ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2020Справа № 910/5655/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення 23 245,22 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У квітні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі - Відділ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 23 245,22 грн., яка складає суму донарахованої індексації орендної плати за період дії укладеного між сторонами договору оренди від 31 жовтня 2016 року № 73/2016/КЕВ з 31 жовтня 2016 року по 29 жовтня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони не здійснювали індексацію орендної плати за вищевказаним правочином на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік". Оскільки вказаний закон не містить прямої заборони на проведення індексації і така індексація прямо передбачена положеннями зазначеної угоди, позивач просив суд про задоволення своїх вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2020 року вищенаведену позовну заяву Відділу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5655/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
7 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву, в якому останнє зазначає, що на законодавчому рівні було призупинено індексацію орендної плати на 2016 рік за договорами оренди нерухомого майна, що також було врегульовано сторонами у додатку № 6 до спірного договору. Крім того, відповідач просив суд про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
27 травня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказувалося на те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати, а пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" втратив чинність на підставі Закону від 3 жовтня 2019 року № 157-ІХ.
5 червня 2020 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначав, що призупинення індексації орендної плати було передбачено договором оренди від 31 жовтня 2016 року № 73/2016/КЕВ, а отже дане положення є істотною умовою зазначеного правочину, яка підлягає безумовному виконанню. Також товариство вказувало на те, що дія Закону від 3 жовтня 2019 року № 157-ІХ не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли у 2016 році.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 жовтня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди № 73/2016/КЕВ, за умовами якого Відділ передав, а Товариство прийняло в строкове платне користування нерухоме військове майно - технічний майданчик площею 250 кв.м, військового містечка № 6, що знаходиться на балансі позивача, та розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка, вартість якого визначена на 30 червня 2016 року незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 221 530,00 грн. без ПДВ.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Дане нерухоме майно орендодавець передав орендарю для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку, операторів і провайдерів телекомунікацій, що надають послугу доступу до Інтернету (пункт 1.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 вказаної угоди орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2016 року) на рівні 7 400, 00 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2016 року) - 7 384,33 грн. (додаток № 5). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначався шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць також визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.
Цей договір укладено строком до трьох років, що діє з 31 жовтня 2016 року по 29 жовтня 2019 року включно (пункт 10.1 договору).
Пунктом 10.2 даного правочину передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 12.1 договору визначено, що додатки до нього є невід'ємною складовою частиною. У вказаному пункті зазначено дванадцять додатків згідно з переліком.
На виконання умов договору оренди від 31 жовтня 2016 року № 73/2016/КЕВ орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (частини даху) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка, військове містечко № 6, площею 250,0 кв.м, про що сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого військового майна від 31 жовтня 2016 року, що є додатком № 2 до договору.
Згідно з додатком № 6 до договору орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Враховуючи пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.
17 вересня 2019 року між Відділом та Товариством укладено додаткову угоду № 73-1/2019 КЕВ до спірного договору оренди № 73/2016/КЕВ, відповідно до якої сторони вирішили пункти 1.1 та 1.3. викласти в наступній редакції:
Пункт 1.1 договору: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - технічний майданчик, площею 250 кв.м, військового містечка № 6, що знаходиться на балансі Відділу, розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Липники (село Солонка), вартість якого визначена на 30 червня 2019 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 267 008,00 грн. без ПДВ".
Пункт 1.3 договору: "Назване в пункті 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку, операторів і провайдерів телекомунікацій, що надають послугу доступу до Інтернету".
Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (липень 2019 року) на рівні 4 002,67 грн. з урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за держане майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2019 року) - 3 981,09 грн. (додаток №3).
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначався шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди після внесення змін, жовтень 2019 року, сплачується з 30 жовтня 2019 року".
Пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Даний договір укладено до трьох років, що діє з 30 жовтня 2019 року по 23 жовтня 2022 року включно".
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди, інші умови договору оренди нерухомого військового майна № 73/2016/КЕВ від 31 жовтня 2016 року залишаються без змін та є обов'язковими до виконання сторонами договору.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 28 листопада 2019 року № 5528, в якій Відділ, враховуючи індексацію за 2016 рік та з огляду на встановлення базовим місяцем оренди - червень 2016 року, просив Товариство протягом 5-ти днів з дня отримання цієї претензії перерахувати на його рахунок донараховану орендну плату в розмірі 23 245,22 грн.
Листом від 8 січня 2020 року № 308/08 Товариство надало відповідь на вищезазначену претензію Відділу, де зазначило, що припинення індексації орендної плати на 2016 рік є істотною умовою договору оренди, погодженою сторонами відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відтак, відповідач не вбачав підстав для задоволення претензії позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 3 статті 283 ГК України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
За статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 2 цього Закону законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За пунктом 1 статті 762 ЦК України з наймача справляється плата за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 2016 рік), однією з істотних умов договору оренди була орендна плата з урахуванням її індексації.
Законом України від 25 грудня 2015 року "Про Державний бюджет України на 2016 рік" зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати.
Разом із тим, відповідно до висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для ненарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак, дозволило сторонам у договірному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції протягом 2016 року.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2016 року між Відділом та Товариством було укладено договір оренди № 73/2016/КЕВ нерухомого військового майна. Сторони погодили, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди (пункт 3.1 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць мала визначатися шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством (пункт 3.3 договору).
При цьому, судом також встановлено, що додатком № 6 до даного договору (який відповідно до пункту 12.1 цього правочину є його невід'ємною складовою частиною), сторони, враховуючи пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України за 2016 рік", призупинили індексацію орендної плати на 2016 рік.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сторонами правомірно не здійснювалася індексація орендної плати протягом 2016 року за договором оренди № 73/2016/КЕВ, оскільки таке донарахування суперечить змісту укладеного договору (зокрема в частині положень додатку № 6 до цієї угоди). Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача донарахованої індексації орендної плати за 2016 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача донарахованої індексації орендної плати за період з 2017 року по 2019 рік, суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, листування сторін вбачається, що, починаючи з 2017 року, орендна плата коригувалась у звичному режимі відповідно до умов договору та приписів чинного на той час законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Відділу до Товариства про стягнення 23 245,22 грн. не підлягають задоволенню.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.
За приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із тим, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову Відділу, відсутні й підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 7 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко