03 вересня 2020 року № П/320/721/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6-а), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати відповідача встановити позивачеві статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення і встановити відповідачу строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, що полягають у безпідставній відмові у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу за адресою: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6а.
Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі №320/721/20, про що свідчить рекомендоване повідомлення (трек-номер 01133 31680930) з відміткою про вручення 11 лютого 2020 року яке міститься в матеріалах справи.
Станом на час ухвалення рішення по даній справі відзив від Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області не надходив, крім того правом на продовження судом строку для подання відзиву на адміністративний позов відповідач не скористався.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , згідно пенсійного посвідчення від 25.12.2015 серії НОМЕР_3 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи (потерпілий від аварії на ЧАЕС).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 (категорія 1) від 20.09.2016, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначено у військовому квитку серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 з 21.10.1986 був призваний на дійсну строкову службу та 04.12.1988 був звільнений в запас та направлений до Вишгородського РВК.
З трудової книжки серії НОМЕР_6 вбачається, що позивач з 11.09.1989 по 16.09.1990 працював у БМУ-2 УБ Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки ВАТ «Київенергобуд» № 215 від 11 травня 2010 року, яка була видана ОСОБА_1 , зазначено, що він безпосередньо був зайнятий на роботах передбачених постановою ЦК КПР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком № 1 затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 з 11 вересня 1989 року по 31 серпня 1990 року.
Відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ № 0206824, позивачу встановлена друга група інвалідності з 01 червня 2015 року, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, серії АВ №0206824 ступень втрати професійної працездатності позивача з 01.06.2015 становить 80%, довічно.
З експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС від 23.02.2010 №03/10 вбачається, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
12 грудня 2019 року позивач звернувся до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації з запитом про надання інформації чи залучався позивач та підприємство в тому числі і працівники СМУ - 1 (БМУ-2) яке, змінило назву на АТ «Київенергобуд» в якому працював позивач до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Листом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 17.12.2019 № 01-1-14/1725 повідомлено позивача, що департамент не володіє інформацією про залучення до складу формувань Цивільної оборони конкретних підприємства та окремих громадян.
16 грудня 2019 року позивач звернувся з запитом до Київської обласної державної адміністрації Державного архіву Київської області про надання інформації чи залучався ОСОБА_1 до робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та чи залучалось підприємство та працівники Управління будівництва Чорнобильської АЕС підрозділ БМУ-2 в м. Чорнобиль з 11.09.1986 по 31.08.1990 до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Київська обласна державна адміністрація Державного архіву Київської області повідомила позивача архівною довідкою від 20.01.2020 № 01-43/3002, що відомостей про залучення підрозділу БМУ-2 Управління будівництва Чорнобильської АЕС до ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та участь ОСОБА_1 у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у переглянутих документах Державного архіву Київської області не виявлено.
17 грудня 2019 року позивач звернувся з аналогічними вимогами до архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, проте архівною довідкою № 35 від 15 січня 2020 року позивача повідомлено, що в наказах з кадрових питань (особового складу) ВАТ «Київенергобуд» за 1989-1990 роки та в особових картках звільнених за 1990 рік ОСОБА_1 , не значиться, та документи про шкідливі умови праці на зберігання до архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили, також відсутні табелі обліку робочого часу працівників задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці.
20 грудня 2019 року позивач звернувся з запитом до Іванківської районної ради Київської області Комунальної установи Іванківської районної ради «Об'єднаний трудовий архів Іванківського району» про надання інформації чи залучався ОСОБА_1 до робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та чи залучалось підприємство та працівники Управління будівництва Чорнобильської АЕС підрозділ БМУ-2 в м. Чорнобиль з 11.09.1986 по 31.08.1990 до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Листом № 01-27/683 від 20.12.2019 Комунальна установа Іванківської районної ради «Об'єднаний трудовий архів Іванківського району», повідомила позивача, що документів по цивільній обороні по підприємству Управління будівництвом Чорнобильської АЕС (СМУ-2) на зберігання до архіву не надходили.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни як особі, залученої до складу формувань Цивільної оборони, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Однак листом від 18.12.2019 № 2900 відповідачем було відмовлено позивачеві у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Вказана відмова мотивована тим, що правових підстав для поширення на позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" немає, оскільки в наданих позивачем документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а також групи інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у статті 7 Закону №3551-XII.
Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Суд зазначає, що частину другу статті 7 Закону №3551-XII було доповнено пунктом 9 згідно із Законом №1770-IV від 15.06.2004.
При цьому, в пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 №1770-IV зазначено таке: "з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Є усі архівні документи на підтвердження цих фактів.
Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Пояснити це можна лише тим, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння інвалідів-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до інвалідів війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.
За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
Враховуючи не чисельність цієї категорії інвалідів, а також вимоги Бюджетного кодексу України, витрати на зазначені пільги пропонується включити до видатків Державного бюджету України на 2004 рік та ввести в дію цей Закон з 1 січня 2004 року".
Тобто, до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.
Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись.
Метою внесення відповідних змін до Закону №3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам ("інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів") тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров'я були співрозмірними.
Отже, право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.
Таким чином, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю, отриманою внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим, на позивача поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не було надано доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.
Суд зазначає, що ця обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширювався б на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не відповідає меті Закону № 3551-ХІІ та Закону №1770-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.05.2020 по справі №686/20301/16-а, від 10.10.2019 у справі №278/1320/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 03.10.2019 у справі №753/7304/17, від 07.08.2019 у справі №826/11163/18, від 15.05.2019 у справі №816/851/18 та від 10.07.2019 у справі №360/2690/17 та в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 по справі № 320/4770/19, від 20.02.2020 по справі № 320/4706/19, від 18.02.2020 по справі 620/2758/19 тощо.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Окрім цього, з метою повного та всебічного розгляду справи судом було надіслано до Київської обласної державної адміністрації ухвалу від 03 лютого 2020 року щодо витребування інформації стосовно залучення позивача до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони як працівника БМУ-2 УБ Чорнобильської АЕС, також судом було надіслано до Київської обласної державної адміністрації запити від 04 березня 2020 року та від 17 квітня 2020 року з метою надання інформації, що слугувало підставою видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_7 від 20.09.2016 (а.с. 124,128).
15 травня 2020 року на адресу суду від Київської обласної державної адміністрації надійшли документи з яких вбачається, що Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації не володіє інформацією про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як працівника БМУ-2 УБ Чорнобильської АЕС (а.с. 131-133).
Відповідно до положень частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи позивачем не було доведено його участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони, внаслідок чого суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 73, 74 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020.
Суддя Панченко Н.Д.