26 серпня 2020 року (13 год. 05 хв.)Справа № 280/1061/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Барчунінова К.О.,
представника відповідача- Крамар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,
18.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 10694 від 05.03.2020) просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік та зобов'язати нарахувати і виплатити зазначену грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, з урахуванням раніше виплачених нам сум;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік., саме: з дня звільнення 11.09.2019 по день винесення рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.10.2018 перебуваючи на добовому чергуванні позивач пошкодив коліно. Після отриманої травми позивач пройшов медичний огляд та Постановою військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності до військової служби визнаний непридатним до служби в поліції. 22.10.2019 позивачу встановлено III група інвалідності. Позивач зазначає, що травма отримана в період проходження служби в поліції при виконанні службових обов'язків. 11 вересня 2019 року наказом ГУНП в Запорізькій області №368о/с позивача звільнено зі служби у зв'язку з хворобою. Зазначає, що при звільненні з ОВС відповідачем не виплачено розмір компенсації за невикористані дні щорічні оплачувані відпустки та додаткові відпустки. На підставі наказу про звільнення, видано довідку про залишок невикористаних щорічних та додаткових відпусток, відповідно до якої за період проходження служби, позивачем не використано: чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 10 діб, додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 1 доба, щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік: додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік. Вважає, що при звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні щорічні основні оплачувані відпустки за 2015 рік, частину за 2018 рік та за 2019 рік, а також додаткових оплачуваних відпусток за 2018 та 2019 роки. Також позивач зазначає, що при звільненні отримав право на призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію України». Відповідач визначив позивачу розмір одноразової грошової допомоги - 70 розмірів прожиткового мінімуму, проте позивач вважає, що травма отримана ним під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції, а не пов'язана з проходженням служби в поліції. Таким чином, на думку позивача, він мав отримати одноразову грошову допомогу - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Також позивач не погоджується із діями відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки при звільненні.
Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 06.04.2020.
01.04.2020 відповідачем суду надано відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовні вимоги не визнає повністю через наступне. Зазначає, що після звільнення з ОВС позивачу було нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні чергової відпустки за 10 повних календарних місяців 2015 року, у кількості 25 діб у сумі 2 124,48 грн. Також, відпустку за 1 повний календарний місяць (грудень) 2015 року у кількості 2 діб приєднано до відпустки за 2016 рік наказом ГУНП в Запорізькій області від 29.09.2016 № 330 о/с. Відповідач зазначає, що компенсація за невикористані у 2018 році дні чергової відпустки не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки чинним законодавством передбачено виплату компенсації за невикористану відпустку в році звільнення. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 11.09.2019 № 368 о/с ОСОБА_1 було звільнено з поліції через хворобу. Після звільнення позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 8 повних календарних місяців 2019 року у кількості 22 діб, у сумі 8285,89 грн. Зазначену компенсацію у сумі 8161,60 грн. (за відрахуванням військового збору 1,5%) 30.09.2019 позивачу зараховано на особистий рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Представник відповідача у відзиві вказує, що в наказі ГУНП № 368 о/с від 11.09.2019 визначено, про необхідність виплати позивачу компенсацію за невикористану відпустку у році звільнення, а саме за 22 доби невикористаної щорічної оплачу вальної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік. Вважає, що ГУНП виплатило позивачу компенсацію за дні невикористаної відпустки вчасно та відповідно до вимог чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що законодавством передбачена лише виплата за невикористану відпустку в році звільнення. Відомості про виплату компенсації за 2018 рік в наказі про звільнення відсутні. Позивачем не було оскаржено наказу № 368 від 11.09.2019, який не містить кількості днів невикористаної відпустки за 2018 рік. Відповідач зазначає, що без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з положеннями Порядку № 260. Також відповідач не погоджується із позовною вимогою про стягнення з ГУНП середнього заробітку за весь період затримки та невиплати грошової компенсації за 2015, 2018, 2019 роки та зазначає, що за невикористану чергову відпустку за 2015 рік позивачу компенсовано в повному обсязі, за 2018 рік - така компенсація не виплачується відповідно до вимог ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію». Щодо затримки компенсації за дні невикористаної відпустки за 2019 рік, зазначає, що позивача було звільнено з 11.09.2019, виплата грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги була здійснена 30.09.2019, з тих підстав, що ГУНП в Запорізькій області є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних асигнувань та для виплати грошового забезпечення працівникам звільнених зі служби в поліції здійснюється запит в потребі додаткового фінансування яке надходить від Національної поліції України, що потребує певного часу. Також, на думку відповідач вважає, що у даному випадку не може бути здійснена виплата середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250 прожиткових мінімумів, відповідач зазначає, що позивачу визначено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням ним служби в поліції. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності позивачу визначено ступінь втрати працездатності у 60% одноразово. Відповідно до вимог діючого законодавства виплата одноразової грошової допомоги у розмір 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановлюється, якщо наявні підстави визначені п.п 3 ч. 1 ст. 97 Закону, а саме: «визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті». Позивач отримав травму не внаслідок виконання службових обов'язків визначених п.п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону, а внаслідок 2 пошкодження коліна на сходах, перебуваючи у складі СОГ. На підставі викладеного вище просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому засіданні 06.04.2020 розгляд справи відкладено до 19.05.2020.
У підготовчому засіданні 19.05.2020 розгляд справи відкладено до 16.06.2020; 16.06.2020 розгляд справи відкладено до 07.07.2020.
У підготовчому засіданні 07.07.2020 оголошено перерву до 28.07.2020.
Протокольною ухвалою суду від 28.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 28.07.2020. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.08.2020.
У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та надали пояснення, відповідно до змісту позовної заяви та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладений у відзиві.
26.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 з 01.08.2012 по 06.11.2015 проходив па службу в ОВС; з 07.11.2015 по 11.09.2019 проходив службу у Національній поліції в Запорізькій області.
09.10.2018 перебуваючи на добовому чергуванні позивач пошкодив коліно.
22.10.2019 відповідно до Довідки АГ №0010444 позивачу визначено втрату працездатності 60%. Причина втрати професійної здатності: «захворювання, так, пов'язане з проходженням служби у поліції» (а.с.20).
Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК АВ №1019409 позивачу встановлена інвалідність III групи. Причина інвалідності: «захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції».
11 вересня 2019 року наказом Головного управління національної поліції в Запорізькій області №368о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). В наказі зазначено про необхідність виплатити позивачу компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік (а.с.66).
Відповідачем оформлено Довідку для нарахування та виплати грошової допомоги від 11.09.2019 №4263/40/60/05-2019, відповідно до якої позивачу належить виплатити компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік (а.с.19).
Відповідно до Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 06.12.2019, позивачу призначено та виплачено грошову допомогу згідно із пп. в п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у сумі 134 340 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно:
не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік та зобов'язати нарахувати і виплатити зазначену грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік;
не прийняв рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму,
позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому також просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, частину щорічної основної за 2018 рік, додаткову відпустку за 2018 рік, щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік, саме: з дня звільнення 11.09.2019 по день винесення рішення.
Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд не вбачає підстав для задоволенню позовних вимог та зазначає наступне.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, щорічну основну та додаткову відпустку за 2018 рік, щорічну основну та додаткову відпустку за 2019 рік.
Відповідно до Наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №438 о/с у зв'язку з переходом до іншого міністерства - до органів Національної поліції, після звільнення з ОВС, згідно з наказом ЗМУ ГУМВС від 05.11.2015 № 23 о/с позивачу було нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні чергової відпустки за 10 повних календарних місяців 2015 року, у кількості 25 діб у сумі 2124,48 грн. Відповідно до платіжного доручення від 30.11.2015 №1661 у сумі 2037,38 (за відрахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - 2,6% та військового збору -1,5%) 01.11.2015 позивачу зараховано на його особистий рахунок в АТ «Укргазбанк» (а.с.95-96).
Відпустку за 1 повний календарний місяць (грудень) 2015 року у кількості 2 доби приєднано до відпустки за 2016 рік наказом ГУНП в Запорізькій області від 29.09.2016 №330 о/с.
Судом встановлено, що позивачу компенсація за невикористані у 2018 році дні чергової відпустки не нараховувалась і не виплачувалась.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 11.09.2019 № 368 о/с ОСОБА_1 було звільнено з поліції через хворобу.
Після звільнення позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 8 повних календарних місяців 2019 року у кількості 22 доби, у сумі 8285,89грн. Згідно з платіжним дорученням від 27.11.2019 №18622 зазначену компенсацію у сумі 8161,60 грн. (за відрахуванням військового збору 1,5%). Позивач вказану обставину не заперечив.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка. тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Пунктом 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
В наказі ГУНП № 368 о/с від 11.09.2019 про звільнення позивача зі служби визначено, про необхідність виплати позивачу компенсацію за невикористану відпустку у році звільнення, а саме за 22 доби невикористаної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік. ГУНП виплатила компенсацію за дні невикористаної відпустки вчасно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо виплати компенсації за невикористані позивачу дні відпустки за 2018 рік, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено лише виплата за невикористану відпустку в році звільнення.
При цьому, відомості про виплату позивачу компенсації за 2018 рік в наказі №368 о/с від 11.09.2019 відсутні.
Суд зазначає, що позивачем не було оскаржено наказ № 368 від 11.09.2019, який не містить кількості днів невикористаної відпустки за 2018 рік.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.02.2020 у справі №818/1276/17.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовної вимоги про стягнення відповідача суми середнього заробітку за весь період затримки та невиплати грошової компенсації за 2015, 2018, 2019 роки з 11.09.2019 по день винесення рішення, суд зазначає наступне.
Оскільки судом не задовольняється позовна вимога про виплату компенсації, то відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача суми середнього заробітку за період затримки.
Щодо суми середнього заробітку за період затримки компенсації за дні невикористаної відпустки за 2019 рік, то суд зазначає таке.
Позивача з 11.09.2019 звільнено зі служби в поліції (наказ ГУНП № 368 о/с від 11.09.2019) за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Відповідно до статті 105 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що фінансування і матеріальне технічне забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 2 статті 94 Закону № 580-VІІІ визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 13 розділу І Порядку №260, виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісячно в останній день місяця за поточний місяць.
Наказом Національної поліції України від 19.06.2019 № 589 «Про затвердження форм звітності» затверджено форми звітності, що подаються територіальними, міжтериторіальними органами Національної поліції та установами, що належать до сфери Національної поліції до відповідних структурних підрозділів центрального органу управління поліції, з метою дотримання єдиного підходу до визначення обсягів потреби в асигнуваннях, а також для підготовки підсумкової інформації для здійснення оцінки та контролю за використанням фінансових ресурсів.
Відповідно до термінів визначених в «Переліку форм відомостей та термінів їх подання до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України» розрахунки потреби в коштах для виплати грошового забезпечення в повному обсязі та одноразової грошової допомоги при звільненні надаються до ДФЗБО НПУ один раз на місяць до 18 числа за встановленими формами.
Додаткове фінансування на виплати, у тому числі при звільненні та одноразової грошової допомоги надходить від Національної поліції України за суворо цільовим призначенням, за спеціальними списками звільнених. Алгоритм розрахунку потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні та терміни подання до ДФЗБО НПУ встановлюються листами НПУ від 14.04.2016 № 4034/03/29-2016, від 08.09.2017 № 3545/29/2/01-2017, від 26.01.2018 №1056/09/29-2018.
Позивача було звільнено з 11.09.2019, виплата грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги була здійснена 30.09.2019.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-111 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
У цьому випадку не відбулось перевищення місячного строку виплати позивачу доходу.
Отже, підстави для задоволення вказаної позовної вимоги також відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 250 прожиткових мінімумів, суд зазначає таке.
Комунальною установою «Обласний центр медико-соціальної експертизи» позивачу визначено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням ним служби в поліції ( довідка МСЕК серія АВ № 1019409 від 22.10.2019). Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності (серія АГ № 0010444 від 22.10.2019) позивачу визначено ступінь втрати працездатності у 60 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
Відповідно до пп. в п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», розмір одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату - III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства виплата одноразової грошової допомоги у розмір 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату встановлюється за наявності підстав, визначених пп. 3 ч. 1 ст. 97 Закону, а саме: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
22.10.2019 відповідно до Довідки НОМЕР_1 позивачу визначено втрату працездатності 60%. Причина втрати професійної здатності: «захворювання, так, пов'язане з проходженням служби у поліції» (а.с.20).
Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК АВ №1019409 позивачу встановлена інвалідність III групи. Причина інвалідності: «захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції»
У зазначених вище довідках не вказано причину втрати професійної здатності та причину інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції.
Таким чином, наявні у справі докази свідчать про правильність визначення позивачу одноразова грошова допомога у розмірі 70 прожиткових мінімумів, у відповідності до пп. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд погоджується із позицією відповідача, що отримана позивачем травма коліна, отримана ним під час проходження служби, не може вважатись такою, що отримана під час під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, оскільки у момент отримання травми позивач підіймався сходами, оступився та пошкодив коліно. Вказані обставини викладені у рапорті та поясненнях позивача (а.с.70-71).
Відтак, підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.09.2020.
Суддя Ю.В. Калашник