03 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/703/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 25.06.2019 року по 24.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.12.2019 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25.06.2019 року по 24.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.12.2019 року.
1.2. 01.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 23 грудня 2019 року №292-PC ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно пункту 2 підпункту «а» частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232- ХІІ, у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього ж закону.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2019 року №279 ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування військовий облік до Глибоцького районного військового комісаріату Чернівецької області.
2.3. Разом з цим, представник позивача вказує, що грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 25.06.2019 року по 24.12.2019 року позивачеві сплачено не було.
2.4. З такою бездіяльність позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 у період з 25.06.2019 р. - 24.12.2019 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та набув правового статусу учасника бойових дій, що підтверджується довідкою від 20.09.2019 року.
3.2. 24.12.2019 року ОСОБА_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При виключенні ОСОБА_1 із особового складу частини, з останнім не було проведено повного розрахунку по оплаті праці з урахуванням ненадання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 25.06.2019 р. - 24.12.2019 р., передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується копією довідки №1828 від 03.04.2020 року.
3.3. У цілях практичної реалізації наміру отримання компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою. Відповіддю №1829 від 03.04.2020 року ТВО Командира військової частини НОМЕР_1 зазначено, що так, як на даний час ОСОБА_1 не перебуває в списках частини - здійснити дану виплату військова частина не може.
3.4. Однак вважає, що право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням виникло саме в особливий період.
3.5. Водночас, представник позивача вказує, що відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
3.6. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було проведено із останнім усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої п. 12 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 25.06.2019 р.
3.7. Окрім цього, позивач робить посилання на рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року у зразковій справі №620/4218/18, адміністративне провадження №Пз9901/4/19 на таке, що стосуються спірних правовідносин.
Позиція відповідача
3.8. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було направлено йому на офіційну адресу 02.06.2020 року та вручено за довіреністю 10.06.2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
V. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 13.06.1996 року Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 5-6).
5.2. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.13).
5.3. Згідно наказу командира 14 окремої механізованої бригади від 23 грудня 2019 року №292-PC ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно пункту 2 підпункту «а» частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього ж закону. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2019 року №279 ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування військовий облік до Глибоцького районного військового комісаріату Чернівецької області.
Окрім цього, вказаним наказом визначено наступне:
“…Виплатити згідно наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260:
премію за період з 01 по 24 грудня 2019 року в розмірі 116% від посадового окладу включно;
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від окладу грошового утримання за період з 01 по 24 грудня 2019 року включно.
Вислуга в Збройних Силах: календарна - 17 років 05 місяців 17 днів, пільгова - 08 років 06 місяців 18 днів.
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Виплатити грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2019 рік за 37 діб.
Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка надається відповідно до наказу Міністра оборони України від 21 серпня 2014 року №559….(а.с. 10).
5.4. Окрім цього, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахувати та виплатити йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій, однак листом від 03.04.2020 року №1829 позивачу повідомлено, що отримання грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої згідно ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюється при звільненні військовослужбовця з лав ЗСУ за його письмовим зверненням та відповідно наказом командира частини (по стройовій частині). Так, як на даний час позивач не перебуваєте в списках військової частини - здійснити йому виплату військова частина не може.
5.7. Судом також досліджено наявну у матеріалах справи довідку №2187А від 20.09.2019 року, видану ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 про те, що він дійсно в період з 29.06.2019 року по теперішній час ( довідка датована 20.09.2019 року) приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення заходів (с. Кримське Луганської області) (а.с. 9).
5.8. Згідно довідки №1828 від 03.04.2020 року частині ОСОБА_1 додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2019 рік не надавалась, грошова компенсація за всі невикористані дні не виплачувалась (а.с. 12).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
6.2. Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ(далі - Закон№3551-ХІІ), Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
6.3. Так, статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
6.4. Згідно статті 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
6.5. Положеннями статті 12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).
6.6. Згідно статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
6.7. Статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ “Щорічні відпустки” регламентований порядок надання щорічних відпусток.
6.8. Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Вказані норми аналогічні нормам пункту 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ.
6.9. Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.
6.10. Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
6.11. Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18, та зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
6.12. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правові позиції Верховного Суду , які викладені у рішенні від 16.06.2019 року та постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 та не вбачає підстав для відступлення від них.
6.13. За таких обставин, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів грошового забезпечення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2019 рік.
6.14. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та такий ним не сплачувався.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 25.06.2019 року по 24.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.12.2019 року;
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25.06.2019 року по 24.12.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.12.2019 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя О.В. Анісімов