Ухвала
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/9904/14-ц
провадження № 61-5381 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року тапостанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», третя особа - виконуючий обов'язки начальника державного підприємства «Чоразморшлях» Дадерко Ігор Вікторович, про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди,
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у вказаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору, а також заявнику необхідно визначитись з обсягом та межами касаційного оскарження, уточнити, яке судове рішення оскаржується, сформулювати та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції та надати уточнену редакцію касаційної скарги.
Зазначена ухвала, а також ухвала Верховного Суду від 17 червня 2020 року про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, направлялись заявнику на єдину відому суду адресу: АДРЕСА_1 , проте повернулись на адресу Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до частини першої статті 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_1 не повідомляла ОСОБА_2 про зміну свого місця проживання чи місцезнаходження та не вживала заходи для отримання судової кореспонденції, направленої на зазначену нею у касаційній скарзі та останню відому суду адресу.
У матеріалах касаційного провадження відсутні дані, які б надавали можливість сповістити ОСОБА_1 за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення.
18 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями цього закону передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.
Закон № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року, а тому строки, які були автоматично продовженні згідно із Законом № 540-ІХ, продовжуються до 06 серпня 2020 року.
Станом на 01 вересня 2020 року від ОСОБА_1 не надходила заява про продовження строків на підставах, визначених Законом № 731-ІХ.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений судом строк, станом на 01 вересня 2020 року недоліки касаційної скарги не усунуто, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша стаття 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У зв'язку з цим суд зауважує, що ухвала Верховного Суду від 13 квітня 2020 року та ухвала про продовження строку для усунення недоліків від 17 червня 2020 року, були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 квітня 2020 року та 19 червня 2020 року, який є безкоштовним та загальнодоступним.
Проте заявник, направивши у березні 2020 року касаційну скаргу, тривалий час не цікавилася її розглядом, хоча мала таку можливість, зокрема довідатися про судові рішення, що приймались у її справі.
Таким чином, у цій справі суд забезпечив своєчасне надіслання заявнику своїх рішень за єдиною відомою суду адресою, надавав строк для усунення недоліків касаційної скарги, який судом продовжувався, не перешкоджав розумним зусиллям заявника отримати ці судові рішення, однак заявник не скористалася своїми процесуальними правами, не проявила належної обачності у захисті своїх прав та не цікавилася станом відомого їй судового провадження, зокрема результатами розгляду своєї касаційної скарги.
Ураховуючи викладене суд вважає, що заявник може вважатись повідомленою для цілей цього провадження і повернення її касаційної скарги за таких обставин не є порушенням права на судовий захист, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь