ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2020Справа № 910/8021/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" вул. Московська, буд. 32/2, 8-й пов., м. Київ, 01601
про визнання додаткової угоди укладеною.
Представники сторін:
від позивача: Майборода А.Л. - довіреність № 007.2 др-103-0320 від 06.03.2020 року;
від відповідача: Ткаченко Р.Ю. - довіреність № 11/20 від 03.03.2020 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі - продажу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року в редакції, запропонованій позивачем.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається в якості підстави для внесення змін в укладений між сторонами договір на факт внесення постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року № 17 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" змін до постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 року, яким затверджено вказане положення, в частині визначення ціни продажу/постачання НАК "Нафтогаз України" природного газу з 01.01.2020 року відповідно до п.п.7, 8, 11 положення, та необхідності визначення ціни на постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям по ціні 5,58 грн. за 1 куб.м разом з ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8021/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, ціну позову та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.
У підготовче засідання 15.07.2020 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 07.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0107/20 від 01.07.2020 року, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз» не є суб'єктом, на якого покладено спеціальні обов'язки суб'єкта ринку природного газу у розумінні постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 та розповсюджується дія останньої, а отже, підстави для зниження ціни на газ у відповідності до вказаної постанови відсутні. Крім того, відповідачем наголошено на тому, що згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, тобто зміна ціни на вже переданий відповідачу природний газ відповідно до умов спірного Договору купівлі - продажу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу, в порядку передбаченому Кодексом газотранспортної системи, через торгові сповіщення та здійснення остаточних алокацій щодобових подач та відборів природного газу в січні 2020 року, є недопустимим та суперечить приписам чинного законодавства. Посилання позивача на завдані діями відповідача збитки в сумі 3 715 873,53 грн. через відмову зменшувати ціни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року № 17, на переконання відповідача, є безпідставними, оскільки можуть бути відшкодовані лише органом державної влади, яким такий протиправний акт прийнято. Відзив разом з доказами відправки на адресу позивача судом долучено до матеріалів справи.
Від позивача 15.07.2020 року надійшла відповідь на відзив № 1470007.2-ск-8244-0720 від 10.07.2020 року, в якій позивач не погоджується з викладеними у відзиві відповідача аргументами і доводами, посилаючись на обов'язковість укладення додаткової угоди до Договору купівлі - продажу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року, зумовлену змінами в законодавстві. Відповідь на відзив разом з доказами відправки на адресу відповідача судом долучена до матеріалів справи.
Також 15.07.2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 910/81 від 14.07.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів разом з відміткою про отримання копії клопотання уповноваженим представником позивача. Подане клопотання долучене судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8021/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 20.08.2020 року.
В судове засідання 20.08.2020 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 05.08.2020 року від відповідача надійшло клопотання № 0408/20-1 від 04.08.2020 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.
В судовому засіданні 20.08.2020року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2020 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи та станом на 20.08.2020 року до суду не надходило.
Відповіднодостатті240ГосподарськогопроцесуальногокодексуУкраїнивсудовомузасіданні20.08.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (після зміни найменування - ТОВ "Єгаз" (продавець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (покупець за договором, позивач у справі) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ (п.1.3 Договору).
Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили кількість та фізично - хімічні показники природного газу, порядок та умови передачі природного газу, порядок обліку та ціну природного газу, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність, форс - мажор, порядок розв'язання спорів (розбіжностей), строк дії договору тощо.
Згідно п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2019 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Вказаний договір підписаний представниками постачальника та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно п.2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.04.2019року по 30.04.2019 року включно природний газ обсягом до 912,460 тис. куб.м.
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно п. 3.2 Договору передача газу за цим Договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС)) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього Договору.
У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункті 2.1 цього Договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору відповідачем було передано, а позивачем фактично прийнято в січні 2020 року природний газ ввезений на митну території України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 обсягом 3 643 013,25 м.куб, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 року, підписаним обома сторонами.
При цьому судом встановлено відсутність заперечень сторін щодо факту та обсягу здійсненого отримання природного газу, зазначеного у вказаному акті приймання - передачі природного газу, за умови одночасних заперечень позивача щодо зміни ціни газу до 6,60 грн. у т.ч. ПДВ, які викладені позивачем в листі № 14704-Сл-2504-0220 від 05.02.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, та фактичне підписання акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 року в обсязі 3 643 013,25 м.куб за ціною 6,60 грн. за 1 м.куб (5,50 грн. за 1 м.куб без ПДВ) на загальну суму 24 043 887,46 грн.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання з передачі природного газу в обсягах, обумовлених Договором, а позивачем, у свою чергу, прийнято та спожито природний газ без будь - яких зауважень щодо його обсягу.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, порядок та умови проведення розрахунків за природний газ визначена сторонами в розділі 6 спірного Договору.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За умовами п.5.1 Договору ціна за 1000 м3 газу становить 6235,51 грн., крім того, податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1000 м3 разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Окрім цього як встановлено судом за матеріалами справи, в подальшому сторонами укладались численні додаткові угоди щодо зміни ціни на газ та строку дії Договору, а саме № 1 від 19.04.2019 року, № 2 від 12.06.2019 року, № 3 від 21.06.2019 року, № 4 від 12.07.2019 року, № 5 від 15.08.2019 року, № 6 від 18.09.2019 року, № 7 від 15.10.2019 року, № 8 від 18.11.2019 року, № 9 від 29.11.2019 року, а також додатковою угодою № 12 від 24.02.2020 року узгоджено положення щодо електронного документообігу між сторонами.
Зокрема, у Додатковій угоді №10 від 11.12.2019 року до Договору сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1000 куб. м газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року(включно) становить 5500 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6600,00 грн. (п.5.1.9 Договору).
Додатковою угодою №13 від 25.02.2020 року до Договору контрагентами визначено доповнити п.5.1: «п.5.1.11 Фактична (остаточна) ціна за 1 куб.м природного газу з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року (включно) становить 3,93967 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 4,72760 грн.».
Додатковою угодою № 14 від 03.03.2020 року до Договору сторонами внесено зміни до реквізитів продавця, що містяться в розділі 12 Договору.
Додатковою угодою № 15 від 06.03.2020 року до Договору встановлено базову (планову) ціну за 1 куб.м природного газу з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року (включно) в розмірі 3,96667 грн., крім того ПДВ 20%, всього 4,76 грн.
Додатковими угодами № 16 від 24.03.2020 року, № 17 від 01.04.2020 року змінювався строк дії Договору та ціна за 1 куб. м газу за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року на 4,0060301 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 17 від 01.04.2020 року сторонами викладено п.11.1 в новій редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019 року, і діє в частині продажу природного газу до 31.12.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».
Додатковою угодою № 18 від 22.04.2020 року сторонами змінено ціну природного газу з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року включно на 3,461501 грн. з ПДВ.
Умовами п.9.1 Договору передбачено, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій.
Постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" в частині визначення ціни продажу/постачання НАК "Нафтогаз України" природного газу з 01.01.2020 відповідно до пунктів 7, 8 і 11 Положення.
Так, як свідчать матеріали справи, у зв'язку з прийняттям вказаної постанови Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» отримало від НАК «Нафтогаз України» лист № 23/5-165-20 від 31.01.2020 року щодо приведення договірних відносин між позивачем та НАК «Нафтогаз України» у відповідність до діючого законодавства, у відповідь на який листом №14704-Сл-2504-0220 від 05.02.2020 року ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК ТРЕЙДІНГ», найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз», з пропозицією на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року внести зміни до укладених договорів, в тому числі, до спірного Договору № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2020 року в частині визначення з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року ціни природного газу в розмірі 5,58 грн. за куб.м з урахуванням ПДВ. До вказаного листа позивачем додано проект відповідної додаткової угоди.
Листом №167-СЛ-132-10-0220 від 07.02.2020 року відповідачем було висловлено заперечення щодо внесення запропонованих позивачем змін до Договору з посиланням на статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вини пом'якшують або скасовуються відповідальність сторін, а також зауважено, що згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.
В подальшому позивачем було отримано від відповідача лист № 167-01-132-10-0220 від 07.02.2020 року, в якому зазначалось про відсутність підстав для зміни ціни природного газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року на рівні 5,58 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ, а також відсутність необхідності укладення додаткової угоди в редакції позивача.
Таким чином, оскільки, як зазначає позивач, в результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року ціна продажу ТОВ "Чернігівгаз Збут" природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій у січні 2020 року, відповідно до постанови КМУ від 19.10.2018 року № 867, повинна становити разом з податком на додану вартість - 5,58 грн. за 1 куб м, відмова відповідача у приведенні умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року, на думку позивача, є необґрунтованою та такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим даний спір підлягає вирішенню в судовому порядку.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу природного газу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16від 19.03.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати:
1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов'язки на суб'єктів ринку природного газу;
2) обсяг спеціальних обов'язків;
3) коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки;
4) обсяг прав суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для виконання таких обов'язків;
5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки;
6) територію та строк виконання спеціальних обов'язків;
7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (частина 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Серед обов'язків споживачів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» є укладення договору про постачання природного газу.
Судом встановлено за матеріалами справи, що Кабінетом Міністрів України 19.10.2018 року прийнято постанову № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Це положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
Так, Положення застосовується у прозорий і недискримінаційний спосіб та не обмежує права суб'єктів господарювання, що створені відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, зокрема право на здійснення постачання природного газу споживачам за умови дотримання вимог законодавства; не позбавляє побутових споживачів, релігійні організації та виробників теплової енергії права обирати постачальника природного газу і права придбавати природний газ за цінами, що вільно встановлюються сторонами договору постачання природного газу згідно із Законом України "Про ринок природного газу"; не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
Додатком до Положення (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу, до якого входить, зокрема, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут".
Позивач має ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу та, зокрема, здійснює постачання природного газу населенню Чернігівської області.
Тобто, виходячи зі змісту Положення останнє покладає спеціальні обов'язки саме на позивача, в тому числі в частині застосування цін, проте не на відповідача, який у вказаному переліку постачальників відсутній.
Відповідно до пункту 7 Положення постачальник природного газу, який має ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу, уклав договір постачання природного газу з побутовим споживачем, релігійною організацією (крім обсягів, що використовуються для провадження її виробничо-комерційної діяльності) або державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та є постачальником такого споживача у місяці (місяцях) постачання з 1 листопада 2018 року по 1 липня 2020 року, має право подати до НАК "Нафтогаз України" заявку на купівлю природного газу в обсязі, необхідному йому для здійснення постачання такому споживачеві. У разі відсутності вузла обліку природного газу в такого споживача вважається, що необхідним є обсяг природного газу, визначений відповідно до норм споживання, встановлених законодавством.
Згідно абзацу другого пункту 7 Положення НАК "Нафтогаз України" не має права до 1 липня 2020 року відмовити в задоволенні зазначеної заявки.
У відповідності до п. 13 Положення (в редакції, що діяла до змін, внесених Постановою КМУ № 17 від 24.01.2020 року) з 1 січня 2020 року НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем) на відповідні періоди поставки (місяць або квартал), але не вище середньої арифметичної ціни газу, за якою Компанія пропонує газ промисловим споживачам за умови попередньої оплати до відповідного періоду поставки газу (місяць або квартал). Вимоги щодо граничного рівня ціни застосовуються окремо до кожного періоду поставки.
Отже, відповідно до умов Положення (в редакції, що діяла до змін, внесених Постановою КМУ № 17 від 24.01.2020) НАК "Нафтогаз України" здійснювала продаж/постачання природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року за ціною, що визначалась на рівні 5,50 гривень без урахування податку на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6,60 гривень.
Суд зазначає, що згідно пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
При цьому сторони вправі обирати та погоджувати будь-які умови договору, які необхідні сторонам для належного виконання правочину та не суперечать вимогам чинного законодавства відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Тобто зміст спірного Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ч.ч.1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, у відповідності до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року за з урахуванням Додаткових угод до нього продавець зобов'язався передати покупцеві у 2019 -2020 роках природний газ, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.
Усі зміни і доповнення до цього Договору та додатки оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками (за їх наявності), крім випадків, зазначених у пунктах 10.3 і 10.4 цього Договору (п.10.2 Договору).
Так, Додатковою угодою № 10 від 11.12.2019 року до Договору сторони визначили, що ціна за 1000 куб. м газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно) становить 5500,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6600,00 грн. (п.5.1.9 Договору).
За висновками суду зазначений рівень ціни в спірному періоді відповідала цінам, що встановлювались для потреб споживачів "Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постанови КМУ від 19.10.2018 року №867 та тим, які пропонувалися НАК "Нафтогаз України".
Відтак ціни, що були визначені сторонами в Договорі, зокрема, в січні 2020 року не були дискримінаційними по відношенню до позивача, та як наслідок до його кінцевих споживачів, і повністю відповідали вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року №867 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року.
Окрім цього Кабінетом Міністрів України 24.01.2020 року прийнято постанову "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", якою внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
Абзац п'ятий пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 року викладено в наступній редакції: "З 1 січня 2020 року ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК "Нафтогаз України" на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.".
Пункт 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 року викладено в наступній редакції: " 13. З 1 січня 2020 року НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.".
Тобто, враховуючи встановлення зазначеними приписами Положення ціну продажу природного газу саме для НАК "Нафтогаз України", проте не для Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз", в контексті внесених змін положення постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" щодо зменшення ціни на природний газ, на яку як на беззаперечну підставу для внесення змін до укладеного Договору посилається позивач, за висновками суду не вказують на наявність у сторін спірного Договору купівлі-продажу природного газу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року обов'язку внести до вказаного правочину зміни в частині визначення ціни.
При цьому судом враховані обставини фактичного виконання сторонами умов спірного Договору в частині поставки газу в січні 2020 року в обсязі 3 643 013,25 куб.м, які сторонами не заперечуються, підтверджені наданою копією акту приймання - передачі природного газу та не спростовуються наявністю на вказаному акті відмітки про заперечення покупця щодо ціни газу.
Отже, при укладенні сторонами спору Договору купівлі - продажу природного газу та Додаткових угод його умови в частині визначення ціни відповідали вимогам чинного на той момент законодавства, Договір у подальшому був виконаний сторонами, тобто настали наслідки, які сторони очікували від його укладення.
Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується стосовно прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 914/2650/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19.
Суд зауважує, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 року №3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Також зазначеним рішенням Конституційного суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У контексті наведеного вбачається, що 24.01.2020 Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову КМУ №17 змінив ціну на продаж/постачання природного газу з 1 січня 2020 року, надавши нормативно-правовому акту зворотної дії в часі.
Поряд із цим суд наголошує на приписах ч. 3 ст. 632 ЦК України як таких, що направлені на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлюють правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання.
Окрім цього відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493, сторонами були вчинені юридично-значимі дії, що передували постачанню природного газу та підписанню актів приймання-передачі природного газу до Договору.
Відповідно до загальних термінів, визначених в розділі 1 глави 1 Кодексу ГТС торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.
Згідно пункту 1 глави 2 розділу XIV передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби. Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.
Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (п. 1 Глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС).
Так, протягом січня 2020 року щодобово в розрахунковому місяці Оператором ГТС через інформаційну платформу було погоджено передачу природного газу у віртуальній точці (разом по категоріям: побутові споживачі та релігійні організації) від ТОВ "Єгаз" до ТОВ "Чернігівгаз Збут" в обсязі 5 857 050,00 куб.м шляхом погодження торгових сповіщень, що в подальшому було відображено у відповідному акті приймання-передачі природного газу до Договору в обсязі 3 643 013,25 куб.м (обсяг, що становить частину із загального, зокрема, по релігійним організаціям), який підписаний сторонами та ними не оспорюється.
Тобто, на час опублікування Постанови Кабінету Міністрів України № 17, а саме 28.01.2020 року, Оператором ГТС на інформаційній платформі вже було підтверджено завершення господарської операції з передачі природного газу в обсязі 5 059 050,00 куб.м. Таким чином, станом на 28.01.2020 року Договір в частині поставки товару виконаний, що підтверджується наведеними сторонами належними доказами.
Відповідно до п. 7 р. 6 гл. XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника, та відноситься на нього оператором газотранспортної системи до моменту припинення постачання природного газу такому споживачу в установленому порядку, крім випадків, передбачених нижче.
Отже, алокація в розумінні Кодексу ГТС є визначенням обсягу фактично поданого/відібраного природного газу до/з газотранспортної системи замовником послуг транспортування в розрахунковому періоді.
В подальшому зазначені обсяги були відображені Оператором ГТС за січень 2020 року, відповідно до встановлених Кодексом ГТС процедур, в алокаціях на ТОВ "Чернігівгаз Збут".
Таким чином, враховуючи належним чином підтверджене здійснення фактичного передання продавцем та прийняття покупцем у січні 2020 року природного газу саме виходячи з умов Договору купівлі-продажу природного газу № ЧНЗ-Н-02-2019-270/16 від 19.03.2019 року щодо визначення ціну за 1000 куб.м газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року 6,60 грн. з ПДВ, за висновками суду підстави для внесення змін до умов Договору після його виконання у зв'язку з затвердженнями Кабінетом Міністрів України змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, які набрали чинності 28.01.2020 року, відсутні.
Відтак, зміна ціни на вже переданий Відповідачу природний газ відповідно до умов Договору, та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу, в порядку передбаченому Кодексом ГТС, через торгові сповіщення та здійснення остаточних алокацій щодобових подач та відборів природного газу в січні 2020 року, є недопустимим і суперечить вимогам статті 632 Цивільного кодексу України.
Після прийняття даної постанови на офіційному веб-сайті НАК "Нафтогаз України" опубліковано повідомлення, що у січні 2020 року оптова ціна на природний газ для потреб населення, виробників тепла та інших захищених споживачів, яким НАК "Нафтогаз України" постачає газ в рамках спеціальних обов'язків (ПСО), становитиме 4,65 грн. за кубометр (без врахування ПДВ, націнки газзбутів та витрат на транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами). Нова ціна була розрахована НАК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року.
Зі змісту Положення вбачається, що ТОВ "Єгаз" не є суб'єктом на якого покладені будь-які спеціальні обов'язки відповідно до Положення, відтак обов'язки, визначені даним Положенням, в тому числі в частині застосування ціни, не розповсюджуються на відповідача - ТОВ "Єгаз", що спростовує правову позицію позивача відносно розповсюдження дії Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 року, з у рахуванням внесених Постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 року змін, на постачальника ТОВ "Єгаз".
З урахуванням наведеного судом не приймаються до уваги посилання позивача в якості обґрунтування наявності підстав для зміни істотної умови Договору на лист Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №23/5-171-20 від 30.01.2020 року, позаяк останній стосується саме договорів купівлі-продажу природного газу, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" та НАК "Нафтогаз України" як суб'єктами, на яких Положенням покладено певні обов'язки, в тому числі, і стосовно ціни продажу та купівлі природного газу.
Поряд із цим Положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності (абз.5 пункту 1 Положення).
Також судом не приймаються до уваги твердження позивача про понесення позивачем внаслідок відмови відповідача від укладення Додаткової угоди про зменшення ціни на природний газ та придбання природного газу у постачальника за більшою ціною (6,60 грн. за 1 куб.м) ніж ціна подальшої реалізації кінцевим споживачам збитків в сумі 3 715 873,53 грн. без ПДВ, зважаючи на те, що вказані обставини ніяким чином не впливають на наявність/відсутність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину, а також оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду до особи, внаслідок дій якої і були завдані відповідні збитки в порядку окремого позовного провадження.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення (п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
При цьому, за приписами ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Частиною 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
В п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» вказано, що у рішенні про спонукання укласти договір в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020 року.
Суддя А.М. Селівон