проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" серпня 2020 р. Справа № 922/3276/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№140Х/2) заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019, ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., повний текст складено 09.12.2019, у справі №922/3276/19
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області, м. Харків,
до 1.Харківської міської ради, м.Харків,
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3.Споживчого товариства "Надія-7", м.Харків,
про визнання договору недійсним, скасування рішення та повернення майна, -
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Споживчого товариства "Надія-7", в якій просив: 1) визнати незаконним та скасувати пункт 66 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2017 №5455-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та СТ "Надія-7", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Порошиною Н.С. і зареєстрований у реєстрі за №58; 3) зобов'язати повернути СТ "Надія-7" на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення підвалу №ХІ, загальною площею 25,0 кв.м, розташоване в житловому будинку за адресою: м.Харків, пров. Лісопарковий 1-й, 7, літ. "А-5"; 4) судові витрати у справі покласти на відповідачів.
04.11.2019 представник Харківської міської ради звернувся до господарського суду з заявою (вх.№26407) про залишення позовної заяви без розгляду.
19.11.2019 у судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви (вх.№26407) про залишення позову без розгляду та на підставі пункту 3 частини 2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2019.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19 у позові відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що при прийнятті рішення Харківської міської ради «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 26.10.2016 №412/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки. Орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна більш ніж на 25% його вартості. Фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до частини 1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. У свою чергу прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 66 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» прийнято з порушенням вимог законодавства, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, суд визнав необґрунтованими. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.02.2017 №5455-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СТ «Надія-7», у повній мірі відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України. Прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власників майна. Господарським судом взята до уваги правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 29.10.2019 у справі №905/2236/18: "Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця." Прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього, не поновить будь-яких порушених прав громади, і як наслідок, призведе до додаткових бюджетних витрат. З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Прокурор з рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що у порушення ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарським судом не надано оцінки доводам прокурора про те, що пункт 1.6 Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11, затверджено класифікацію об'єктів приватизації. До групи А віднесено індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться у комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення, незалежно від їх вартості, у тому числі і такі, що не увійшли до статутних капіталів ВАТ. Нежитлові будівлі, щодо яких винесене оскаржуване рішення, віднесені до групи А. Посилання суду першої інстанції на те, що умовами пункту 5.6 договору оренди від 07.10.2016 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Посилаючись на абзац 1 частини 1 ст.18-2 Закону, пункт 8.1 Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні, (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого ФДМУ від 02.04.2012 №439, прокурор зазначає, що продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, у даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менше як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами. Також суд першої інстанції неправильно застосував висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/200 про те, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно. Безпідставним прокурор вважає висновок суду першої інстанції щодо недоведеності порушень законодавства України при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення, оскільки недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, в також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст.3 Конституції України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області 03.12.2019 у справі №922/3276/19 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 24.02.2020 о 10:45 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.02.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
05.02.2020 від Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№1138) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вирішення питання щодо приватизації об'єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях. Твердження прокурора про незаконність рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» є необґрунтованим та таким, що не підтверджене жодним належним та допустимим доказом у справі. Також вважає, що відповідачами повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірного нежитлового приміщення.
07.02.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№1224) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що управлінням як уповноваженим органом дотримано спосіб та порядок приватизації. Правомірність дій управління щодо відчуження об'єктів комунальної власності шляхом викупу орендарем також відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні №31-рп/2009 від 10.12.2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна). Крім того, прокурором не зазначено чим саме та чиї права порушено при укладенні спірного договору купівлі-продажу.
21.02.2020 Харківська міська рада подала до суду заяву (вх.№1796) про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судової справи №912/2385/18.
24.02.2020 від Споживчого товариства "Надія-7" до суду надійшов відзив (вх.№1812) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ні товариство, ні представник СТ «Надія-7» не отримували ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 про відкриття провадження у праві. Про призначення справи до розгляду на 24.02.2020 стало відомо 21.02.2020 з офіційного порталу «Судова влада України». У зв'язку з цим СТ «Надія-7» з незалежних від товариства причин пропущено встановлений судом строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Посилаючись на частину 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати поважними причини пропуску товариством на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити пропущений строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 з огляду на норми Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень у відповідності до норм Закону України «Про місцеве самоврядування» та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, тим самим надавши оцінку вказаній програмі у відповідності до вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач вважає, що господарський суд правильно зазначив, що право Харківської міської ради обрати викуп як спосіб приватизації орендарем, незважаючи на відсутність невід'ємних поліпшень у розмірі 25% від ринкової вартості майна, передбачено Програмою приватизації, і це відповідає приписам Закону №2171. На думку відповідача, прокурором не доведено порушення спірним правочином інтересів держави та суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №922/3276/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено провадження у справі №922/3276/19. Розгляд справи призначено на 27.08.2020 об 11:30 год.
У судове засідання 27.08.2020 прокурор не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.298, 299).
Представник Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник Споживчого товариства "Надія-7" не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати, а позов прокурора - залишити без розгляду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.366 Кримінального кодексу України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, провул.Лісопарковий 1-й, 7.
Як свідчать матеріали справи, 07.10.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Споживчим товариством "Надія-7" укладено договір оренди №2030 на нежитлове приміщення підвалу №XI, загальною площею 25,0 кв.м, розташованого за адресою: м.Харків, провулок Лісопарківський 1-й, 7, літ."А-5", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.10.2016 №677 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень». Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.06.2016.
Майно передається в оренду з метою використання: під розміщення суб'єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Строк дії договору визначений пунктом 10.1, а саме: договір діє з 07.10.2016 по 07.09.2019 (а.с.35-41).
Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 26.10.2016 №412/16 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком) (а.с.32-33).
Відповідно до пункту 66 додатку до рішення нежитлове приміщення підвалу в житловому будинку, розташованого за адресою: м.Харків, провулок Лісопарківський 1-й, 7, літ."А-5", загальною площею 25,0 кв.м, підлягали приватизації шляхом викупу СТ "Надія-7" (а.с.66).
На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації суб'єкту оціночної діяльності ФОП СОД Буйницькому М.В. доручено проведення оцінки вартості майна нежитлового приміщення, загальною площею 25,0 кв.м, за адресою: м.Харків, провулок Лісопарківський 1-й, 7, літ. "А-5", станом на 31.10.2016 (а.с.44).
Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна від 31.10.2016 ринкова вартість зазначеного об'єкта складає 61400,00 грн, без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.11.2016 (а.с.45-46).
23.02.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і СТ "Надія-7" укладено договір купівлі-продажу №5455-В-С, який нотаріально засвідчений та зареєстрований у реєстрі за №58 (а.с.47-51).
Відповідно до акту №5455-В-С нежитлове приміщення підвалу №ХІ у житловому будинку літ.«А-5», загальною площею 25,0 кв.м, за адресою: м.Харків, провулок Лісопарківський 1-й, будинок, 7, передані СТ "Надія-7" (а.с.54).
Прокурор, звертаючись з позовом, вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем та наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, у даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади. Вважаючи, що під час прийняття пункту 66 оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єкта нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м.Харкова.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування пункту 66 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 26.10.2016 №412/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2017 №5455-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та СТ «Надія-7», зобов'язання повернути СТ «Надія-7» територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей, викупу.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
23.12.2011 Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки".
Відповідно до пункту 1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки" (далі - Програма) програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Згідно з пунктом 1.6 цієї Програми об'єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення - незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.
Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2. Програми).
Відповідно до пункту 5.1 Програми продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів.
Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Програми умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об'єкта.
Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Рішенням 9 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/6 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» Харківською міською радою вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У пункті 66 додатку до вказаного рішення визначено орендоване СТ «Надія-7» майно (а.с.90-91).
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права убачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - СТ «Надія-7» здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди №2030 від 07.10.2016.
Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 66 додатку до рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення приватизації об'єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов'язані зі з'ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.
Слід зауважити, що абзацом першим пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).
Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення застосував положення пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000, в якому зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.
Керуючись ст.777 Цивільного кодексу України, ст.289 Господарського кодексу України, ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" суд першої інстанції зазначив, що даними нормами встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Дана норма є загальною, а Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є спеціальним, яким слід керуватися при продажу об'єктів приватизації.
Згідно з частиною 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Тобто, посилання місцевого господарського суду на частину 1 ст.289 Господарського кодексу України зроблено без урахування положень частини 4 цієї статті, які потрібно тлумачити в системному зв'язку.
Крім того, місцевий господарський суд не зауважив, що свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в якій визначний перелік підстав, які надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про додаткові гарантії для добросовісного орендаря є помилковим.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
Згідно з пунктом 8.1 зазначеного Порядку викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - у цьому випадку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, у випадку продажу шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди №2030 від 07.10.2016, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.02.2017 №5455-В-С, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2017 №5455-В-С укладений на підставі, зокрема, пункту 66 рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова», яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 років, затвердженої рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11.
Помилкове посилання позивача на статтю 228 Цивільного кодексу України не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки: по-перше, позивач у позові також визначає підставами для визнання договору недійсним статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України; по-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання СТ "Надія-7" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення колегія суддів зазначає, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2017 №5455-В-С, яку задоволено судом апеляційної інстанції, тому дана вимога позивача також підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Скаржником не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Стосовно доводів Харківської міської ради про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, з урахуванням висновків ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/3276/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати пункт 66 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2017 №5455-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та СТ "Надія-7", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Порошиною Н.С. і зареєстрований у реєстрі за №58.
Зобов'язати СТ "Надія-7" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення підвалу №ХІ, загальною площею 25,0 кв.м, розташоване в житловому будинку за адресою: м.Харків пров.Лісопарківський, 1-й, 7, літ. «А-5».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.09.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова