31 серпня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2315/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636; адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.03.2020 року №11-4608/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могилянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могилянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області з урахуванням висновків суду та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Принагідно позивач просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:0000:20852, розташованої на території Могильнянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, долучивши до заяви передбачені законом документи. Натомість Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято Наказ №14-4608/14-20-СГ від 23 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Вважаючи такий Наказ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.20).
Відповідач на пропозицію суду подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнав. Наголосив, що спірний Наказ прийнято правомірно, на підставі вимог чинного земельного законодавства. Зокрема, відповідач вважає, що позивачеві слід звернутись до відповідчача не із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання вже сформованої земельної ділянки. Крім того, відповідач наголосив, що подані ОСОБА_1 документи (виписка з трудової книжки) належно не засвідчені а тому не можуть вважатись такими, що підтверджують навчання позивача в аграному навчальному закладі (а.с.26-33).
У відповіді на відзив позивач вказав, що зазначені відповідачем у відзиві підстави у Наказі №14-4608/14-20-СГ від 23 березня 2020 року не зазначалися. Натомість вказаний Наказ взагалі не конкретизує, у чому саме подана ОСОБА_1 заява та додані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (а.с.36-39).
Своїм процесуальним правом на подання заперечень у відповідності до статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не скористався.
З огляду на достатню кількість зібраних у справі доказів для її вирішення, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами, в межах строку, визначеного частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На території Могильнянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082 площею 21,2717 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту на право постійного користування, зареєстрованого у Гайворонському відділі земельних ресурсів №65 від 11.09.2001 року.
21 лютого 2020 року ОСОБА_2 складена та нотаріально засвідчена заява, (погодження) землекористувача земельної ділянки, якою надано згоду щодо оформлення, зокрема, ОСОБА_1 , права власності на земельні ділянки орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могильнянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, яка перебуває у його користуванні (а.с.16).
У свою чергу, ОСОБА_1 (національний паспорт серії НОМЕР_2 виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 20 лютого 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могильнянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.11).
До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта та копію ідентифікаційного номера; у якості документа, що підтверджує наявність стажу роботи у сільському господарстві заявника - виписку з трудової книжки заявника; копія нотаріально засвідченого погодження землекористувача земельної ділянки; копія довідки про відсутність у власності заявника земельної ділянки для ведення фермерського господарства (а.с.12-17).
23 березня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано Наказ №11-4608/14-20-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Могильнянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3,4014 га, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.18).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою, другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, зокрема, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Так, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (пункт «а» частини першої статті 121 ЗК України).
При цьому законом чітко та постадійно визначена процедура надання зацікавленим громадянам земельних ділянок у власність, зокрема, алгоритм дій уповноваженого органу.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17 листопада 2016 року, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, належить саме до повноважень відповідача як територіального органу Держгеокадастру.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Вказана норма містить застереження, за яким органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Вказаною нормою передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, як наголосив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №806/2978/17, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Спірний Наказ 23 березня 2020 року №11-4608/14-20-СГ натомість не містить жодної конкретизації - лише цитування вимог абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України безвідносно до поданих позивачем матеріалів (а.с. 18).
У відзиві на позов відповідач зазначає, що земельна ділянка, за отриманням якої звернувся позивач, входить до складу раніше сформованої земельної ділянки із присвоєнням їй відповідного кадастрового номера. За таких умов ОСОБА_1 належало б звернутись до відповідчача не із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання вже сформованої земельної ділянки. Разом з тим, у межах спірних правовідносин, суд не надає правової оцінки таким доводам відповідача, оскільки покладення їх в основу спірного Наказу не доведено.
З тих самих міркувань суду належить утриматись від перевірки висловлених у відзиві доводів відповідача про неналежне підтвердження позивачем наявності досвіду роботи у сільському господарстві як для підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
За таких умов суд доходить висновку, що рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, є необгрунтованим, та підлягає скасуванню.
Позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою підлягає задоволенню як похідна вимога у розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України.
Разом з тим, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти законне і обґрунтоване рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, обов'язок відповідача приймати законні рішення визначений Основним Законом України та додатковому спонуканню з боку суду не підлягає.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб'єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У спірних правовідносинах повноваження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні чітко регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні - орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
В контексті обставин спору, застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість підставою для задоволення даного позову є виключно необгрунтованість спірного Наказу. Правова оцінка спірного Наказу стосувалася лише тих мотивів, які у ньому наведені. Однак, суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України)
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на встановлені у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення. Більш того, законодавчо встановлений місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який навіть при повторному розгляді клопотання не може бути змінено.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 840,80 грн, а.с. 1) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, присудивши позивачеві 561,00 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 березня 2020 року №11-4608/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могилянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:2082, розташованої на території Могилянської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 561,00 грн. (п'ятсот шістдесят одна гривня, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук