Ухвала
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 489/1950/20
провадження № 61-13035ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» (далі - ТОВ «Центрум Капітал»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Іннеси Володимирівни про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.
В обгрунтування заяви зазначала, що вона є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2018 року.
15 квітня 2020 року нею отримано повідомлення-вимогу від ТОВ «Центрум Капітал» про усунення порушення шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. Зі змісту даного повідомлення їй стало відомо про те, що її квартира перебуває в іпотечному обтяженні, іпотекодержателем якого є ТОВ «Центрум Капітал». Згідно вказаного іпотечного договору у 2007 році на будівництво будинку товариство з обмеженою відповідальністю «Капітолій» (далі - ТОВ «Капітолій») отримало кредит від товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та в забезпечення виконання своїх кредитних зобов'язань укладено іпотечний договір 29 жовтня 2007 року. Відповідно до вказаного іпотечного договору, іпотекою стали майнові права на нерухомість, а саме 65 квартир у будинку АДРЕСА_1 , яка належала ТОВ «Капітолій».
На думку заявника, ТОВ «Центрум Капітал» разом з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. здійснили накладення незаконного іпотечного обтяження щодо її житла, користуючись її юридичною необізнаністю.
Враховуючи викладене вона має намір подати позовну заяву про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51664622 від 17 березня 2020 року, який внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. на підставі наданих ТОВ «Центрум Капітал» документів, у зв'язку з чим вона позбавлена права користуватися квартирою АДРЕСА_1 .
Вважає, що існує реальна ймовірність того, що доки вона буде відстоювати свої порушенні права в судовому процесі, на спірне майно з боку ТОВ «Центрум Капітал» буде звернено стягнення в позасудовому порядку.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К. Т., зареєстрованого в реєстрі за № 1284.
Суди,застосовуючи заходи забезпечення позову, виходили з того, що в заяві про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтовано необхідність забезпечення позову, заявницею викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені ОСОБА_1 підстави та вид забезпечення позову є взаємопов'язаними з пред'явленими вимогами, а обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ «Центрум Капітал».
27 серпня 2020 року ТОВ «Центрум Капітал» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду отримав 28 липня 2020 року, в підтвердження чого надає конверт поштової кореспонденції.
Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що судами вжито заходи забезпечення позову за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів. На думку заявника, посилання в заяві ОСОБА_1 на потенційну можливість позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не взяли до уваги інтереси відповідача, які можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Центрум Капітал» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде
прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 червня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївагропроект» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К. Т. та зареєстрований в реєстрі за № 1284.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 14 квітня 2020, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К. Т. та зареєстрований в реєстрі за № 1284.
У зазначеній інформаційній довідці містяться відомості про державну реєстрацію іпотеки від 29 жовтня 2007 року, підстави виникнення іпотеки: Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, серія та номер: 4006 виданий 13 грудня 2012 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є., іпотекодавцем вказано ТОВ «Капітолій», іпотекодержателем - ТОВ «Центрум Капітал»; Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2893, серія та номер 3094, виданий 10 квітня 2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновим К. Є.; Договір № 2096/К/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер 945, виданий 06 грудня 2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А.; Договір № 07/17/03/2020/1 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, серія та номер 204, виданий 17 березня 2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В.; Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» серія та номер 771, виданий 11 вересня 2015 Миколаївською міською радою. Додаткові відомості про іпотеку - на умовах, зазначених у Кредитному договорі №22/КВ-07 на відкриття відключеної відновлювальної лінії, що укладений 29 жовтня 2007 року.
Заявник зазначав, що 15 квітня 2020 року нею отримано повідомлення вимогу про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов'язання, а саме, шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року від ТОВ «Центрум Капітал». У зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ «Центрум Капітал» повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з відступленням права вимоги до ТОВ «Капітолій» за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. та зареєстрований за реєстровим № 2893.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «Центрум Капітал» має намір позбавити її права власності на вказану квартиру у позасудовому порядку, а у такому випадку виконання судового рішення буде неможливим і порушені права та інтереси позивача не зможуть бути ефективно захищені та поновлені.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, щодо законності накладення обтяження на яку виник спір, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, і ці заходи є співмірними із вимогами, які має намір заявити ОСОБА_1 .
Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову - гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому посилання в касаційній скарзі на неспівмірність обраного заходу забезпечення позову є безпідставними.
Наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки метою застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 є запобігання ускладненню чи унеможливленню захисту прав ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Центрум Капітал» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» строк на касаційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Іннеси Володимирівни про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов