проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" вересня 2020 р. Справа № 922/735/19
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
прокурора - Ногіна О.М., посвідчення №054876 від 15.01.2020 року;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
3-го відповідача - не з'явився;
4-го відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. № 3688 Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі №922/735/19, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Л.В. Шарко) повний текст якої складено 18.11.2019 року
за позовом Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова
до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, м. Харків
Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Лозова
Фермерського господарства "Яровіт-2018", м. Лозова
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , м. Лозова
про визнання недійсними договорів та скасування розпоряджень
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі заяву Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області та Фермерського господарства "Яровіт-2018" про залишення позову без розгляду задоволено; позовну заяву Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області залишено без розгляду.
Заступник прокурора Харківської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі та передати справу на розгляд до господарського суду першої інстанції; судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів за наступними реквізитами: код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/р 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.
Застосовуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах самостійно з огляду на наявність таких повноважень у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру).
Притягнення вказаних осіб до будь-якого виду юридичної відповідальності (дисциплінарної, кримінальної та ін.) у випадку допущення ними бездіяльності, що полягає у невнесенні аналогічного з пред'явленим прокурором позову на захист інтересів держави, не є можливим, оскільки такий обов'язок будь-яким законодавчим актом не передбачений.
Оскаржувана ухвала винесена судом при неправильному тлумаченні повноважень центрального органу виконавчої влади під час здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі виходячи із загальної правосуб'єктності юридичної особи публічного права.
Поза увагою господарського суду першої інстанції залишено ту обставину, що предмет позову прокурора складають 6 (шість) позовних вимог, 3 (три) з яких стосуються визнання недійсними договорів оренди, 2 (дві) визнання незаконними та скасування розпоряджень, 1 (одна) зобов'язання повернення землі. При цьому 2 (дві) позовні вимоги прокурора стосуються розпоряджень Лозівської районної державної адміністрації, яка також є відповідачем у спорі.
Пpи вирішенні спору господарським судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, хоча провадження у справі №922/735/19 зупинялося до вирішення саме справи №587/430/16-ц.
Місцевим господарським судом не надано жодної оцінки доводам прокурора про те, що у даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування сторонами договорів встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження землею в силу прагнення отримати земельні ділянки за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М.
05.12.2019 року на адресу суду від апелянта надійшли докази сплати судового збору (вх.№11499), які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі; учасникам справи встановлено строк до 16.12.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 18.12.2019 року.
16.12.2019 року на адресу суду від представника 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11826), в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області у справі відмовити в повному обсязі, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави; прокурором не доведено, що вказаний орган не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження.
17.12.2019 року на адресу суду, електронною поштою від представника 1-го відповідача надійшло клопотання (вх.№2294), в якому останній просив розглядати справу без його участі, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання 18.12.2019 року, яке долучено до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 року №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.
Вказане клопотання не засвідчене електронним підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складено відповідний акт від 17.12.2019 року №13-35/447, а тому залишене без розгляду.
17.12.2019 року на адресу суду від представника 3-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11871), в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є належним органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі №922/735/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
Зупиняючи провадження у справі №922/735/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови, колегія суддів виходила з такого.
Під час підготовки справи до судового розгляду колегією суддів встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2019 року справу №912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26 грн. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми в частині застосування ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Верховний Суд вказав на те, що існує виключна правова проблема, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.
Так, за висновками колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які обґрунтовані нормами ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 53, 174 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.
Також, колегією суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду наведено питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абз.3 і 4 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Ухвалою від 07.11.2019 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 року.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором та зазначила, що відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
27.12.2019 року на адресу суду від Лозівської районної державної адміністрації Харківської області надійшло клопотання (вх.№12179), в якому останній, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання просив розглядати справу за його відсутності, яке долучено до матеріалів справи.
20.07.2020 року на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року поновлено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі; розгляд скарги призначено 02.09.2020 року; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Поновлюючи провадження у справі, колегія суддів виходила з того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641 до постанови від 11.03.2020 року № 211, внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.08.2020 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. 20.07.2020 року на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, що є підставою для поновлення апеляційного провадження у справі.
02.09.2020 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання (вх.№8198), разом з додатком: довідкою про стан здоров'я КНП "Лозівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Лозівської міської ради від 02.09.2020 року, в якому останній просить перенести розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника - адвоката Здєльник С.І. на лікарняному, яке долучено до матеріалів справи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо.
Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (№51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
А тому, беручи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась; інших документів та пояснень, ніж ті, що містяться в матеріалах справи, заявником відповідного клопотання не надано, а подальше відкладення розгляду справи буде суперечити принципу розгляду справи впродовж розумного строку, в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки інших обставин, які б вказували на існування об'єктивних перешкод для розгляду справи, заявником не наведено та судом не встановлено.
В судове засідання 02.09.2020 року представник Лозівської районної державної адміністрації Харківської області не з'явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення останньому копії ухвали суду від 29.07.2020 року у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 05.08.2020 року №6102252690335, згідно з яким 1-й відповідач отримав копію ухвали від 29.07.2020 року - 04.08.2020 року.
В судове засідання 02.09.2020 року представник Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області не з'явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення останньому копії ухвали суду від 29.07.2020 року, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 10.08.2020 року №6102252690360, згідно з яким 2-й відповідач отримав копію ухвали від 29.07.2020 року - 03.08.2020 року.
В судове засідання представник Фермерського господарства "Яровіт-2018" не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали суду від 29.07.2020 року про відправлення їх копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Телефонограмою від 28.08.2020 року №014719 повідомлено Фермерське господарство "Яровіт-2018" про дату та час судового засідання за номером телефону - (050)-401-68-78.
Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали суду від 29.07.2020 року про відправлення їх копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Телефонограмою від 28.08.2020 року №014720 повідомлено третю особу - ОСОБА_1 про дату та час судового засідання за номером телефону - (050)-401-58-78.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду від 29.07.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Також, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 року № 395; визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 року № 405;визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013 року, індексний № 7045696; визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013 року, індексний № 7063387; визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013 року, індексний № 7072912; зобов'язати Фермерське господарство "Яровіт-2018" та ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га, площею 49,6933 га та площею 14,6974 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області.
11.11.2019 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Залишаючи без розгляду позовну заяву Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, місцевий господарський суд виходив з того, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру. Оскільки держава поклала здійснення повноваження щодо організації та здійснення державного нагляду (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування земельних ділянок на певний орган, а саме Держгеокадастр, то він є саме тим органом який має виступати в якості позивача, або в особі якого прокурор повинен звертатися до суду з відповідним позовом. Прокурором при зверненні до господарського суду Харківської області в позовній заяві не доведено, що вказаний орган, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, у зв'язку з чим підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Колегія суддів вважає передчасними вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.
У п.2.2. Рішення Конституційного суду України у справі №1-10/2012 зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine) (заява № 37878/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано. У цьому випадку Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Так, зі змісту позовної заяви слідує, що в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказав на те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, проте, оскільки визнається недійсним договір оренди укладений саме Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, та такий орган є відповідачем у справі, то в даному випадку, у зв'язку з відсутністю спеціального органу, саме прокурор є тією особою яка має звертатись до суду з відповідним позов.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року №333 (далі - Положення №333), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.
Згідно з п.п. 30 п. 4 Положення № 333, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Отже, зі змісту приписів положень чинного законодавства слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, вимоги вказаного конституційного положення встановлюють обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008 вказано на те, що неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За змістом ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року.
Положення вказаної статті визначають, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, де вказано на таке.
Позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави. З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі № 925/226/18.
Отже, навіть у разі відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, підлягала застосуванню норма п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а не пункт 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, як помилково вказав господарський суд першої інстанції.
Таким чином, висновок місцевого господарського про те, що прокурором при зверненні до господарського суду Харківської області в позовній заяві не доведено, що вказаний орган, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, у зв'язку з чим підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є необґрунтованим.
Отже, висновок місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, ухвалу місцевого господарського суду від 11.11.2020 року у справі слід скасувати повністю та справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції на підставі ст. 280 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 6 ч.1 ст. 275, п. 4 ч.1 статті 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі №922/735/19 скасувати повністю.
Справу №922/735/19 передати на розгляд до господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.09.2020 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя Н.М. Дучал