01 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 1309/6872/12
Провадження № 13-49зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
перевірила заяву ОСОБА_19 про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2014 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом і
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2013 року ОСОБА_19 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 303 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2014 року вирок змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_19 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 303 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
08 листопада 2018 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було ухвалено остаточне рішення у справі «Верхогляд та інші проти України» (заява № 66356/10 та 7 інших заяв), у якому констатовано порушення Україною міжнародних зобов'язань щодо ОСОБА_20 , а саме, порушення підп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) - незаконне досудове тримання під вартою, підп. 4 ст. 5 Конвенції - надмірна тривалість судового перегляду тримання під вартою та Мікульонісу присуджена у зв'язку з цим грошова компенсація.
05 травня 2020 року заявник., не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про їх перегляд у зв'язку зі встановленням рішенням ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Верхогляд та інші проти України», порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні кримінальної справи судом.
У зв'язку з невідповідністю заяви вимогам кримінального процесуального закону, встановленим до заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, суддею-доповідачем постановлено ухвалу від 25 травня 2020 року, якою заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків. Також заявнику роз'яснено, що у разі неусунення недоліків заяви протягом установленого строку, її буде повернуто.
При цьому зазначено про необхідність виконання заявником вимог ст. 461 та п. 5 - 1 ч. 2 ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Так, у заяві ОСОБА_19 не зазначено, як встановлені в рішенні ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Верхогляд та інші проти України» порушення підп. «с» п. 1 ст. 5 та п. 4 ст. 5 Конвенції вплинули на загальну справедливість судового розгляду і ухвалених судових рішень. Це свідчить про відсутність у заяві обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин (п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК).
Також, перевіряючи подані на адресу суду матеріали на дотримання зазначених вимог процесуального закону, встановлено, що заявник не порушує питання про витребування копії рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Верхогляд та інші проти України», посилання на яке міститься в поданій заяві, та не долучає відповідного клопотання.
Крім того, заявником не долучено підтверджуючих документів, які б свідчили про дату отримання ним листа з Міністерства юстиції України, скерованого на адресу заявника з інформацією щодо набуття рішенням ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Верхогляд та інші проти України» статусу остаточного, що позбавляє суд можливості перевірити додержання ОСОБА_19 положень процесуального закону щодо дотримання строків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалу від 25 травня 2020 року, якою заяву ОСОБА_19 залишено без руху, направлено останньому цього ж дня, про що свідчать дані про рух поштових відправлень..
На виконання ухвали від 25 травня 2020 року заявник повторно звернувся із заявами про витребування копії рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Верхогляд та інші проти України» та документів, які підтвердять дату отримання ним листа Міністерства юстиції України, поновлення строків і для подання доповнень до заяви, оскільки ухвалу без руху отримав лише 28 липня 2020 року. Також заявник вважає, що судовий розгляд був несправедливий у зв'язку з відсутністю можливості ознайомитись зі змістом обвинувачення. На думку заявника, незаконне та безпідставне тримання під вартою вплинуло на хід судового розгляду. Водночас, яким чином відбувся цей вплив на справедливість всього судового розгляду і постановлених судами остаточних рішень щодо нього, заявник на виконання ухвали про залишення заяви без руху від 25 травня 2020 року не наводить.
До того ж, ч. 5 ст. 461 КПК встановлено строк звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, який становить не більше тридцяти днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного.
Заявник не вказав, коли він дізнався про постановлене рішення ЄСПЛу справі «Верхогляд та інші проти України». Клопотання про поновлення тридцятиденного строку не було надано.
Неусунення недоліків, указаних в ухвалі суду про залишення заяви без руху, позбавляє Велику Палату можливості відкрити провадження за виключними обставинами.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 464 КПК, до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК, відповідно до яких залишена без руху заява повертається, якщо в установлений строк особа не усунула наявні в ній недоліки.
Керуючись статтями 429, 462, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду
Заяву ОСОБА_19 про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2014 року щодо нього за виключними обставинами повернути заявнику з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18