Справа № 346/2358/20
Провадження № 2/346/1257/20
07 вересня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі:
головуючого-судді Веселова В.М.
секретаря - Максим'юк М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -
Представник позивача звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 19.05.2018 року близько 23 год. 30 хв. мала місце ДТП, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «OPEL COMBO», р.н. НОМЕР_1 , проїжджаючи між населеними пунктами с. Раківчик - с. Корнич, Коломийського району, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . Після падіння велосипедиста на проїжджу частину, на нього було вчинено наїзд автомобілем «SKODA OCTAVIA», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП, велосипедист від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. З постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 не дотримався правил дорожнього руху, у зв'язку з чим настала ДТП, яка спричинила його смерть. Відповідно до виписки з сайту М(Т)СБУ автомобіль станом на дату ДТП був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». 02.10.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в інтересах позивачки звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн,та відшкодування шкоди по втраті годувальника в розмірі 134 028,00 грн. 25 березня 2020 року відповідач виплатив лише частину страхового відшкодування, а саме 89 352,00 грн., обґрунтовуючи своє рішення щодо виплати частини коштів тим, що відповідно до п.36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, таким чином, відповідач прийняв рішення виплатити лише 50% від розміру завданої шкоди.
Вважає відмову відповідача безпідставною та просить стягнути з страхової групи «ТАС» 67014,00 грн. невиплаченого страхового відшкодування.
Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що згідно п. 27.2. ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим , ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4 «… Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність,що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди)». Згідно ч.2 ст. 1193 ЦК України : «Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом». Згідно п. 36.3, ст. 36 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб».
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 26.04.2018 року було встановлено , що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 19.05.2018 року, відбулася по причині невідповідності дій велосипедиста ОСОБА_3 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху , який згідно норм чинного законодавства також являється учасником дорожнього руху. Виходячи з вищенаведеного , ОСОБА_3 , який являється учасником дорожнього руху порушив Правила дорожнього руху , що призвело до даної ДТП, а отже АТ «СГ «ТАС» (приватне) керуючись нормами ст. 36.3. ст. 36 спеціального ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало лише половину витрат пов'язаних зі смертю ОСОБА_3 , його матері ОСОБА_1 у розмірі: 134028,00:2=67014,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 23 год. 30 хв. мала місце ДТП, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «OPEL COMBO», р.н. НОМЕР_1 , проїжджаючи між населеними пунктами с. Раківчик - с. Корнич, Коломийського району, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . Після падіння велосипедиста на проїзну частину на нього було вчинено наїзд автомобілем «SKODA OCTAVIA», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП, велосипедист від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 не дотримався правил дорожнього руху у зв'язку з чим настала дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила смерть ОСОБА_3 (а.с. 17-20). При судово-токсилогічній експертизі в крові від трупа ОСОБА_5 було виявлено етиловий спирт в концентрації 1.34 проміле,що свідчить про те,що останній незадовго до смерті вживав спиртні напої і на момент смерті перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 , який був причетний до ДТП, була застрахована в AT «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9318444 від 23.02.2018 р.(далі - Поліс).
02.10.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в інтересах позивачки звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн, відшкодування шкоди по втраті годувальника в розмірі 134 028,00 грн. 25 березня 2020 року відповідач виплатив лише частину страхового відшкодування, а саме 89 352,00 грн., обґрунтовуючи своє рішення щодо виплати частини коштів тим, що відповідно до п.36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, таким чином, відповідач прийняв рішення виплатити лише 50% від розміру завданої шкоди.
Відповідно до п. 2.1., ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" : «Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми нього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону».
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Суд враховує, що позивач звернувся до AT «СГ «ТАС» з заявою про страхове відшкодування, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою і отримала частину виплати.
Згідно п. 27.2. ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим , ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4: «Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність,що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди)».
Згідно ч.2 ст. 1193 ЦК України : «Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом».
Згідно п. 36.3, ст. 36 ЗУ « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб».
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 26.04.2018 року було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 19.05.2018 року, відбулася по причині невідповідності дій велосипедиста ОСОБА_3 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху , який згідно норм чинного законодавства також являється учасником дорожнього руху (а.с.20).
ОСОБА_3 , який являється учасником дорожнього руху, порушив Правила дорожнього руху , що призвело до даної ДТП, а отже АТ «СГ «ТАС» (приватне) керуючись нормами ст. 36.3. ст. 36 спеціального ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало лише половину витрат пов'язаних зі смертю ОСОБА_3 , його матері ОСОБА_1 у розмірі: 134028,00:2=67014,00 грн..
Отже, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченого страхового відшкодування, заподіяного внаслідок ДТП в розмірі 67014,00 грн. є безпідставними,а дії відповідача правомірними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1193,1200 ЦК України, ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та ст.ст.12,13,76-81,128-130,247 ч.2, 263-265,273 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування- відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення, через Коломийський міськрайонний суд.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 року.
Суддя Веселов В. М.