ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 вересня 2020 року м. Київ № 640/20589/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доШевченківської районної в м. Києві державної адміністрації
провизнання протиправними та скасування розпоряджень,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати:
- Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 380 від 04 серпня 2020 року «Про втрату малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування»;
- Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 381 від 04 серпня 2020 року «Про припинення опіки над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його житлом та майном».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Надаючи тлумачення аналогічним положенням КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), зокрема: пунктам 1, 7 статті 3, частині другій статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 в подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду України в постанові від 04.07.2018 справа №496/4271/16-а, висловила правову позицію, за якою під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції спору про оскарження рішення виконавчого комітету ради про позбавлення батьківських прав, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки спір між учасниками справи виник з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 справа №203/4901/16-ц, предметом спору в якій було скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його прийняти рішення про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання.
Так, позивач звернувся з позовними вимогами щодо скасування розпоряджень про втрату малолітнім статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та про припинення опіки над малолітньої дитини.
Відповідно стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з <...> сімейних <...>, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 8 частини другої статті 18 Сімейного кодексу України встановлено, що способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Статтями 151, 153 Сімейного кодексу України передбачено право батьків щодо виховання дитини, права батьків та дитини на спілкування.
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
3. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
4. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.К. Каракашьян