Ухвала
4 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 236/1409/17
провадження № 51-3798ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року
в межах кримінального провадження № 22017050000000135 від 6 квітня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовте Софіївського району Дніпропетровської області, жительки
АДРЕСА_1 , раніше судимої за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 рокуза ч. 2
ст. 369-2, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки без конфіскації майна та штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до статей 75, 76 цього Кодексу звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лиман Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК.
Встановлені обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2020 року:
ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та відповідно до статей 75, 76 цього Кодексу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року більш суворим покаранням за вказаним вироком, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років та відповідно до ст. 75 КК цього Кодексу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та відповідно до статей 75, 76 цього Кодексу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Донецький апеляційний суд вироком від 27 травня 2020 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині призначеного покарання.
Постановив призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 110 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року щодо неї виконувати самостійно.
ОСОБА_5 призначив за ч. 2 ст. 110 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на підставі цього просить скасувати вироки місцевого й апеляційного судів та відповідно до п. 2 ч. 1
ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 .
Мотиви Верховного Суду
Статтею 427 КПК встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, допустили суди при винесенні судових рішень, а також має навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід урахувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Усупереч наведеним положенням процесуального закону захисник, посилаючись у касаційній скарзі на істотне порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону, не навів обґрунтування доводу про незаконність вироків відповідно до ст. 412 КПК. Не зазначив, у чому полягають порушення, про які він згадує у скарзі, які саме правові норми порушено, як вони вплинули на законність, обґрунтованість та справедливість постановлених вироків судів першої та апеляційної інстанцій, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом цих судових рішень з огляду на положення
статей 370, 374, 404 та 420 КПК у їх взаємозв'язку. Натомість захисник указує на неповноту судового розгляду, на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
У касаційній скарзі не зазначено, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не задовольнив.
Крім того, порушуючи питання про скасування вироку місцевого суду, захисник усупереч ч. 5 ст. 427 КПК не долучив до касаційної скарги копії цього судового рішення.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування та недотримання положень
ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3