Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 308/3282/17
провадження № 61-24090св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,
третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в складі судді Пассер М. І. від 04 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Готри Т. Ю., Мацунича М. В. від 28 лютого 2018 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 22 лютого 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 22/19-18/2008. На забезпечення виконання зобов'язань між сторонами укладено договір іпотеки від 17 квітня 2008 року № 23/19-18-2008. Відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, ПАТ «Кредобанк» передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 100 кв.м.
22 лютого 2017 року ПАТ «Кредобанк» у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», продано вищевказану квартиру ОСОБА_2 .
Вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки він суперечить актам цивільного законодавства, вимогам статті 38 Закону України «Про іпотеку», під час його укладення не було дотримано істотних умов договору. ПАТ «Кредобанк» не здійснив експертної оцінки вартості предмета іпотеки, продаж відбувся за заниженою ціною, що в свою чергу зумовило порушення майнових прав позивача. Водночас зазначає, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за відсутності у позичальника іншого житлового нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із безпідставності позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлено повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спірні правовідносини у даній справі, суди попередніх інстанцій не з'ясували дійсної ринкової вартості квартири. Визначення дійсної ринкової вартості квартири станом на день укладення оспорюваного правочину в даному випадку є істотною обставиною, без з'ясування якої неможливо правильно вирішити спір.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У червні 2018 року на адресу Верховного Суду ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та обґрунтованими, та такими, що постановлені відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 308/2382/17 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 17 квітня 2008 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22/19-18-2008 на суму 57 160,00 дол. США та іпотечний договір № 23/19-19-2008, предметом якого було право іпотекодавця на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 загальною площею 99,61 кв.м. (житловою - 51,39 кв.м.) разом із місцем для зберігання автотранспорту (гараж) № 1 площею 32,73 кв.м. Згідно з договором № 14/7-3-2009 про внесення змін до вказаного іпотечного договору предметом іпотеки стала вже належна іпотекодавцю на праві власності трикімнатна квартира № 7 загальною площею 100,00 кв.м. (житловою 51,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 вартістю 212 022,00 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 за рахунок її майна та коштів на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 22/19-18-2008 в розмірі 472 729,47 грн.
У процесі примусового виконання цього рішення електронні торги з реалізації вказаної квартири не відбулися.
Письмову вимогу-повідомлення від 16 листопада 2016 року № 656/1/2012-2, направлену ПАТ «Кредобанк» у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), отримано адресатом 29 листопада 2016 року.
22 лютого 2017 року ПАТ «Кредобанк» уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»), згідно з яким ПАТ «Кредобанк» продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 100 кв.м., житловою 51,4 кв.м., три житлові кімнати, ринкова вартість якої відповідно до висновку про вартість майна, складеного 07 лютого 2017 року суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Галтекс плюс» становила 476 000,00 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Право іпотекодержателя на реалізацію предмету іпотеки будь-якій особі від свого імені на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору іпотеки.
Згідно пункту 5.3.3.2 договору іпотеки, у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку».
Іпотекодавець зобовязаний за 30 днів до дня продажу предмета іпотеки письмово повідомити про це всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, що є предметом іпотеки. При цьому ціна продажу іпотеки встановлюється за згодою сторін не менше його заставної вартості, визначеної у пункті 1.6 цього договору з урахуванням зносу (заставна вартість визначена сторонами 371 146,86 грн) або шляхом експертної оцінки.
Суди встановили, що ПАТ «Кредобанк» у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на адресу ОСОБА_1 направив письмову вимогу-повідомлення № 656/1/2012-2 від 16 листопада 2016 року на адресу АДРЕСА_1 та письмову вимогу-повідомлення № 656/1/2012 від 16 листопада 2016 року на адресу АДРЕСА_4 .
Письмову вимогу-повідомлення № 656/1/2012-2 від 16 листопада 2016 року адресовану в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 отримано 29 листопада 2016 року, що підтверджується Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень.
У зв'язку з невиконанням письмової вимоги ОСОБА_1 , якій було запропоновано у 30 денний строк здійснити погашення існуючої заборгованості, між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 22 лютого 2017 року було укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д. В. за реєстровим № 291.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови,що:
-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки зазначений закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, а банк здійснив стягнення на підставі іпотечного застереження, що є добровільною згодою іпотекодавця на перехід права власності на квартиру до банку в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту.
Оскільки договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Позивач постійно проживає у спірній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв.м., іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження спірного майна вона не надавала, тому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 лютого 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 є недійсним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то сплачений нею судовий збір за подання позову у розмірі 640 грн, апеляційної скарги у розмірі 704 грн та касаційної скарги у розмірі 1 280 грн підлягає стягнення з відповідачів на її користь.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2018 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Кредобанк», третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович, про визнання недійсним договору - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 лютого 2017 року між публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денисом Володимировичем і зареєстрованим у реєстрі за № 291.
Стягнути з ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 по 1 312 грн з кожного судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун