03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2430/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
за участю представників:
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Литвина П.В.,
Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Дудченко В.В.,
інші учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вх. № 5625/2020 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за вх. № 5643/2020
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020
у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. (головуючий), Головея В.М., Разюк Г.П.,
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020
у складі судді Желєзної С.П.
у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» та Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
1. 17.10.2016 між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», Постачальник) та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» (далі - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)», Споживач) було укладено договір № 3549/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Умовами п. 2.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується, зокрема, передавати Споживачу природний газ у лютому та березні 2017 року.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Споживач подає Постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги поставки підтверджуються Постачальником на відповідний місяць поставки у встановленому порядку. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць.
Відповідно до пункту 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику:
- завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акту Споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим Договором);
- підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акту приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1 Договору).
Пунктами 7.1, 7.2 Договору визначено, що Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього Договору. Споживач зобов'язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу.
За пунктом 7.4 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).
2. У матеріалах справи наявні листи НАК «Нафтогаз України» від 31.01.2017 та від 02.03.2017, відповідно до яких останній повідомив ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» про те, що з огляду на наявність заборгованості за спожитий природний газ відповідачу-2 не виділено номінацій на споживання природного газу на лютий та березень 2017 року.
3. При цьому, ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» були складені акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 та від 31.03.2017 відповідно до Договору від 17.10.2017 № 3549/1617-ТЕ-23, які з боку НАК «Нафтогаз України» підписані не були.
4. Водночас, 31.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (Покупець) укладено договір № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017 року природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування.
Згідно з п. 3.2 Договору від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до умов Договору від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ НАК «Нафтогаз України» передала, а ПАТ «Укртрансгаз» прийняло у лютому 2017 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування обсягом 643 105,799 тис. куб.м, що підтверджується підписаним між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017.
5. Крім того, між ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» відповідно до умов Договору від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ підписано акт приймання-передачі від 31.03.2017 природного газу в обсязі 143 355 тис. куб.м, вартість якого складає 1 353 156 516 грн.
6. 28.03.2017 між Державною установою «Одеська виправна колонія (№ 14)» (Замовник, далі - ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)») та ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» (Учасник, перейменоване відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2016 № 3535/5) було укладено договір про закупівлю послуг з централізованого опалення за державні кошти, відповідно до умов якого Учасник зобов'язується протягом 2017 року надавати Замовнику послуги з постачання пари, гарячої води та пов'язану продукцію; строк поставки послуг - січень-грудень 2017 року.
7. Відповідно до виданої Одеською обласною державною адміністрацією ліцензії від 30.08.2016 № 611/А-2016 ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» має право здійснювати такий вид господарської діяльності як виробництво та постачання теплової енергії. При цьому, з наданої ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» довідки вбачається, що останній не є споживачем природного газу, власником котелень чи іншого газового обладнання.
8. Листами від 14.03.2017 та від 12.04.2017 НАК «Нафтогаз України» було надано АТ «Укртрансгаз» звіт про надходження та розподіл природного газу у лютому та березні 2017 року, з відображенням інформації виключно на підставі первинної документації, а саме: актів приймання-передачі природного газу, підписаних між компанією та її контрагентами.
9. Зі звіту про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам у березні 2017 року, який складено ПАТ «Одесагаз», вбачається, що АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було Постачальником природного газу та мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому з додатку до звіту (алокації) про фактичні обсяги розподілу природного газу вбачається, що обсяг спожитого Підприємством Одеської виправної колонії № 14 у лютому та березні 2017 року природного газу без підтверджених номінацій складає 232,672 тис. куб. метрів.
10. Із наданої АТ «Укртрансгаз» довідки, підписаної головним бухгалтером, вбачається, що АТ «Укртрансгаз» у лютому-березні 2017 року здійснювало списання природного газу на балансування.
Подання позовної заяви до суду.
11. У серпні 2019 року АТ «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» (далі - відповідач-1, ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)», в якому просило:
- зобов'язати ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» повернути в натурі АТ «Укртрансгаз» безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 232,672 тис. куб. метрів;
стягнути з ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» на користь АТ «Укртрансгаз» 1 315 436,75 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 232,672 тис. куб. метрів.
12. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» у лютому-березні 2017 року набуло з газотранспортної системі без будь-якої правової підстави та договірних відносин з АТ «Укртрансгаз» природний газ, власником якого є позивач, що, на думку АТ «Укртрансгаз», свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України.
13. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2019 за клопотанням АТ «Укртрансгаз» до участі у справі у якості співвідповідача залучено ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» (відповідач-2).
14. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - НАК «Нафтогаз України».
Розгляд справи судами.
15. 09.01.2020 рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, відмовлено у задоволенні позову АТ «Уктрансгаз».
16. Судові рішення мотивовані тим, що ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» не є споживачем природного газу, оскільки отримувала гарячу пару та послуги з постачання пари на підставі договору про закупівлю послуг з централізованого опалення за державні кошти від 28.03.2017, укладеного з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)». Наведене сторонами спростовано не було, тому суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого АТ «Укртрансгаз» позову до ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)».
Щодо вимог до ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» суди зазначили, що ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» у спірний період спожило природний газ на підставі укладених з НАК «Нафтогаз України» договорів постачання природного газу. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України.
Також суди вказали про існування обов'язку постачальника природного газу щодо повідомлення споживача про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду у разі необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення споживача про наявність у нього обов'язку обмежити споживання природного газу, а також вжиття з боку постачальника або оператора ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суди дійшли висновку про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання з боку ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» у лютому та березні 2017 року природного газу в обсязі 232,672 тис. куб. метрів.
Водночас, судами вказано, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги.
17. 28.07.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга НАК «Нафтогаз України» (скаржник-1) за вх. № 5625/2020 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, в якій наведено прохання скасувати ці судові рішення в частині відмови у стягненні 1 315 436,75 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 315 436,75 грн.
18. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження НАК «Нафтогаз України» зазначило пункт 1 частини другої та підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, на думку скаржника, оскаржувана постанова протирічить:
- висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу;
- висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 стосовно правомірності віднесення до договірних відносин будь-яких правочинів;
- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скарги (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу, оскільки значним чином вплине на правовідносини у даній сфері господарювання);
- справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (у даній справі розглядається питання правомірності визнання факту постачання товару виключно виходячи з наявності укладеного договору).
19. НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що суди попередніх інстанцій, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшли за межі доказування у цій справі. Зазначає також скаржник-1 про відсутність доказів постачання природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», а також, що судами не досліджено фактичні обставини справи.
20. 29.07.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» (скаржник-2) за вх. № 5643/2020 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, в якій наведено прохання скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
21. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ «Укртрансгаз» зазначило пункт 1 частини першої та підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, а також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 (адміністративне провадження № К/9901 /2493 5/19, № К/9901/26486/19);
- дана касаційна скарга, на думку скаржника, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання;
- справа № 916/2430/19 становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», який, в свою чергу, зобов'язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу. А безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», без належної правової підстави, ставило під загрозу безпечність та безперебійність його транспортування;
- справа має виняткове значення для АТ «Укртрансгаз», оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який в силу статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», як товариство, що мало на балансі та обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе значення для держави Україна.
22. Скаржник-2 наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відбору природного газу відповідачем-2 нібито за договорами постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» не відповідає обставинам справи та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
23. 28.08.2020 до Верховного Суду від ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» надійшов відзив на касаційні скарги НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз», в якому з посиланням на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права наведено прохання залишити ці касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Щодо суті касаційних скарг.
24. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Тому відхиляються доводи касаційних скарг, викладені у пунктах 19 і 22 цієї ухвали, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Водночас, судова колегія не розглядає доводи касаційних скарг стосовно того, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа № 916/2430/19 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для осіб, які подали касаційні скарги, - оскільки відповідно до положень частини третьої статті 287 ГПК України за таких підстав можливим є лише касаційне оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, слід зауважити, що справа № 916/2430/19, яка переглядається, не є малозначною та ціна позову складає 1 315 436,75 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подачі позову.
28. Відповідно до положень частини першої статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження, тобто з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
29. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
30. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України.
31. Скаржники у касаційних скаргах посилалися на те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах № 826/16697/17, № 904/4018/19 та № 920/169/18, щодо застосування положень статті 1212 ЦК України.
32. Із цього приводу судова колегія відзначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
33. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
34. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
35. Посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
36. Посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів також не приймаються, з огляду на таке.
37. У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «саме по собі ігнорування (невиконання) НАК «Нафтогаз України» визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків».
38. Оцінюючи доводи скаржників, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
39. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
40. Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові у справі № 826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 916/2430/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.
41. Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19, і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.
42. Також не беруться до уваги доводи скаржників про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.
43. Зазначеною вище постановою справу № 920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи.
44. Крім того, позовні вимоги у справі № 920/169/18 мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається.
45. Також у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Однак, подібний висновок не може бути застосовано при розгляді справи № 916/2430/19, оскільки обставин переплати суми за зобов'язаннями, як і відсутності договірних відносин у цій справі не встановлено.
46. Отже, скаржниками у касаційних скаргах не підтверджено необхідності врахування господарськими судами у цій справі висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, та висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, оскільки не доведено подібності відповідних правовідносин.
47. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
48. У зв'язку з викладеним, касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вх. № 5625/2020 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за вх. № 5643/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 у справі № 916/2430/19 підлягає закриттю.
Керуючись статтями 234, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вх. № 5625/2020 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за вх. № 5643/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 у справі № 916/2430/19.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді С.В. Жуков
Л.Й. Катеринчук