Справа № 500/788/20
25 серпня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді : Шульгача М.П.,
при секретарі: Музиці О. М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Лось О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій незаконними та стягнення середнього заробітку, суд,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій незаконними та стягнення середнього заробітку, а саме просить:
1.Визнати незаконними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області щодо порушення строку виконання судового рішення у справі № 1940/1564/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області.
2. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 31.01.2018 року по 05.03.2020 року в розмірі 589004,25 грн.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що рішенням Тернопільського ОАС від 15 серпня 2019 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 1940/1564/18 зобов'язано Головне управління ДФС у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки та стягнути з Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні в сумі 33381 (тридцять три тисячі триста вісімдесят одну) гривню 99 (дев'яносто дев'ять) копійок.
Однак, відповідач виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999,83 грн. лише 05 березня 2020 року (згідно виписки з карткового рахунку) після його звернення 28 січня 2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в результаті чого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2020 № 61095229 на підставі виконавчого листа від 14.01.2020 № 1940/1564/18, що видав Тернопільський окружний адміністративний суд.
Також пояснив, що відповідач порушуючи строки виконання судового рішення, яким було доведено вину щодо невиплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, тим самим продовжував свідомо порушувати його права. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, вважає, що затримка виплати в повному обсязі належних ОСОБА_1 коштів з 31 січня 2018 року (день, наступний за днем звільнення) по 05 березня 2020 року (день остаточного розрахунку) становить 524 робочих дні, а тому розмір грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 589004,25 грн. (1187,76 грн. х 524 дні - 33381,99 грн.).
Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що оскільки, в рішенні Тернопільського ОАС від 15 серпня 2019 року не зазначено реквізитів рахунку Позивача для виплати йому вищезазначених сум, Позивач листами від 29.11.2019 та від 10.12.2019 звернувся до Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо перерахування йому належних відповідно до рішення суду коштів із вказанням реквізитів рахунку. Лист Позивача із реквізитами рахунку, необхідними для виплати вказаних сум коштів, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області отримано 12.12.2019 тому вина Відповідача щодо невиплати Позивачу грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години з 14.11.2019 (день набрання рішенням суду законної сили) по 12.12.2019 (день отримання вказаного листа) відсутня, що узгоджується з положеннями статті 117 КЗпП України. В період з 13.12.2019 по 04.03.2020 (день виплати Позивачу остаточної суми грошового забезпечення відповідно до платіжного доручення № 62) було 55 робочих дні.
Просить відмовити в задоволені позову.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановив наступні факти.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 в справі № 1940/1564/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, позов Позивача до Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено частково, зобов'язано Головне управління ДФС у Тернопільській області нарахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 по 30.01.2018 в сумі 52999,83 грн., стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час затримки при звільненні в сумі 33381,99 грн., з 31.01.2018 по 15.08.2019 в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999,83 грн. лише 05 березня 2020 року (згідно виписки з карткового рахунку) після його звернення 28 січня 2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Позивач ОСОБА_1 вважає, що дані дії порушують строку виконання судового рішення у справі № 1940/1564/18 та є незаконними, а тому просить сплатити йому середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 31.01.2018 по 05.03.2020 в розмірі 589004,25 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 в справі № 1940/1564/18, що в даному рішенні відсутні реквізити рахунку позивача для виплати йому вищезазначених сум, а тому відповідач не міг виконати дане рішення після набрання ним законної сили, а саме після 14.11.2019.
Позивач звернувся із заявою в якій вказав необхідні реквізити рахунку для виплати вказаних сум коштів до Головного управління ДФС у Тернопільській області лише 12.12.2019.
Як встановлено в судовому засіданні дане рішення суду виконувалось частинами Головним управлінням ДФС у Тернопільській області здійснено 26.02.2020 в сумі 13820,25 грн. та 04.03.2020 в сумі 38384,58 грн. відповідно до постанови органу ДВС ВП № 61095229 від 28.01.2020, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 44, 46, 62, копії яких додаються.
Виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2018 по 15.08.2019 в сумі 33381,99 грн. за мінусом військового збору в сумі 500,73 грн. Головним управлінням ДФС у Тернопільській області здійснено 30.01.2020 в сумі 18299,27 грн. та 31.01.2020 в сумі 14581,99 грн. шляхом безспірного списання коштів згідно із виконавчим листом суду від 14.01.2020 в справі № 1940/1564/18, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 15, 15/1, 15/2.
Як вбачається із позову, позивач просить суд зобов'язати Головне управління ДФС у Тернопільській області сплатити йому середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 31.01.2018 по 05.03.2020 (524 робочих дні) в розмірі 589 004,25 грн.
Дана вимога позивача є безпідставними з огляду на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 в справі № 1940/1564/18 вже задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2018 по 15.08.2019 (385 робочих дні) в сумі 33381,99 грн., яку позивачу сплачено відповідно до платіжних доручень №№ 15, 15/1, 15/2.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не зміг виплатити в грудні 2020 року всю суму по виконавчому листу позивачу, так як був кінець року і на рахунках не було грошей які б за цільовим призначенням могли б бути перераховані позивачу. Такі кошти на рахунок відповідача в січні - лютому 2020 року і тут же були перераховані позивачу, а тому суд вважає, що вини відповідача в тимчасовій затримці виконанні рішення суду немає.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Тобто, у вказаному рішенні Конституційний Суд України надав тлумачення лише норм законодавства щодо строку звернення до суду для захисту порушеного права у трудових спорах.
Таким чином поскільки заява позивача з належними реквізитами була подана 12.12.2019, а остання виплата коштів була здійснена 05.03.2020 то відповідачем не порушено встановлений тримісячний строк, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій незаконними та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1
відповідач: -Головне управління ДФС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 ЄДРПОУ/РНОКПП 39403535;
Головуючий суддя Шульгач М.П.