Ухвала
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 159/5854/19
провадження № 61-12599ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Наталія Степанівна, ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, скасування обмеження на нерухоме майно,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), треті особи: приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С., ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, скасування обмеження на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, єдиним спадкоємцем якої є позивач.
На початку серпня 2018 року на адресу позивача надійшов лист, який адресований ОСОБА_3 , в якому знаходилась постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03 серпня 2018 року № 56897047 із виконання виконавчого напису № 4816, виданого 31 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., про стягнення зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6549922.
З метою виконання покладеного на позивача обов'язку, як спадкоємця ОСОБА_3 , про повідомлення кредиторів боржника про смерть боржника, ним на адресу приватного виконавця Пироги С. С. направлено заяву від 20 серпня 2018 року про смерть боржника ОСОБА_3 . Приватним виконавцем надіслано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 листопада 2018 року та припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_3 . Вказана постанова також була надіслана і стягувачу, який був кредитором для боржника ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що в передбачений законом шестимісячний строк з моменту отримання інформації про смерть боржника ОСОБА_3 та відкриття спадщини внаслідок такої смерті, кредитор до нього, як спадкоємця, який прийняв спадщину, з вимогами про задоволення його вимог не звертався, і з моменту повідомлення кредитора про смерть боржника минуло 10 місяців.
У зв'язку з чим вважав, що ПАТ «ПУМБ» втратив право вимоги, за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6549922, тому основне зобов'язання у даному випадку припинилось, отже є припиненим і договір іпотеки від 26 червня 2008 року № 6551222, на підставі якого було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон щодо заборони відчуження земельної ділянки, яка була предметом іпотеки, а тому є підстави для припинення державної реєстрації вчиненої заборони з реєстраційним номером обтяження 7466713.
З урахуванням вищенаведеного та покликаючись на норми чинного законодавства, позивач просив суд: визнати припиненим кредитний договір від 26 червня 2008 року № 6549922, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 ; визнати припиненим договір іпотеки від 26 червня 2008 року № 6551222, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. та зареєстрований в реєстрі за номером 3835; скасувати обтяження за реєстраційним номером 7466713 заборони відчуження, вчиненого та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26 червня 2008 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. на підставі іпотечного договору від 26 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3835 щодо обтяження земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв. м з кадастровим номером 0710400000:24:018:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належної ОСОБА_3 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 04 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року, позов задоволено. Визнано припиненим кредитний договір від 26 червня 2008 року № 6549922, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 . Визнано припиненим договір іпотеки від 26 червня 2008 року № 6551222, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. та зареєстрований в реєстрі за номером 3835, та скасувати обтяження за реєстраційним номером 7466713 заборони відчуження, вчиненого та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26 червня 2008 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. на підставі іпотечного договору від 26 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3835 щодо обтяження земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв. м, з кадастровим номером 0710400000:24:018:0010 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належної ОСОБА_3 . Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідачу стало відомо про смерть боржника у листопаді 2018 року з постанови про закінчення виконавчого провадження від 06 листопада 2018 року, однак з вимогами до ОСОБА_1 , як спадкоємця боржника, протягом шести місяців не звертався. У зв'язку з чим, суди вважали, що банк втратив право вимоги відповідно до кредитного договору від 26 серпня 2008 року № 6549922. Крім того, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, дійшли висновку, що припинення зобов'язань за кредитним договором тягне за собою і припинення зобов'язань за договором іпотеки, яким забезпечувався цей кредитний договір.
АТ «ПУМБ» у серпні 2020 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, скасування обмеження на нерухоме майно.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, не є належним обґрунтуванням підпункту «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не визнавав справу малозначною, у той же час висновки щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідають положенням частини другої статті 274 ЦПК України, відповідно до якої у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються інші (крім зазначених у частині першій цієї статті) справи, віднесені до юрисдикції суду, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України).
Інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «ПУМБ» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Наталія Степанівна, ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, скасування обмеження на нерухоме майно відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик