Ухвала
іменем України
4 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 554/5889/19
Провадження № 51-4130 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 3 червня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2019 року,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 3 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_5 , 8 лютого 2019 року, 10, 15, 16, 19, 20 квітня 2019 року, 01, 19 та 21 травня 2019 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Брусничка», що на вул. Івана Мазепи, 50/12 у м. Полтаві, повторно, шляхом вільного доступу, таємно заволодів продуктами харчування та алкогольними напоями, які ховав у кишенях верхнього одягу, у подальшому розпоряджаючись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Український Рітейл» збитків на суму, відповідно: 448,24 грн, 474,85 грн, 3096,39 грн, 335,29 грн, 619,35 грн, 1103,15 грн, 382,94 грн, 917,09 грн та 941,34 грн.
15 травня 2019 року, близько 14 год. 40 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні торгівельної зали магазину «ЕКО-Маркет», що на вул. Євгена Коновальця, 2 в м. Полтаві, повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, заволодів продуктами харчування на загальну суму 1067,39 грн, які сховав у сумку. При виході з приміщення магазину ОСОБА_5 був помічений працівником охорони ТОВ «ЕКО Маркет», який зробив спробу затримати його з викраденим товаром. Однак, ОСОБА_5 вирвався та втік з місця вчинення злочину, чим відкрито заволодів викраденим майном та надалі розпорядився ним на власний розсуд, завдавши ТОВ «ЕКО-Маркет» збитків на суму 1067,39 грн.
21 травня 2019 року, в період часу з 18 год. 45 хв. по 19 год. 13 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні торгівельної зали магазину ТОВ «ЕКО-Маркет», що на вул. Шевченка, 44 у м. Полтаві, повторно, шляхом вільного доступу, таємно заволодів алкогольними напоями на загальну суму 1110,00 грн. Однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_5 не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки при виході з приміщення магазину був затриманий працівниками охорони ТОВ «ЕКО Маркет».
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить переглянути вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_5 в частині кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України та перекваліфікувати на ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши більш м'яке покарання.
Зокрема, захисник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій надана неправильна правова оцінка обставин у даній справі, наголошує на тому, що ст. 186 КК України регламентовано, що грабіж є відкрите викрадення чужого майна. При цьому головне значення має сприйняття обставин злочину та ставлення до нього самого ОСОБА_5 . А сам ОСОБА_5 пояснював суду, що в нього не було намірів відкрито викрадати майно, а навпаки, він діяв таємно та розумів і усвідомлював це. Захисник посилається на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що у торговому залі вони були відсутні, а лише із відеозапису їм стало відомо про злочин. Крім того, ОСОБА_5 не було відомо про те, що працівники ТОВ «ЕКО-МАРКЕТ» через відеоспостереження спостерігають за ним та умисел його був направлений на таємне викрадення майна. До того ж, під час затримання його охоронником ТОВ «ЕКО-МАРКЕТ» при виході з приміщення магазину останній не повідомив його про причину затримання, тоді б він не втікав та віддав би викрадене майно.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свою скаргу, захисник ОСОБА_4 оспорює невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового розслідування і судового розгляду та оспорює правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлено судове рішення, що, на його думку, призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Разом із тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу та яким надана правильна юридична оцінка.
Зокрема, висновкущодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань самого обвинуваченого, показань свідків, які працюють охоронцями ТОВ «ЕКО-Маркет» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є послідовними, логічними, узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом належними та допустимими доказами, а саме: протоколами впізнання особи за фотознімком з участю вказаних свідків, які впізнали ОСОБА_5 як особу, яка 15 травня 2019 року відкрито заволоділа продуктами харчування (ковбасними виробами) з магазину «ЕКО-Маркет»; відеозаписом із камер відеоспостереження, з якого вбачається, що ОСОБА_5 в торгівельній залі кладе до сумки палки ковбаси та направляється до виходу з магазину, проходячи повз касову зону, де відразу до нього підходить охоронець у одязі відповідної форми і намагається його затримати. ОСОБА_5 виривається від охоронника та тікає із викраденим; протоколом огляду місця події; висновком товарознавчої експертизи щодо вартості викрадених палок ковбаси.
Таким чином, вказані в судовому рішенні докази в їх сукупності безперечно доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненому злочині й об'єктивних підстав недовіряти їм немає.
Крім того, аналогічні за змістом з касаційною скаргою доводи захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переглядалися в апеляційному порядку. Як убачається з рішення апеляційного суду, колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги захисника та засудженого, надала мотивовану відповідь, навела докладні мотиви прийнятого рішення і в ухвалі зазначила підстави, з яких визнала їх необґрунтованими.
Так, колегія суддів апеляційного суду, дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , у повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та, враховуючи вищенаведені докази у справі, правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом від 15 травня 2019 року, а також констатувала, що доводи апеляційних скарг в цій частині є такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Крім того, з посиланням на п. п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», апеляційний суд зазначив, що під крадіжкою (таємне викрадення чужого майна) - слід розуміти викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
При цьому грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
Зважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції акцентував на показаннях свідка ОСОБА_7 , який стверджував, що під час затримання ОСОБА_5 попросив показати його вміст сумки, на що останній різко вирвався і втік.
При цьому апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно наголосив, що ці показання повністю спростовують доводи захисника та обвинуваченого щодо того, що ОСОБА_5 не розумів причину його затримання охоронцем через неповідомлення такої останнім, вважаючи при цьому, що його мають намір затримати за вчинення інших крадіжок в інші дні, але тільки не через вчинення даної крадіжки. Адже як убачається із досліджених доказів, ОСОБА_5 таємно викрав товар із магазину, про що свідчить та обставина, що він пройшов повз касу до виходу з магазину, проте ще не маючи реальної можливості розпорядитися викраденим товаром був викритий охоронцем магазину, який пред'явив законну вимогу показати вміст сумки. Усвідомлюючи своє викриття та достовірно знаючи, що у сумці, яку він тримає знаходяться вісім палок ковбаси, за яку він не розрахувався, ОСОБА_5 продовжив вчинення початих таємно та завершених відкрито протиправних дій щодо заволодіння чужим майном - вирвався від охоронця та втік із викраденим товаром.
На переконання колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вирок місцевого суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Підстав для сумніву у правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.
Ухвала суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 3 червня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3