Справа 206/3355/19
Провадження 2/206/54/20
25 серпня 2020 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
за участю секретаря Панюшкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди,
за участі представників:
позивача, адвоката Горенич Т.І.,
відповідача, адвоката Серьогіної С.В.,
14 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Регіональної філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомативне депо Нижньодніпровськ - Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди.
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.10.2010 року вона була прийнята на роботу до структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» прийомоздавальником вантажу та багажу 2 розряду бази палива наказом № 586/ос від 21.12.2010 року 09.10.2015 року вона була переведена бригадиром 5 розряду бази палива наказом від 09.10.2015 року №387/ос, 10.08.2018 року була прийнята на роботу сумісництвом на посаду прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива наказом від 08.08.2018р. №308/ос. За період своєї роботи вона постійно відчувала тиск з боку керівництва та провокації на конфліктні ситуації, необґрунтовані звинувачення та не сплату в повній мірі її заробітної плати (премії та надбавки тощо). Також її примушували виконувати роботу за відсутніх працівників, яку не оплачували, та коли вона обурювалася з цього приводу, її примушували звільнитися. Так відповідач сам зазначає у відповіді державної служби з питань праці, вони звільнили її 17.04.2019 року за угодою сторін (що підтверджується записом у трудовій книжці) зі слів її тітки у її відсутність. Потім, коли вона категорично заперечувала проти цього звільнення, на яке вона не надавала згоду, вони скасували наказ та визнали запис у трудовій книжці недійсним. З 01.04.19 року по 06.04.19 включно вона перебувала на лікарняному (листок непрацездатності АДС №058480). В цій вищевказаній відповіді відповідач зазначає, що на їх запит до генерального директора КНП «ДЦПМСД №10» ДМР вони отримали відповідь, що лікарняний був оформлений о 14-00 01.04.19 року, з чого вони зробили висновок про її прогул. Саме в день звільнення вона знаходилася на лікарняному з 08.04.19 року по 18.04.19 року (листок непрацездатності АДС №6158778). При цьому про це було відомо відповідачу, який зазначає, що її тітка повідомила їм, що знаходиться на лікарняному. Вона знаходилася на лікарняному з 18.04.19 року по 10.05.19 року (листок непрацездатності АДЧ №568733), при цьому вона приходила стаціонарне лікування, що підтверджується епікризом з історії хвороби. Відповідач пояснює, що в цей час комісією депо було проведено відвідування її місця проживання та було направлено повідомлення на поштове відділення, яке не отримувала тому, що знаходилася на стаціонарному лікуванні. При цьому відповідачу було про це відомо з її ж слів, про що у відповіді зазначено - проте вона не з'явилася на нараду 06.05.19 року, тому що «нібито хвора».
За весь цей час, поки вона хворіла на неї здійснювався такий тиск, що це відображено в епікризі. Вона вимушена була проходити лікування з приводу стресової ситуації на роботі. З 11.05.19 по 21.05.19 року вона знаходилася на лікарняному (листок непрацездатності АДС №122362) з діагнозом гострий отит та проходила стаціонарне лікування. 16.05.19 року їй було направлено повідомлення - наказ про її звільнення, однак трудову книжку отримала тільки 21.05.2019 року, а остаточний розрахунок з нею проведено тільки 22.05.2019 року. З наказом №212/ос від 16.05.2019 року та з наказом №198/ос від 16.05.2019 року про її звільнення вона категорично не згодна, про що вона повідомила при ознайомленні з цим наказом. Враховуючи, що відповідач вчинив по відношенню до неї незаконне звільнення, внаслідок якого їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, її сім'я втратила право на нормальне та достойне існування та забезпечення. Саме формулювання в наказі про звільнення та в її трудовій книжці (у зв'язку з прогулом без поважних причини) негативно впливає на її психічний стан, тому що цього вона не робила. Для відновлення своїх порушених прав та інтересів мала звертатися до суду з цим позовом, вимушена відвідувати судові засідання, витрачати свої ресурси та час. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, призводить до постійної нервової та психологічної напруги. Незаконне звільнення призвело до того, що вона постійно думає, як та куди влаштуватися на роботу, оскільки звільнення відбулось без будь-яких законних підстав, що призвело до значних моральних страждань. В наступний час вона відчуває постійне почуття тривоги та стресу, вимушена проходити лікування нервової системи. Визначити розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань та характер порушеного її права, вважає, сума 200000грн. в якості відшкодування моральної шкоди є спів розмірною із заявленими позовними вимогами і не надто великою з урахуванням обставин завдання шкоди та інфляційних процесів в державі. Тому ця сума має бути стягнута на її користь як відповідна компенсація моральних страждань.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати незаконними та скасувати видані Регіональною Філією «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» наказ № 212/ос від 16.05.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з сумісної посади на одному підприємстві та наказ №198/ос від 16.05.2019 року припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 . Поновити на роботі ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , в Регіональній філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» код ЄДРПОУ 40081237, що знаходиться за адресою вул. Рибальська, 12, м. Дніпро, на посаді бригадира 5 розряду бази палива та за сумісництвом на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива з 29.03.2019 року.
Стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» на користь ОСОБА_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі, у тому числі сплату за лікарняний лист. Стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» на користь ОСОБА_1 , компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 200000грн. Стягнути з Регіональної Філії «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомативне депо Нижньодніпровськ - Вузол» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн. (том 1, а.с. 1-4, 47-50)
26.09.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська було подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що з вимогами позовної заяви відповідач не погоджується в повній мірі з наступних підстав.
ОСОБА_1 була прийнята на роботу до структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» 22 жовтня 2010 року прийомоздавальником вантажу та багажу 2 го розряду бази палива (наказ від 21.12.2010 №586/ос), 09.10.2015 року вона була переведена бригадиром 3 розряду бази палива (наказ від 09.10.2015 №387/ос). 10.08.2018 року ОСОБА_1 прийнято на роботу за сумісництвом на посаду прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду бази палива (наказ від 08.08.2018 №308/ос. 01 квітня 2019 року бригадир бази палива ОСОБА_1 з 08:00 до 13:50 не знаходилася на роботі, що підтверджується рапортом в.о. начальника бази палива ОСОБА_3 та актом перевірки дотримання Правил трудового розпорядку від 01.04.2019 року. Її було викликано телефоном для надання необхідних документів для інвентаризації та надання пояснень щодо відсутності на робочому місці, але з'явившись вона пояснила, що ходила до лікарні, але нікому про це не повідомила та не повинна повідомляти, після чого зачинилася у себе в кабінеті, не відчиняла двері. Керівниками підрозділу викликано поліцію за вказаним фактом, після чого без пояснення причини знову покинула робоче місце. Після цього бригадир ОСОБА_1 , взагалі не з'явилась на роботі, що відповідач пов'язує із інформацією про проведенням інвентаризації вугілля робочою комісією в локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол на базі палива.
Рапортом в.о. начальника бази палива ОСОБА_3 від 09.04.2019 року повідомляється, що працівник бригадир ОСОБА_1 відсутня на робочому місці тривалий час, а саме з 02.04.2019 року, на наявні засоби зв'язку не відповідає. 11 квітня 2019 року за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , для вручення повідомлення про засідання профспілкового комітету, однак згідно акту від 11.04.2019 року вручити повідомлення не вдалось, оскільки ніхто не відчинив. 16 квітня 2019 року через свою родичку ОСОБА_1 надала заяву про звільнення за угодою сторін з 18.04.2019 року. Зі слів родички ОСОБА_1 , остання хворіє, збирається 17.04.2019 року закрити лікарняний та з'явитись для звільнення за власним бажанням 18.04.2019 року. Натомість, навіть зважаючи на бажання звільнитись позивачка не з'явилась особисто 18.04.2019 року, тому її заява не була задоволена, а запис в трудовій книжці анульовано. Після цього, 19.04.2019 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення поштою про відсутність на робочому місці без поважних причин та попередження про звільнення, яке було отримано 03.05.2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням. 24 квітня 2019 року роботодавцем знову було складено акт за місцем мешкання ОСОБА_1 , про неможливість вручення повідомлення у зв'язку з відсутністю останньої. 06 травня 2019 року відбулось засідання наради під головуванням начальника локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол. Протоколом №7 вказаної наради, зазначено, що 03.04.2019 року відповідно до вимог наказу від 28.01.19 №175/ТЧ було проведено інвентаризацію вугілля робочою комісією в локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол під головуванням ТЧЗ ОСОБА_4 . За результатами проведеної інвентаризації було виявлено надлишки вугілля у кількості 117,468 т. для уточнення результатів інвентаризації на нараді постійно діючої інвентаризаційної комісії було вирішено провести позачергову інвентаризацію з присутністю представників служби локомотивного господарства. Відповідно до розподілу обов'язків на базі палива локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол бригадир бази палива ОСОБА_1 несе відповідальністю за ведення картотеки з обліку вугілля, та ведення видачі вугілля оформленням відповідних документів (п. 2.11 та 2.13 робочої інструкції бригадира ТНТС ОСОБА_1 , що затверджена 01.12.2016 року начальником депо ОСОБА_5 ). Для поглибленого розгляду питання неналежного ведення документів обліку та факту наявності значних надлишків вугілля, на оперативну нараду, що відбувалась 05.04.2019 року була запрошена бригадир бази палива ОСОБА_1 , але, з невідомих причин, з 02.04.2019 року і на теперішній час відсутня на роботі. На листи звернення від керівництва депо не реагує, на дзвінки не відповідає. Того ж дня було надіслано повторне повідомлення, яке ОСОБА_1 не було вручено у зв'язку з відмовою адресата. 14 травня 2019 року згідно акту здійснено ще один виїзд за місцем мешкання ОСОБА_1 , де знову ніхто не відчинив. 15 травня 2019 року на засіданні Профспілкового комітету та адміністрації Структурного підрозділу, згідно протоколу №41а було вирішено надати згоду на звільнення бригадира підприємств залізничного транспорту ОСОБА_1 , яка була відсутня на робочому місці без поважних причин з 01.04.2019 року, що стало відомо з рапорту в.о. начальника бази палива ОСОБА_3 , згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Згідно наказу №198/ОС від 16.05.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з 29.03.2019 року, тобто в останній робочий день, за прогул без поважних причин. Наказом №212/ОС від 21.05.2019 року була звільнена з сумісної посади на одному підприємстві за прогул без поважних причин. Актом від 21.05.2019 року засвідчено, що ОСОБА_1 відмовилась надати письмові та усні пояснення про причини відсутності на роботі з 01.04.2019 року по цей час.
Крім того, навіть після подання позову до суду, відповідач пропонував вирішити конфлікт та все ж таки надати оригінали листків непрацездатності за період відсутності на роботі. Натомість, ОСОБА_1 відмовилась їх надати, про що також складено акт від 05.08.2019 року. Звільнення ОСОБА_1 згідно наказів №212/ос та №198/ос від 16.05.2019 року є законним. У відповідності до правил трудового розпорядку, зборами трудового колективу від 23.04.2014, а саме п. 5.1. час початку і закінчення роботи і перерви для відпочинку і харчування встановлюється наступний: Щодня по 8 годин, Початок роботи 8-00; закінчення роботи 16-45; перерва 12-00 - 12-45. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 безвідповідально поставилась до своїх обов'язків та знехтувала правилами трудового розпорядку, вчинивши прогул 01.04.2019 року протягом більше ніж трьох годин відсутності на робочому місці та в подальшому не повідомляючи роботодавця про свою тимчасову непрацездатність, була відсутня на робочому місці. Як на підставу поважності прогулу, позивач зазначає, що хворіла, та надає суду копії листків непрацездатності за період з 01.04. по 05.04. (стати до роботи 06.04.); з 08.04. по 17.04. (стати до роботи 18.04.); з 18.04. до 10.05. (стати до роботи 11.05.); з 11.05. до 20.05. (стати до роботи 21.05.). При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не надала оригінали вказаних листків, що могло стати висновком про поважність відсутності працівника на роботі. Крім того, обов'язок надати листки непрацездатності виникав у працівника ОСОБА_1 після закриття лікарняного та запису про необхідність: «Стати до роботи». Натомість, починаючи з 06 квітня 2019 року, коли було закрито перший листок непрацездатності, в неї вперше виник обов'язок надати його для підтвердження поважності причин прогулу. Згодом, було закрито наступний листок непрацездатності 17 квітня 2019 року, обов'язок надати його роботодавцю виник 18.04.2019 року. При цьому, ОСОБА_1 мала об'єктивну можливість надати зазначені листки, адже не була позбавлена фізичної можливості ходити, говорити та слухати. Так само, 10 травня та 21 травня 2019 року, ОСОБА_1 мала змогу попередити роботодавця та надати листки непрацездатності як доказ поважності прогулу. Злісне ігнорування ОСОБА_1 своїх обов'язків і стало підставою для її звільнення, адже з боку роботодавця було вчинено необхідні заходи для попередження та уникнення конфліктної ситуації.
На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (том 1, а.с. 72-78).
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
20 червня 2019 року ухвалою судді дану позовну заяву залишено без руху (том 1, а.с.43,44).
03 липня 2019 року позивачем подано заяву про усунення недоліків (том 1, а.с.47-50).
05 липня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с.51).
10 вересня 2019 року позивачем до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська було подано заяву про забезпечення доказів (том 1, а.с. 64). Дане клопотання було задоволено в судовому засіданні.
26.09.2019 поштою від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, також разом з відзивом надійшла заяву про виклик свідків (том 1, а.с. 72-132). Відзив з додатками долучені до матеріал справи, заява про виклик свідків розглянута та задоволена в судовому засіданні.
30.09.2019 року представником позивача ОСОБА_6 до канцелярії суду було подано клопотання про заміну належного відповідача Регіональну Філію «Придніпровська Залізниця» структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» на належного Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська Залізниця» пр. Дмитра Яворницького, 108, м. Дніпро (том 1, а.с. 135). Дане клопотання було задоволено судом в судовому засіданні.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2019 клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи задоволено (том 1, а.с. 215).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (том 1, а.с. 216).
27.01.2020 позивачем ОСОБА_1 було подано до канцелярії суду клопотання про привід свідка ОСОБА_7 в судове засідання (том 2, а.с. 3,4). В судовому засіданні позивач зняла з розгляду дане клопотання.
27.01.2020 позивачем ОСОБА_1 було подано до канцелярії суду клопотання про забезпечення доказів також було подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів (том 2, а.с. 6-11). Під час судового засідання дані клопотання були задоволені.
27.01.2020 року Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання позивача про витребування доказів задоволено (том 2, а.с. 18а).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2020 року було внесено виправлення в ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2020 року (том 2, а.с. 44).
19.06.2020 року позивачем було подано до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання про витребування у відповідача довідки про нарахування та виплату їй заробітної плати (том 2, а.с. 115). В судовому засіданні клопотання позивача було задоволено.
19.06.2020 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про покладення судових витрат на відповідача (том 2, а.с. 120,121). В судовому засіданні було визначено, що дане клопотання підлягає вирішенню судом під час ухвалення рішення.
19.06.2020 року позивачем подано до суду клопотання про виклик до суду експерта для роз'яснення висновку (том 2, а.с. 122,123). Дане клопотання було задоволено в судовому засіданні.
16.07.2020 року судовим експертом ОСОБА_28. було подано клопотання до суду про відшкодування йому судових витрат пов'язаних з добиранням до суду (том 2, а.с. 127). В судовому засіданні було повідомлено, що дане клопотання буде вирішено судом під час винесення рішення.
28.07.2020 року позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про виклик до суду спеціаліста (том 2, а.с. 134,135). Клопотання позивача задоволено в судовому засіданні.
25.08.2020 позивачем було подано письмові пояснення до судових дебатів, які були долучені до справи в судовому засіданні ( том 2, а.с. 144-162).
В судовому засіданні учасниками справи, суду були надані такі пояснення.
Позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, також пояснила, що 21.10.2010 року вона була прийнята на роботу, перші півроку її ніхто не навчав. Після того почалася перша травля у її бік, на неї стали покладати роботу інших працівників, вона виконувала цю роботу, не отримувала за це ніяких доплат, неодноразово. 01.04.2019 року вона працювала, але їй заважали виконувати її роботу. Їй ще з вечора стало погано. В обідню перерву вона пішла до лікарні, їй зателефонував машиніст крану ОСОБА_7 та повідомив, що її чекають 10 чоловік, які хочуть її звільнити. Коли вона прийшла, керівництво вимагало щоб вона написала заяву на звільнення, зайшла до себе в кабінет та зачинила двері, керівництвом було викликано поліцію. Потім їй стало зле, поліція намагалася відвезти її до лікарні. На роботі повідомила, що з 01.04.2019 року вона на лікарняному. 02.04.2019 року їй зателефонували з роботи, щоб вона терміново прийшла до робочого місця. Прийшовши на роботу та відчинивши кабінет її обдало жаром, щось було з котлом, всі двері були відчинені, розбито скло, документи розкидані. ОСОБА_8 вимагав ключі від кабінету, вони її провокували. 08.04.2019 їй подзвонив начальник відділу кадрів 11.04.2019 року він її запросив на засідання до ОСОБА_8 . Керівництво її шантажувало та вона написала заяву про звільнення за згодою сторін, яку передала через свою тітку, але її не звільнили, бо вона була на лікарняному. У неї був дуже поганий психічний стан, вона вирішила лікуватися у 32 відділенні психіатричної лікарні, бо у неї розвився невроз. Лікарняний вона не здавала, бо у неї розвилося ускладнення і вона лікувалася на стаціонарі в іншій лікарні, хоча підприємство в курсі, що вона хворіє. На момент її звільнення адміністрація намагалася залагодити цей конфлікт та запропонували їй, що вони відновлять її на роботі, але моральну шкоду та за вимушений прогул виплачувати не будуть, на що вона відповіла відмовою. Також пояснила, що в обідню перерву звернулася до лікарні, проходила обстеження, там їй телефонував ОСОБА_9 і вона повернулася на роботу, лікарняний лист вона отримала о 14 годині.
Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_10 та Серьогіна С.В. позов не визнали, просилт відмовити в задоволенні позовних вимог. Також пояснила, що вважають звільнення законним, позивач жодного разу не надала оригінали листків непрацездатності на підприємство. За результатом інвентаризації на підприємстві були виявлені значні порушення, мабуть позивач таким чином намагалася скрити порушення. З позивачем намагалися зв'язатися, очікували, що позивач принесе лікарняні листки, тому звільнення відбулося лише через півтора місяці. 29.03.2019 року був останній робочий день ОСОБА_1 01.04.2019 року не було на робочому місці, про що було складено акт. 01.04.2019 року викликалася поліція до місця роботи позивача. Позивач була відсутня на робочому місці більше трьох годин, на сьогоднішній день в депо немає оригіналів лікарняних листів позивача.
Також в судовому засіданні судом були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є тіткою позивачки, вони мешкають в одному будинку, в 2012 році ОСОБА_1 прийшла до них на роботу на склад, трохи пізніше прийшли інші особи та сказали, що хочуть на їхні місця. Зі сторони бухгалтера та відділу кадрів почався терор, на свідка повісили багато роботи, потім перевели в бригадири а позивача перевили в прийомосдатчики. Свідка викликав начальник ТЧ-1 та сказав, що її треба звільнити та ОСОБА_1 . Коли свідка викликав ОСОБА_13 сказав їй писати заяву на звільнення, ОСОБА_1 також казали писати заяву на звільнення та влаштовували терор. 01.04.2019 року ОСОБА_1 передала, що вона пішла на лікарняний, потім вона написала заяву на звільнення за згодою сторін, таку заяву сказав написати ОСОБА_14 . Свідок заяву ОСОБА_1 на звільнення за згодою сторін принесла та передала ОСОБА_15 , в заяві про звільнення не було вказано посади, коли ОСОБА_16 писала заяву на звільнення, вона була в дуже тяжкому стані.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 01.04.2019 року о 07:50 позивач не з'явилася на планове засідання, він є її безпосереднім керівником, на роботі ОСОБА_1 побачив біля 14 години, будь-яких пояснень вона йому не надала. В той же день ним був написаний рапорт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, далі займався своєю роботою, більше її не бачив. 02.04.2019 року побачив ОСОБА_1 , вона пояснила, що вона на лікарняному, у нього з нею сталася сварка, більше він її не бачив, також не бачив лікарняних листів ОСОБА_1 01.04.2019 року вона не попереджала про свою відсутність та не відповідала на телефонні дзвінки. Для кожного робітника є правила внутрішнього трудового розпорядку, де зазначено робочий час. 01.04.2019 року близько 14 години зустрівся з ОСОБА_1 на площадці, в момент зустрічі був головний інженер, представник відділу кадрів, ОСОБА_1 відмовилася відповідати, де вона була та пішла до свого кабінету. 02.04.2019 ОСОБА_1 прийшла на роботу, оскільки її було викликано, знадобилася картотека для проведення інвентаризації, однак в той день позивач вела себе неадекватно.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що 01.04.2019 року йому повідомив ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 не з'явилася на нараду, про що склав рапорт. Він викликав інспектора з відділу кадрів щоб перевірити це, у цей день проводилася інвентаризація, на якій обов'язково повинна була бути присутня ОСОБА_1 . Близько 14 години ОСОБА_1 з'явилася з криками та пішла в сторону будівлі вугільного складу, після того він її не бачив. ОСОБА_1 01.04.2019 особисто його не повідомляла про хворобу, приблизно о 8 годині до нього зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
В судовому засіданні ОСОБА_18 суду пояснила, що 01.04.2019 року перед початком роботи до неї подзвонив ОСОБА_19 та попросив перевірити правила внутрішнього трудового розпорядку бази палива, вона з працівником відділу кадрів о 08 годині прийшли на вугільний склад, там було зачинено, потім пішли на паливний склад, там ОСОБА_1 також не було, там працювала інвентаризаційна комісія, біля 10:30 вони пішли звідти, через годину знову повернулися, але ОСОБА_1 там не було. ОСОБА_1 з'явилася на роботі близько 14 години, після чого сталася конфліктна ситуація та приїжджала поліція. ОСОБА_1 прийшла до свого кабінету та зачинила двері. ОСОБА_1 пояснення де вона була та чому була відсутня не надавала. Акт про відсутність ОСОБА_1 було складено біля вугільного складу.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 звільнили за прогул, 01.04.2019 року вона з ОСОБА_18 перевіряла правила внутрішнього трудового розпорядку, біля 8 години вони прийшли до вугільного складу, там було зачинено. Потім пішли на паливний склад, там були до 10 год. 30 хвилин, ОСОБА_1 там не було, потім пішли до свого робочого місця, близько 11:30 повторно вийшли на перевірку, але ОСОБА_1 не знайшли. ОСОБА_1 з'явилася на роботі близько 13 год. 50 хвилин. На сьогоднішній день на підприємстві немає жодного документу, який би підтверджував поважність відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що коли проводилася інвентаризація вона була головою комісії, 01.04.2019 року вона прийшла о 08 годині, ОСОБА_1 не принесла їй залишки, інформацію взяли з програми, ОСОБА_1 на роботі не було на інвентаризації її також не було.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що він є начальником відділу кадрів, 01.04.2019 року надійшов рапорт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , була направлена група для перевірки правил внутрішнього трудового розпорядку, вони приходили двічі, о 08 год. та о 10 год., було складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 8 години по 13 год. 50 хв. Особисто 01.04.2019 ОСОБА_1 не бачив, за час лікарняного, він телефонував до ОСОБА_1 , але вона не брала слухавку. Заява яку принесла тітка була оброблена та підготовлений проект наказу та занесені відомості у трудову книжку, але так як ОСОБА_1 не з'являлась, звільнення не відбулося. Якщо робітник захворів, він повинен сповістити будь-яким чином свого безпосереднього керівника, 03.04.2019 року вони подали заяву у лікарню бо почали вже розшукувати ОСОБА_1 , тому що стояло питання про надлишки при інвентаризації вугілля, які потрібно було вирішувати. Тітка приносила заяву ОСОБА_1 про звільнення за згодою сторін, але він її особисто не бачив. Коли ОСОБА_16 приїхала на роботу за трудовою книжкою, вона помахала їм лікарняними листами, але їх не віддала, також їй було запропоновано поновитися на роботі, але вона почала питати на яких посадах, чи буде їй відшкодовано вимушений прогул, він відповів, що це питання буде вирішувати не він, на що вона відмовилася надати лікарняні.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що при проведенні інвентаризації 01.04.2019 року було виявлені надлишки вугілля, він викликав головного інженера та доручив негайно знайти ОСОБА_1 , як бригадира паливного складу, але ОСОБА_1 зникла, у той день він її так і не побачив. Ним було ініційовано пошук ОСОБА_1 через відділ кадрів. ОСОБА_16 було звільнено з підприємства, на даний час на підприємстві відсутні листи непрацездатності ОСОБА_1 , оскільки нею вони надані не були.
Сідок ОСОБА_22 суду пояснив, що під час інвентаризації ОСОБА_1 не з'явилася на комісію і ніхто не знав де вона була. До нього, як до голови профспілкового комітету надійшли документи на звільнення ОСОБА_1 , він у складі комісії їздив два рази до позивача додому, але там ніхто не відчинив, направляв поштові повідомлення щоб вона з'явилася на комісію, але вона не з'явилася. Питання щодо звільнення ОСОБА_16 розглядалося в комісії 14 чоловік, ОСОБА_1 на комісію не з'явилася, хоча повідомлялася. На підприємстві досі відсутні лікарняні листи ОСОБА_1 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що він бригадир охорони депо, він приходить на роботу на 07:00 на інструктаж до головного інженера. 01.04.2019 року він прийшов на перший пост о 07:30 і пробув там до 08:45 годин, пішов на планьорку. З 11 години був у своєму кабінеті, о 12 годині він пообідав, о 12:45год. повернувся на своє робоче місце. Біля 13:38 ОСОБА_1 з'явилася, через пост вона не пішла, а пішла вздовж паркану забору до свого вугільного складу. Більше її не бачив, о 16:15 бачив як вона йшла з вугільного складу. ОСОБА_1 під час перевірки на КПП 01.04.2019 року не бачив.
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він член профспілки, вони їздили додому ОСОБА_1 але їм ніхто не відчинив. Під час комісії коли відбувалося звільнення, ОСОБА_1 на комісію не з'явилася.
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що навесні 2019 року начальник відділу кадрів йому повідомив, що потрібно перевірити виконання лікарняного режиму ОСОБА_1 , але під час виїзду за місцем мешкання ОСОБА_1 їм двері не були відчинені, потім у травні 2019 року на засіданні профкому було винесено питання щодо звільнення ОСОБА_1 , було винесено позитивне рішення.
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що було складено акт комісією, що ніхто не відчинив їм двері, усі члени комісії його підписали.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона член комісії по тимчасовій непрацездатності, веде облік лікарняних листів підприємства. На даний момент лікарняних листів ОСОБА_1 підприємству не надала. У серпні 2019 року її запросили до кабінету начальника відділу кадрів, там була ОСОБА_1 , вона тримала в руках лікарняні листи, але їх не надала. Начальник відділу кадрів запропонував ОСОБА_1 надати лікарняні листи та вона буде поновлена на роботі, але ОСОБА_1 відмовилась, стосовно цієї події було складено акт. ОСОБА_21 сказав, що ОСОБА_1 можна поновити на роботі, якщо вона надасть лікарняні листи.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що вона виконувала обов'язки головного бухгалтера, у серпні 2019 року її запросили до кабінету начальника відділу кадрів, там була ОСОБА_1 , вона відмовилась надати лікарняні листи, було складено акт. Лікарняні листи знаходилися у руках ОСОБА_1 , але вона їх нікому не відала, їй було запропоновано залагодити конфлікт, але вона відмовилася. Також повідомила, що 01.04.2019 року телефонувала до ОСОБА_1 хотіла забрати у неї картки складського обліку, але ОСОБА_1 їй повідомила, що вона прийде після обіду. Після 02.04.2019 року було прийнято рішення для забезпечення цінностей речей перевезти речі ОСОБА_1 з її власного кабінету до бухгалтерії, після чого кабінет позивача було опечатано.
Експерт ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 дійсно переживала, знаходиться у стані депресії. Всі тестування підтвердили висловлювання та психологічний стан ОСОБА_29 . Розмір моральної шкоди був визначений у спосіб: це внутрішня міра людини, а експерт повинен встановити підстави. ОСОБА_29 заявляла мінімальну суму у 200000грн., 1600000грн. ця сума була проголошена. Але оскільки ситуація триває, обсяг негативних наслідків наразі більший. Відновлення на роботі ОСОБА_29 на його думку це не адекватний спосіб захисту порушеного права. Сума у 1600000грн. не є надмірною.
Спеціаліст Лупир Р.О. суду пояснив, що на підставі даних операторів мобільного зв'язку було проведено радіообстеження місця роботи позивача, за адресою: АДРЕСА_2 . За допомогою спеціального обладнання була отримана карта. З вірогідністю 99% він може стверджувати, що з 08:26 абонент перебував до 14:35 за адресою: АДРЕСА_2 , якщо б позивач вийшла за межі адреси то б була зафіксована інша вишка. Якщо від адреси АДРЕСА_2 на відстані 300 метрів знаходяться інші будівлі, то вони могли бути в радіусі. Згідно даної роздруківки він достовірно може стверджувати, що ОСОБА_1 з 08:22 до 12:26 знаходилася на території АДРЕСА_3 :59 абонент вже знаходилася близько 800- 100 метрів від адреси Рибальська 12.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої ОСОБА_30 , вбачається, що в ній зроблені такі записи: з 01.09.2007 по 30.06.2009 року навчалася у Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту; 22.12.2010 прийнята прийомоздавльником вантажу та багажу другого розряду до бази палива, наказ начальника депо від 21.12.2010 №586/ос; 09.10.2015 переведена бригадиром підприємства залізничного транспорту та метрополітенів п'ятого розряду до бази палива залізничного транспорту, наказ від 09.10.2015 № 387/ос; 17.04.2019 звільнена згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП, наказ начальника депо від 16.04.2019 № 164/ос; 17.04.2019 запис №5 є недійсним; 29.03.2019 звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказ начальника депо від 16.05.2019 № 198/ос. (том 1, а.с. 5).
До матеріалів справи також долучені накази державного підприємства «Придніпровська залізниця» відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол», а саме №586/ос від 21.12.2010; 387/ос від 09.10.2015; № 164/ос від 16.04.2019; № 198/ос від 16.05.2019 (том 1, а.с.79-81, 92).
01.12.2016 року затверджено начальником локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_5 робочу інструкцію бригадира бази палива локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1 , з якою вона ознайомлена 01.12.2016 року під підпис (том 1, а.с. 87-89).
01.04.2019 року складено рапорт, який іменовано начальнику локомотивного депо ОСОБА_34 ОСОБА_31 з якого вбачається, що ОСОБА_1 01.04.2019 року з 08 год. 00 хв. до 13 год. 50 хв. була відсутня на робочому місці (том 1, а.с. 82).
01.04.2019 року в складі в.о. начальника бази палива ОСОБА_32 , ст.інспектора з кадрів ОСОБА_20 , інженера з ОНП ОСОБА_18. локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол складено акт відповідно до якого, 01.04.2019 при перевірці дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками депо було виявлено, що бригадир (звільнений) підприємства залізничного транспорту бази палива ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 8-00 до 13-50 (том 1, а.с. 120).
Відповідно копії листка непрацездатності серії АДС №058480 ОСОБА_1 з 01.04.2019 перебувала на лікарняному до 05.04.2019 року. Відповідно до копії листка непрацездатності серії АДС №122362 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 11.05.2019 по 20.05.2019 року. Згідно копії листка непрацездатності серії АДС №615878 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 08.04.2019 по 17.04.2019 року. Відповідно копії листка непрацездатності серії АДЧ №568733 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 18.04.2019 по 10.05.2019 року (том 1, а.с. 15,16).
Відповідно до Актів від 11.04.2019, 24.04.2019 та 14.05.2019 у складії комісії працівників Структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» було проведено відвідання місця проживання ОСОБА_1 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в результаті відвідування місця проживання ОСОБА_1 , двері їм відчинено не було (том 1, а.с. 83,85,90).
Відповідно до витягу із протоколу №41а від 15.05.2019 спеціального засідання адміністрації і профкому було постановлено з метою зміцнення дисципліни в депо дати згоду звільнення бригадира (звільненого) підприємств залізничного транспорту ОСОБА_1 , яка була відсутня на робочому місці без поважних причин 01.04.2019, що стало відомо з рапорту в.о. начальника бази палива ОСОБА_3 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (том 1, а.с. 91).
З акту від 21.05.2019 року складеного структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» о 13 год. 10 хв. в приміщенні відділу кадрів, вбачається, що бригадир ОСОБА_1 відмовилася надати письмові пояснення та усні пояснення про причини відсутності на роботі з 01.04.2019 року по цей час. Ознайомитися з актом та підписати його ОСОБА_1 відмовилася (том 1, а.с. 93).
Відповідно акту від 05.08.2019 року складеного Структурним підрозділом «Локомативне депо Нижньодніпровськ-Вузол» о 14 год. 52 хв. в кабінеті начальника відділу кадрів колишній працівник локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол ОСОБА_1 показала наявність листів непрацездатності в кількості чотири одиниці, але здати їх на підприємство для обліку нарахування виплат відмовилась. Ознайомитися з актом та підписати його ОСОБА_1 відмовилася (том 1, а.с. 94).
07.08.2019 Акціонерним товариством «Українська залізниця» Регіональна філія «Придніпровська Залізниці» ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому зазначено, що « На особистому прийомі у начальника служби кадрової та соціальної політики 05.08.2019 Вам було запропоновано надати оригінали листків Відповідні розпорядження в Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол надані. На жаль, 05.08.2019 в депо Ви відмовились надати листки непрацездатності для їх оплати, про що складено акт та відмовились приступити до роботи на посаді бригадира бази палива. Повторно пропонуємо надати оригінали листків непрацездатності в Локомативне депо Нижньодніпровськ - Вузол для оплати та з'явитися в депо і приступити до роботи на посаді бригадира бази палива» (том 1, а.с. 179)
Відокремлиним структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ - Вузол» державного підприємства «Придніпровська залізниця» 23.04.2014 затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців, відповідно до яких час початку і закінчення роботи і перерви для відпочинку харчування встановлюється наступний: щодня по 8 годин, початок роботи з 8-00, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 16-45; Цілодобово 4 - х змін, початок роботи 8-00-20-00, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 20-00-8-00; Графік роботи по 2 дні. Початок роботи з 7-30, перерва 12-00-12-45, закінчення роботи 19-30 (том 1, а.с. 108-107).
19.04.2019, 06.05.2019 року Структурним підрозділом «Локомотивним депо Нижньодніпровськ - Вузол» на адресу ОСОБА_1 було направлено листи в яких просять повідомити причини відсутності та з'явитися до відділу кадрів локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол для вирішення питання її подальшої роботи (том 1, а.с. 119, 121).
Відповідно інформації про здійснення дзвінків з телефонного номер НОМЕР_3 , що були зафіксовані телекомунікаційними обладнанням ПрАТ «Київстар», починаючи 01.04.2019 08:26:41 по 01.04.2019 14:35:03 були зафіксовані базовою станцією, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (том 2, а.с. 60-62).
Згідно інформації ПрАТ «Водафон Україна» з'єднання абонента НОМЕР_4 01.04.2019 року здійснювалися переважно базовою станцією, розташованою за адресою АДРЕСА_4 (том 2 а.с. 69 конверт).
У висновку експерта психолога ОСОБА_28 від 31.03.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 внаслідок звільнення дійсно спричиненні моральні страждання (моральна шкода). Головний еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених ОСОБА_1 внаслідок звільнення, можна визначити в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень. Як окрему обставину, важливу для повноти відповіді на поставлені питання, необхідно зазначити, що психотравмувальна ситуація ще себе не вичерпала і продовжує свою дію. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлений обсяг глибина моральних страждань, (моральної шкоди), а також грошовий еквівалент цих моральних страждань (моральної шкоди) не є остаточними і встановлені на дату проведення дослідження (том 2, а.с. 101).
Також судом були вивчені такі письмові матеріали справи, а саме фотознімки позивача з місця роботи, звукозаписи розмови її зі своїм керівництвом, здійснені в публічних місцях та з відома учасників спілкування, що відповідають поясненням позивача та свідків, довідка про доходи ОСОБА_1 , та інші письмові докази.
Суд не бере до уваги та вважає недопустимими докази - записи телефонних розмов, які в силу ст. 306 Цивільного кодексу України віднесені до таємниці кореспонденції.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Пунктами 1, 22 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
Статтею 147 -1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу ( обрання,затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Під порушенням трудової дисципліни слідує розуміти винне протиправне невиконання або не належне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором.
Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен жадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Судом в ході розгляду справи досліджувалися всі документи, які були підставою для винесення оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Ствердження позивача ОСОБА_1 про те, що вона 01.04.2019 року з 08 год. перебувала на території Локомотивного депо Нижньодніпровськ - Вузол, тобто перебувала на робочому місці не береться судом до у ваги, оскільки робоче місце є саме службове приміщення де безпосередньо працівником здійснюється його службові обов'язки, а не являється вся територія підприємства, оскільки становить дуже велику площу.
Дані твердження позивача також спростовуються показами свідків, які пояснили в судовому засідання, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01.04.2020 року з 08:00 год. до 13 год. 50 хв., її як не було на робочому місці так і біля складу. На КПП вона не проходила.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами (ст.21 КЗпП).
У відповідності до правил трудового розпорядку, зборами трудового колективу від 23.04.2014, а саме п. 5.1. Час початку і закінчення роботи і перерви для відпочинку і харчування встановлюється наступний: Щодня по 8 годин, Початок роботи 8-00;Закінчення роботи 16-45; Перерва12-00 - 12-45.
Також судом не беруться до уваги територіальне місце знаходження телефону позивача та твердження спеціаліста ОСОБА_33 , що ОСОБА_1 01.04.2019 року в період часу з 08:00 год. до 14 год. перебувала за адресою: АДРЕСА_2 . На думку суду дані показники не є підтвердженням того, що позивач в цей період часу могла перебувати на робочому місці, вони можуть лише свідчити про те, що вона була в радіусі розташування базової станції, а саме яка розташована м. Дніпро. Самарський район, ж/м Північний, вул. Семафорна 16, тобто не підтверджують точного місця знаходження позивача, а лише вказують на знаходження її телефону у вказаному районі обслуговування базовою станцією.
Як на підставу поважності прогулу, позивач зазначає, що хворіла, та надає суду копії листків непрацездатності за період з 01.04. по 05.04. (стати до роботи 06.04.); з 08.04. по 17.04. (стати до роботи 18.04.); з 18.04. до 10.05. (стати до роботи 11.05.); з 11.05. до 20.05. (стати до роботи 21.05.). При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не надала оригінали вказаних листів, до місця роботи, що могло стати підставою для висновку про поважність відсутності працівника на роботі.
Крім того, обов'язок надати листки непрацездатності виникав у працівника ОСОБА_1 після закриття лікарняного та запису про необхідність: «Стати до роботи». Натомість, починаючи з 06 квітня 2019 року, коли було закрито перший листок непрацездатності, в неї вперше виник обов'язок надати його для підтвердження поважності причин прогулу. Згодом, було закрито наступний листок непрацездатності 17 квітня 2019 року, обов'язок надати його роботодавцю виник 18.04.2019 року. При цьому, ОСОБА_1 мала об'єктивну можливість надати зазначені листки, принаймні засобами поштового зв'язку.
Так само, 10 травня та 21 травня 2019 року, ОСОБА_1 мала змогу попередити роботодавця та надати листки непрацездатності як доказ поважності прогулу, та приступити до роботи, що їй було запропоновано, але вона відмовилась.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Статтею 43 КЗпП визначено, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.92 року, зі змінами та доповненнями, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 Кодексу законів про працю України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Таким чином, обов'язковими умовами є утворення на підприємстві профспілки та членство в ній працівника.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Локомативне депо Нижньодніпровськ - Вузол», про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, які складаються з оплати експертизи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2020 року.
Суддя А.О. Сухоруков