посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Окрім того, приписи ч.1-3 ст. 7 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї не надано жодного доказу вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення
З наведеного випливає, що у суду відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.
Аналогічна позиція викладена і у постанові ВС від 26 квітня 2018 р. у справі №338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідачем не надано суду доказів, окрім письмового відзиву, хоча справа неодноразово призначалась до розгляду, сторони були повідомлені належним чином і мали достатньо часу для подання суду наявних доказів.
Оскільки, відповідач не подав суду доказів, то суд при розгляді даного позову виходить з того, що докази події та докази порушення водієм зупинки ближче 10 метрів до дорожнього знаку 5.35.1. ПДР України «Пішохідний перехід» відсутні. Таким чином, при розгляді даного позову суд виходить з того, що посадова особа, яка притягла позивача до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративне порушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Однак, у оскаржуваній постанові не зазначено, що ОСОБА_1 вчинив також адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та відсутні посилання на ч. 2 ст. 36 КУпАП, яка передбачає накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. До цього ж, у випадку підтвердження належними та допустими доказами порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 122 КУпАП дало б підставу поліцейському для перевірки договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та у разі його відсутності чи не пред'явленні, притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З постанови вбачається, що вона винесена за вчинення двох адміністративних правопорушеннь, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч.1 ст. 122 КУпАП, однак при призначенні стягнення не враховано ст. 36 КУпАП, яка визначає порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною.
При цьому, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів автострахування здійснюється підрозділами Нацполіції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.
Непред'явлення при перевірці документів полісу автоцивілки не є підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 126 КпАП і відповідно для притягнення до адміністративної відповідальності. Така правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 року і знайшла своє відображення у подальших судових рішеннях (наприклад, рішення по справах 760/15484/16-А, 196/1332/18).
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що поліцейський, розглядаючи справу, з'ясував всі обставини справи, оскільки на підтвердження викладених обставин ні до відзиву, ні до матеріалів справи не було надано жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та вину ОСОБА_1 у їх вчиненні.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на час розгляду адміністративної справи відносно позивача були відсутні будь-які фактичні дані, які встановлювали наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, така складена з порушенням вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №301250 від 29.01.2019 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП України підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо звільнення його від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого діяння на підставі ст. 22 КУпАП задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак не звільнити особу від відповідальності у зв'язку із малозначністю.
Це пов'язано з тим, що сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється виключно на орган, уповноважений вирішувати справу.
Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, суд не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки в силу статті 222 КУпАП розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах №660/575/16-а від 31 січня 2018 року та №678/896/17 від 12 квітня 2018 року.
Стаття 247 КУпАП визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема, згідно з п.1 ч.1 даної норми Закону провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення;
Згідно статті 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Отже, закриття провадження у адміністративній справі може мати місце лише з підстав, визначених КАС України.
Оскільки повноваженням щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у такій адміністративній справі, наділений виключно державний орган, а суд в адміністративному судочинстві лише перевіряє законність і обґрунтованість спірного рішення, та не приймає рішення замість нього, що повністю узгоджується з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року.
Закриття провадження по справі, постанова по якій прийнята в рамках іншого Закону, чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.
Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішення справи. Зазначена норма Закону не передбачає ухвалення судом рішення про закриття провадження по справі, яка розглядалась за іншим Законом.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 126 КУпАП, належить органам Національної поліції та відноситься до дискреційних повноважень останніх.
Тому Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Вказане знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №214/2517/17.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов в частині закриття провадження задоволенню не підлягає.
Крім того, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії працівника поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки позивачем не надано доказів протиправності таких дій.
Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 1 ст.126 КУпАП України, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючисьст.ст.2-14,19,20,22,72-78, ч. 9 ст.205, ч.4 ст.229,241-246,250,286,293,295 КАС України, ст.9,23,30,33, ст.122,257,258,268,278,280,283 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК№301250 від 29.01.2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП України.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош