04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 520/4621/19
адміністративне провадження № К/9901/15673/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №520/4621/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Суть справи
Громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 3 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази обставин, з якими пов'язано надання позивачу статусу біженця та/або особи, що потребує додаткового захисту, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою , яка потребує додаткового захисту, від 23 квітня 2019 року №172-19 є обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до порядку, встановленого Конституцією та законом України. Суди зазначили, що позивач у 2016 році приїхав в Україну для отримання освіти, навчався в Харківському авіаційному інституті 2 місяці, який в подальшому покинув у зв'язку із потребою у грошових коштах. Також, ОСОБА_1 зазначив, що не він, ні його родичі не належать до політичних, релігіозних, та громадських організацій в країні постійного перебування, особисто не піддавались переслідуванням через приналежність до раси, національності, релігії, соціального положення, політичних поглядів.
Пояснив, що побоювання перед поверненням до Алжиру пов'язані із небажанням нести обов'язкову в Алжирі військову службу. Такі обставини свідчать про відсутність у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у країні походження, доказів наявності зворотних обставин позивачем не надано.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №520/4621/19. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №520/4621/19, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Скаржнику надано десять днів з моменту отримання ним копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи.
У встановлений строк скаржник усунув недоліки касаційної скарги, а тому вона відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то Верховний Суд вважає за необхідне його задовольнити з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 4 лютого 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 24 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було отримано його адвокатом особисто у приміщенні апеляційного суду 12 лютого 2020 року, на підтвердження чого додає копію заяви про надання постанови апеляційного суду з відміткою про її отримання. Таким чином, строк на касаційне оскарження мав бути подовжений до 13 березня 2020 року.
Водночас скаржник зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України встановлено карантин, який діє по сьогоднішній день.
У зв'язку із запровадженням карантину, позивач не мав можливості звернутися до Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою з питань представництва його інтересів у суді касаційної інстанції. Крім цього, з 23 березня 2020 року і до завершення карантину Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призупинив прийом громадян, що підтверджується повідомленням, яке було опубліковано 22 березня 2020 року, а тому підстави пропуску строку касаційного оскарження є поважними.
Разом з цим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Ураховуючи викладене та відповідно до положень Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити.
Отже, оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови, Верховний Суд визнає поважними наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 у 2016 році приїхав в Україну для отримання освіти, навчався в Харківському авіаційному інституті 2 місяці, який в подальшому покинув у зв'язку із потребою у грошових коштах.
У зв'язку з побоюванням перед поверненням до Алжиру , а саме не маючи бажання нести обов'язкову в Алжирі військову службу, 4 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з питання визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Державної міграційної служби України від 23 квітня 2019 року №172-19 було відмовлено позивачу у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така відмова обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не навів фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. Причини, які позивач назвав, щоб залишитись в Україні, не пов'язані з його обґрунтованими побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо скасування рішення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З огляду на викладене, спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України.
У поданій касаційній скарзі позивач не зазначає обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №520/4621/19 і поновити його.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №520/4621/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду