31 серпня 2020 року справа №320/2954/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.05.2020 (а.с.143-144) просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС України у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з ОСОБА_1 від 08.02.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 2457,18 грн.; від 31.03.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 2457,18 грн.; від 09.05.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 5211,36 грн.; від 09.08.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 7965,54 грн.; від 06.11.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 10719,72 грн.; від 31.12.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 8262,54 грн.; від 10.02.2020 № Ф-13839-51 "У" на суму 13473,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 21.12.2000 по 06.10.2015 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак з 2014 року підприємницьку діяльність не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував. Позивач зазначає, що 24.03.2020 йому стало відомо про відкриття виконавчих проваджень: від 16.05.2019 №59120221 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 2457,18 грн. на підставі вимоги ГУ ДФС у Київській області від 31.03.2019 № Ф-13839-51 «У», та від 17.03.2020 №61577333 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 8262,54 грн. на підставі вимоги ГУ ДФС у Київській області від 31.12.2019 № Ф-13839-51 «У» та стягнення виконавчого збору у розмірі 826,25 грн. Жодних рішень про нарахування (донарахування) сум ЄСВ за місцем реєстрації позивачу від відповідача не надходило, перевірок не відбувалось.
Вважає, що визначення контролюючим органом зобов'язань зі сплати єдиного внеску та формування вимог про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску (за 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року), позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, натомість починаючи з 2014 року по цей час офіційно працює найманим працівником у КНП «БРЦПМСД», є застрахованою особою, а його роботодавець сплачує за нього ЄСВ.
Також зазначає, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004 після настання встановленого п. 2 розділу ІІ Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання від 01.07.2010 строку вважаються недійсними.
Вважає вимоги від 08.02.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2457,18 грн.; від 31.03.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2457,18 грн.; від 09.05.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 5211,36 грн.; від 09.08.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 7965,54 грн.; від 06.11.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10719,72 грн.; від 31.12.2019 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8262,54 грн.; від 10.02.2020 № Ф-13839-51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13473,90 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №320/2954/20 від 05.05.2020. Витребувано докази у справі від відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.116-121) та запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог (а.с.165-169) зазначив, що згідно даних ІТС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.12.2000 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Головному управлінні ДПС у Київській області з 14.03.2001 на загальній системі оподаткування.
Відповідач вказує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже єдиний внесок у даному випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав.
Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року, а всього нараховано за 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року мінімального єдиного внеску в сумі 13473,90 грн.
У зв'язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сформовано: 31.01.2019 - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-13839-51 на суму 2457,18 грн., 30.04.2019 - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 №Ф-13839-51 на суму 5211,36 грн.; 31.07.2019 - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839-51 на суму 7965,54 грн.; 31.10.2019 - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-13839-51 на суму 10719,72 грн.; 31.01.2020 - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-13839-51 на суму 13473,90 грн., які направлено позивачу на юридичну адресу платника листом з рекомендованим повідомленням про вручення та вважаються врученими, але поштою не доставлені та повернуті.
Відповідач у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог від 09.06.2020 вказує на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується/виставляється не одноразово, а щоразу після збільшення заборгованості до повного погашення боргу. При цьому узгоджені вимоги з літерою «У» платникам податків не направляються.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву також посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Щодо посилань позивача на припинення підприємницької діяльності 06.10.2015, відповідач зазначив, що фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах, та в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітній) період. У той же час позивач не звертався до контролюючого органу з відповідною заявою за процедурою, закріпленою Наказом №1588 та Порядком №1162.
Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, у формі ID-картки, № НОМЕР_1 , орган, що видав - 3222 . Зареєстроване місце проживання позивача з 03.04.1993: АДРЕСА_1 (а.с.31-32).
Позивач 21.12.2000 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №2937, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області та наданим відповідачем витягом ІТС "Податковий блок" (а.с.7, 123, 124).
21.11.2000 позивача взято на облік як платника податків Бориспільською ОДПІ Київської області за№542-04, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 25.10.2006 №2981 (а.с.125).
Позивач перебував на загальній системі оподаткування.
06.10.2015 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №23540060002010489 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що свідчить повідомлення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 06.10.2015 №1559 (а.с.8).
Судом встановлено, що з 20.10.2014 по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (ідентифікаційний код 38462558), що знаходиться за адресою: 08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Паркова, 27А), працюючи на посаді водія автотранспортних засобів чергового кабінету по наданню первинної медичної допомоги с. Петропавлівське, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 27.09.1993 (а.с.34-35) та довідкою від 03.04.2020 №27, виданою директором та начальником ВК підприємства (а.с.36).
У позовній заяві вказано, що починаючи з 2014 року, звіти до контролюючого органу позивачем не подавались, позивач підприємницьку діяльність з 2014 року не здійснював, доходів від такої діяльності не отримував, що не оспорюється відповідачем.
31.01.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-13839-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 становить 2457,18 грн. (а.с.126).
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) 08.02.2019 №Ф-13839-51 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0830101643894, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.126-127).
31.03.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2019 № Ф-13839-51 "У", відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.03.2019 становить 2457,18 грн. (а.с.190).
Дана вимога, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, не була направлена на адресу позивача, оскільки направлення узгоджених вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ не передбачено чинним законодавством.
30.04.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 №Ф-13839-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 становить 5211,36 грн. (а.с.127, зворотній бік).
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 №Ф-13839-51 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0830102070650, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.128).
02.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2019 №Ф-13839-51-У у розмірі 8262,54 грн. направлено до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області до примусового виконання (а.с.22).
16.05.2019 Бориспільським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області на підставі вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 31.03.2019 №Ф-13839-51-У винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59120221 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 2457,18 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 245,72 грн. (а.с.76).
31.07.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2019 становить 7965,54 грн. (а.с.129).
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839-51 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0830102419483, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.130).
31.10.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-13839-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 становить 10719,72 грн. (а.с.130, зворотній бік).
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-13839-51 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0830102945630, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.131).
31.12.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2019 № Ф-13839-51 "У", відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2019 становить 8262,54 грн. (а.с.188).
Дана вимога, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, не була направлена на адресу позивача, оскільки направлення узгоджених вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ не передбачено чинним законодавством.
31.01.2020 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-13839-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 становить 13473,90 грн. (а.с.132).
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-13839-51 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0830103192156, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.132, зворотній бік).
13.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2019 №Ф-13839-51-У у розмірі 8262,54 грн. направлено до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області до виконання (а.с.24).
17.03.2020 Бориспільським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61577333 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 8262,54 грн. на підставі вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 31.12.2019 №Ф-13839-51-У та стягнення виконавчого збору у розмірі 826,25 грн. (а.с.88).
В рамках виконавчого провадження №61577333 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. 17.03.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.92).
Також, 13.04.2020 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. в рамках ВП №61577333 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.99-100).
Так, за даними відповідача, контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску:
- за 4 квартал 2018 року (по строку 21.01.2019) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці);
- за 1 квартал 2019 року (по строку 19.04.2019) - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. х 3 місяці);
- за 2 квартал 2019 року (по строку 19.07.2019) - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. х 3 місяці);
- за 3 квартал 2019 року (по строку 19.10.2019) - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. х 3 місяці);
- за 4 квартал 2019 року (по строку 19.10.2019) - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. х 3 місяці),
а всього нараховано мінімального єдиного внеску за 4 квартал 2018 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року в сумі 13473,90 грн. (а.с.170).
Судом встановлено, що дізнавшись про існування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-13839-51 у розмірі 2457,18 грн.; від 09.05.2019 № Ф-13839-51 у розмірі 5211,36 грн.; від 09.08.2019 № Ф-13839-51 у розмірі 7965,54 грн.; від 06.11.2019 № Ф-13839-51 у розмірі 10719,72 грн.; від 10.02.2020 № Ф-13839-51 у розмірі 13473,90 грн., та примусове виконання вимог від 31.03.2019 №Ф-13839-51 «У» та від 31.12.2019 №Ф-13839-51 «У», позивач 24.03.2020 звернувся до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №59120221 та ВП №61577333, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на заяві позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.10).
Не погоджуючись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі, зокрема, є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відсутності здійснення ним підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, починаючи з 2014 року по теперішній час є найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують, зокрема, загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200,00 грн.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).
Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:
до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).
до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).
Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:
до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);
до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);
до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);
до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом визначено позивачу суму боргу з єдиного соціального внеску, а саме:
- в сумі 2457,18 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-13839-51 (до вказаної вимоги увійшла сума єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);
- в сумі 5211,36 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 № Ф-13839-51 (до вказаної вимоги увійшла сума єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), 1 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.04.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3);
- в сумі 7965,54 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-13839-51 (до вказаної вимоги увійшла сума єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), 1 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.04.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3); 2 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);
- в сумі 10719,72 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 № Ф-13839-51 (до вказаної вимоги увійшла сума єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), 1 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.04.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3); 2 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.); 3 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);
- в сумі 13473,90 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-13839-51 (до вказаної вимоги увійшла сума єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), 1 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.04.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3); 2 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.); 3 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.); 4 квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.).
Згідно з даними ІКПП сума боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 31.01.2020 складає 13473,90 грн. (а.с.170).
Крім того, контролюючим органом сформовано узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2019 № Ф-13839-51-У на суму 8262,54 грн. та від 31.12.2019 № Ф-13839-51-У на суму 8262,54 грн.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 на загальну суму 13473,90 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за період за 1 квартал 2018 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року.
У позовній заяві позивач посилається на те, що починаючи з 2014 року по цей час є найманим працівником, перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (ідентифікаційний код 38462558), а роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ за вказаний період.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже єдиний внесок у даному випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
За встановленими судом обставинами, позивач з 20.10.2014 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (ідентифікаційний код 38462558), що знаходиться за адресою: 08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Паркова, 27А, працюючи на посаді водія автотранспортних засобів чергового кабінету по наданню первинної медичної допомоги с. Петропавлівське, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 27.09.1993 та довідкою від 03.04.2020 №27, виданою директором підприємства (а.с.34-36).
Судом встановлено, що роботодавцем - Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» позивачу за роботу на посаді водія автотранспортних засобів чергового кабінету по наданню первинної медичної допомоги с. Петропавлівське, зокрема, за період роботи з 01.10.2018 по 31.12.2018 нараховано заробітну плату в сумі 13693,84 грн., за період роботи з 01.01.2019 по 31.12.2019 нараховано заробітну плату в сумі 66995,24 грн., з суми якої сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, що підтверджується довідкою директора Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03.04.2020 №27 та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 14.04.2020 за формою ОК-5 (а.с.36, 37).
Отже, вказана вище юридична особа як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, зокрема, за період з 01.10.2018 по 31.10.2019, сплачувала за нього як страхувальник єдиний соціальний внесок за вказаний період у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний рік.
Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 01.10.2018 по 31.10.2019, доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.
Контролюючий орган, при надісланні вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-13839-51; від 09.05.2019 № Ф-13839-51; від 09.08.2019 № Ф-13839-51; від 06.11.2019 № Ф-13839-51; від 10.02.2020 № Ф-13839-51 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем (з 21.12.2000).
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач, зокрема, у період з 01.10.2018 по 31.12.2019 є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за вказаний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Щодо доводів позивача про те, що свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача оформлене з використанням бланків старого зразка та видано йому до 01.07.2004, та у жовтні 2015 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, відтак позивач не є суб'єктом господарювання та не є платником ЄСВ, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умові державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 5 цього Кодексу.
01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Отже, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Згідно з п.4 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особі засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організації роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
При цьому, згідно із положеннями ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
В той же час, суд зазначає, що 01.07.2010 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI, (надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв'язку із набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням від 19 травня 2011 року N 3384-VI (надалі також - Закон N 3384-VI) викладено в наступній редакції:
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань останній не містить в собі жодний зібраної, накопиченої, обробленої та облікованої інформації щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що інформація про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця та наявність в нього боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування міститься у інтегрованій картці платника податків, що і послугувало підставою для винесення спірних вимог про сплату боргу (недоїмки). Проте, відповідачем не надано жодних інших доказів наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця.
В той же час, позивачем у позовній заяві вказано, що він, вважаючи свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця недійсним, а підприємницьку діяльність припиненою, господарської діяльності не здійснював, доходу не отримував, жодної податкової звітності до контролюючого органу не подавав.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця було проведено до 01.07.2004 та в подальшому відповідно до норм чинного законодавства не було у встановлений п.2 Перехідних положень Закону № 2390-VI строк включено відомостей про нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то у суду відсутні підстави вважати, що станом на момент нарахування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця.
Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу за період, за який відповідачем нараховано борг згідно спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а надані відповідачем докази не спростовують цього факту.
Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, суд визнає протиправним нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 01.10.2018 по 31.12.2019 згідно оскаржуваних позивачем вимог про сплату боргу (недоїмки).
Щодо доводів відповідача у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог від 09.06.2020 про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується/виставляється не одноразово, а щоразу після збільшення заборгованості до повного погашення боргу, з приводу чого суд зазначає таке.
Як встановлено судом, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-13839-51 сформована контролюючим органом у зв'язку з наявністю в ІКП позивача станом на 31.01.2019 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 №Ф-13839-51 сформовано контролюючим органом у зв'язку з наявністю в ІКПП позивача станом на 30.04.2019 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 5211,36 грн. за період 4 квартал 2018 року - 1 квартал 2019 року.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839-51 сформовано контролюючим органом у зв'язку з наявністю в ІКПП позивача станом на 31.07.2019 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 7965,54 грн. за період 4 квартал 2018 року - 1, 2 квартали 2019 року.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-13839-51 сформовано контролюючим органом у зв'язку з наявністю в ІКПП позивача станом на 31.10.2019 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 10719,72 грн. за період 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3 квартали 2019 року.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-13839-51 сформовано контролюючим органом у зв'язку з наявністю в ІКПП позивача станом на 31.01.2020 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 13473,90 грн. за період 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року.
При цьому, Головним управлінням ДПС у Київській області до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області направлено до виконання узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2019 № Ф-13839-51 "У" на суму 2457,18 грн. та від 31.12.2019 №Ф-13839-51-У на суму 8262,54 грн.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).
За приписами розділу IV Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Відповідно до пункту 7 розділу VІ Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Тобто, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформовані після вимоги від 08.02.2019 №Ф-13839-51, повинні містити лише суму зростання боргу, а не суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою.
У даному випадку має місце факт повторного включення:
- до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.05.2019 №Ф-13839-51 на суму 5211,36 грн. - повної суми боргу за вимогою від 08.02.2019 №Ф-13839-51;
- до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839 на суму 7965,54 грн. - повної суми боргу за вимогами від 08.02.2019 №Ф-13839-51 та від 09.05.2019 №Ф-13839-51;
- до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-13839-51 на суму 10719,72 грн. - повної суми боргу за вимогами від 08.02.2019 №Ф-13839-51, від 09.05.2019 №Ф-13839-51 та від 09.08.2019 №Ф-13839;
- до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-13839-51 на суму 13473,90 грн. - повної суми боргу за вимогами від 08.02.2019 №Ф-13839-51, від 09.05.2019 №Ф-13839-51, від 09.08.2019 №Ф-13839 та від 06.11.2019 №Ф-13839-51; що не передбачено Інструкцією №449.
Всі п'ять вимог про сплату боргу (недоїмки) мають статус виконавчих документів та можуть бути пред'явлені до примусового виконання. При чому, до оскаржуваної вимоги фіскальний орган не може вносити зміни щодо суми боргу, що може мати наслідком подвійне стягнення з позивача сум боргу за двома вимогами - виконавчими документами.
При цьому, суд зазначає, що жодною нормою Закону № 2464-VI та Інструкції №449 не передбачено подвійне включення однієї і тієї ж суми боргу до різних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача на підставі вимог від 09.05.2019 №Ф-13839-51, від 09.08.2019 №Ф-13839, від 06.11.2019 №Ф-13839-51 та від 10.02.2020 №Ф-13839-51 до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме нарахування ЄСВ за 4 квартал 2018 року та 1, 2, 3 квартали 2018 року, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що одночасне відображення однієї і тієї ж суми боргу (недоїмки) в різних вимогах контролюючого органу, жодна з яких не вважається відкликаною, може призвести до її подвійного стягнення.
Отже у відповідача не було правових підстав для включення:
до вимоги від 09.05.2019 №Ф-13839-51 про сплату боргу (недоїмки) суми боргу в розмірі 2457,18 грн., нарахованого ЄСВ за 4 квартал 2018 року;
до вимоги від 09.08.2019 №Ф-13839 про сплату боргу (недоїмки) суми боргу в розмірі 5211,36 грн., нарахованого ЄСВ за 4 квартал 2018 року - 1 квартал 2019 року;
до вимоги від 06.11.2019 №Ф-13839-51 сплату боргу (недоїмки) суми боргу в розмірі 7965,54 грн., нарахованого ЄСВ за 4 квартал 2018 року - 1, 2 квартали 2019 року;
до вимоги від 10.02.2020 №Ф-13839-51 про сплату боргу (недоїмки) суми боргу в розмірі 10719,72 грн., нарахованого ЄСВ за 4 квартал 2018 року - 1, 2, 3 квартали 2019 року.
Вказані обставини є також підставою для скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відтак суд вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) складено неправомірно, у зв'язку з чим дані вимоги підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №26103149 від 27.03.2020 (а.с.14), та за заяву про забезпечення позову згідно дублікату квитанції №0.0.1687882914.1 від 24.04.2020 на суму 630,60 грн. (а.с.54).
Зважаючи на задоволення позовних вимог та вжиття судом заходів забезпечення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на загальну суму 1471,40 грн. (840,80 + 630,60) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-13839-51 на суму 2457,18 грн., від 31.03.2019 № Ф-13839-51-У на суму 2457,18 грн., від 09.05.2019 №Ф-13839-51 на суму 5211,36 грн.
3. Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-13839-51 на суму 7965,54 грн., від 06.11.2019 №Ф-13839-51 на суму 10719,72 грн., від 31.12.2019 №Ф-13839-51-У на суму 8262,54 грн., від 10.02.2020 №Ф-13839-51 на суму 13473,90 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.
Суддя Кушнова А.О.