Ухвала
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/6899/16-ц
провадження № 61-12915ск 20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 30 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 відмовлено.
26 серпня 2020 року ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 04 листопада 2019 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2020 року (надійшла до суду 31 серпня 2020 року), в якій просить скасувати вказані рішення
та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі .
У касаційній скарзі заявник просить зменшити розмір судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Клопотання про зменшення розміру судового збору не підлягає задоволенню, оскільки стаття 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що суд може своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, враховуючи майновий стан сторони. Однак ОСОБА_1 не надав достатніх доказів, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. Надані заявником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не відображають повну інформацію щодо майнового стану особи.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір».
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни
до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 30 квітня 2016 року.
Станом на 1 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 378,00 грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України випливає, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Згідно позову, вартість нерухомого майна становить 2 016 711,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 3 170,00 грн. Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги
у розмірі 10 610, 00 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2016 року становить 6 890,00 грн; судовий збір за подачу касаційної скарги: 6 890,00*200%=13 780,00 грн; сплачено заявником 3 170,00 грн, отже необхідно доплатити судовий збір у розмірі: 13 780,00-3 170,00=10 610,00 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК
у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв'язку з тим, що порушено вимоги пункту першого та третього частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга та не зазначено місце проживання чи перебування третьої особи ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 03 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць