ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 вересня 2020 року м. Київ № 826/2908/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Бень Я.О, за участю заявника, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в обмеженому розмірі. Зобов'язано ГУ ПФУ в місті Києві здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру, починаючи з 29 грудня 2017 року.
На виконання рішення від 11 липня 2018 року, Окружним адміністративним судом міста Києва 08 жовтня 2018 року виданий виконавчий лист у справі №826/2908/18.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про визнання протиправними дій відповідача при виконанні судового рішення, в якій позивач просить суд постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення боржником порушень статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо повного та безумовного виконання судового рішення у справі №826/2908/18 від 11 липня 2018 року, зобов'язавши останнього повністю виконати рішення суду.
Вказана заява мотивована незгодою позивача з рішенням ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати пенсії, на виконання Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/2908/18, за період з 29 грудня 2017 року по 11 грудня 2018 року із застосуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду в адміністративній справі №826/2908/18 повернуто заявнику.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року та справу №826/2908/18 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2020 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та призначено в судове засідання.
Заявник в судовому засіданні підтримав свою заяву, просив постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення боржником порушень статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак його неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Суд, розглянувши заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених ГУ ПФУ на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2018 №826/2908/18, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного, несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Як вбачається із матеріалів справи спірним є те, що на виконання рішення суду у справі №826/2908/18 різницю перерахованої позивачу пенсії територіальний орган Пенсійного фонду України у період з 29 грудня 2017 року по 11 грудня 2018 року виплачував на підставі Порядку №649.
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Таким чином, нарахована позивачу сума різниці пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема ГУ ПФУ, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Згідно із підпунктами 4-5 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.
Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку №649, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 49 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно із пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до пункту 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Як встановлено судом, листом від 11.03.2019 №48601/07 ГУ ПФУ у м.Києві повідомило начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м.Києві повідомило про те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 29.12.2017 по 11.02.2018 проведено, а належна до виплати сума за вказаний період складає 355 241,54 грн. Водночас зазначено, що виплата вказаної суми здійснюватиметься в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку №649.
Суд наголошує на тому, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, заявленої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з того, що Кабінетом Міністрів України, який є розпорядником бюджетних коштів, прийнято постанову від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою, а оскільки виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, розпорядником якого є Кабінет Міністрів України органи Пенсійного фонду здійснюють таку виплату після виділення коштів з Державного бюджету України, тобто протиправні дії чи бездіяльність відповідача відсутні.
До того ж, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, тому підстави для задоволення заяви відсутні.
При цьому, суд відхиляє доводи заявника про те, що вказаний Порядок скасовано в судовому порядку, оскільки, як встановлено судом, на час перерахунку та здійснення пенсійних виплат позивачу, останній був чинний.
Так, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/5248/19 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови від 22.08.2018 №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішенням суду набрало законної сили 22.07.2020.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем в адміністративній справі №826/2908/18.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов