04 вересня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1774/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі-відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача №140 від 08.04.2020 та №197 від 28.05.2020р. в частині позбавлення пенсіонерів та інвалідів права на безоплатний проїзд у м.Херсоні на тролейбусі та зобов'язати відповідача негайно встановити безкоштовний проїзд для пільговиків у м. Херсоні протягом усього часу роботи. < Текст >
Ухвалою від 13.07.2020р. вказаний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків. Слід звернути увагу, що ухвала від 13.07.2020р. містить чіткий спосіб та строк усунення недоліків позову, а саме: "...позивачу необхідно надати до суду оформлену належним чином позовну заяву (у кількості для суду та учасників справи), виклавши відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; до вказаної позовної заяви слід додати засвідчені належним чином копії письмових доказів для відповідача та документ про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону."
На виконання вказаної ухвали позивачем у якості усунення недоліків позову подано адміністративний позов, в якому він просить визнати протиправним та нечинним ч.ч.3; 3.1 рішення відповідача №140 від 08.04.2020р. та ч.2 рішення відповідача №197 від 28.05.2020р. та стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 820 грн. Крім того, позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" та ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Вирішуючи питання звільнення позивача від сплати судового збору, слід виходити з наступного.
Частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір”.
Згідно ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.
Отже, за подання до суду даного позову, позивачем має бути доданий до нього документ про сплату судового збору у сумі 840,80 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, чинне законодавство встановлює умови, за яких позивач звільняється від сплати судового збору. До таких умов відносяться ті, які чітко встановлені Законом і є імперативними і ті, які дають право суду звільнити позивача від сплати судового збору за умов надання останнім відповідних доказів, що у своїй сукупності дають суду можливість встановити наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказана норма кореспондується зі ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, у випадка встановлених цією ж нормою.
Однак позивач не ставить питання про звільнення його від сплати судового збору з підстав, викладних у статті 8 Закону України "Про судовий збір", натомість вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" та ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів". Посилаючись саме на ці норми, позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подання до суду даного позову.
При цьому пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Разом з тим, позовна заява не містить вимог про відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, які встановлені відповідно до норм чинного законодавства (наприклад, судовим рішенням). Крім того, позивачем не додано до позову жодного доказу встановлення незаконності рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Підставою звернення до суду з даним позовом є захист прав позивача, які на його думку, порушенні оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Херсонської міської ради, а відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідною вимогою.
Отже, посилання позивача на п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" та доводи про звільнення від сплати судового збору є помилковими.
Щодо посилань позивача на ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", слід зазначити, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пунктів 4, 17, 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст.1-1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Позивач, звертаєчись до суду з даним позовом посилається на те, що оскаржуваними рішеннями порушені його права, як споживача, оскільки він є пенсіонером - інвалідом 3 групи та має право на безкоштовний проїзд.
Разом з тим, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Постановою КМУ від 17 травня 1993 р. N 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. А відповідно до постанови КМУ від 16 серпня 1994 р. N 555 "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. N 354" постановлено поширити чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. N 354 ( 354-93-п ) "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" на інвалідів.
Таким чином, даний позов не є таким, що відноситься до позовів про захист прав споживача, а тому спірні правовідносини не регулюються законодавством про захист прав споживачів.
Отже, посилання позивача на ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу про звільнення від сплати судового збору також є помилковим.
Таким чином, позивачем не виконана ухвала від 13.07.2020р. в частині надання документу про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, як і не заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у відповідності з положеннями ст.8 Закону України "Про судовий збір" з вказівкою на наявність відповідної підстави та доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Підсумовуючи викладене, фактично недоліки позову не усунуті, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 13.07.2020р. - не виконана, що є підставою для повернення даного позову позивачеві.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя А.С. Пекний