02 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1926/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Міністерства оборони України, проспект Повітрянофлотський,6, м. Київ,03168
третя особа: Кіровоградський обласний військовий комісаріат, вул. Кавалерійська,17/19, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому - солдату у запасі в призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразовою грошовою допомоги та компенсаційних сум від 03 квітня 2020 року №54, пункт 19;
2) зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи з 31.01.2020р, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб, станом на 01.01.2020р.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги зазначена у протоколі №54 від 03.04.2020 р., на думку позивача, є протиправною.
Ухвалою суду від 19.06.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.33-34).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що прийняте рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, а тому підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні (а.с.41-43).
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та, згідно ст.ст.257,263 КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що з 25.03.2015р., з 16.03.2016 р. по 31.03.2016р. позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької області, що підтверджується довідками №1101 від 30.03.2016 року, №1868 від 29.04.2015 року (а.с.19-20).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, каліцтв № 347 від 10.11.2016 захворювання та травми солдата запасу ОСОБА_1 , пов'язано із захистом Батьківщини (а.с.18).
19.12.2016 року під час первинного огляду органами МСЕК, встановлено 25 % втрати працездатності (без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА №007299 від 19.12.2016р.) (а.с.17).
В зв'язку з втратою 25 % працездатності Міноборони України позивачу виплачено 28 000 грн., що не заперечується позивачем.
10.02.2020 року під час первинного огляду МСЕК, позивачу з 31.01.2020 року встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААБ №570152 від 10.02.2020 р.) (а.с.15-16).
У зв'язку з цим, позивач звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.
В подальшому, позивачем отримано завірену Кіровоградським ОВК копію витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України №54 від 03.04.2020р., зі змісту якого встановлено, що йому відмовлено у виплаті такої допомоги, оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, Також у вказаному рішенні Міністерство оборони посилається на постанови Верховного суду від 20.02. 2020 року (справа №806/714//18) та від 04.03.2020 року (справа №240/5765/18). (а.с.14).
Позивач вважаючи вказану відмову противоправною, звернувся з даним позовом до суду.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ст. 1-2 Закон № 2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання і частиною 2 ст. 16 Закону № 2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Суд зазначає, що застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 (справа № 288/349/17) та від 20.03.2018 (справа № 276/322/17).
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011, чинною станом на день встановлення ОСОБА_1 25% втрати працездатності, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Підпунктом 1 п. 6 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому, п. 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вишу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що набрав чинності 01.01.2017, п. 4 ст.16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Суд зазначає, що на час встановлення позивачу 25% втрати працездатності норми, щодо обмеження виплати у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися в законі встановлено не було.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 в аналогічних правовідносинах зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності.
Стаття 16-3 Закону №2011-ХП у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вину групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17), у постанові від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18), а також в постанові від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 (№ К/9901/58213/18).
Суд звертає увагу, що норма закону, що набрала чинності 01.01.2017 встановлює обмеження виплати одноразової грошової допомоги саме якщо особі було первинно встановлено інвалідність, проте ОСОБА_1 19.12.2016 встановлено 25 % втрати працездатності, а в 2020 році, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2020 серія 12 ААБ № 570152, первинно встановлено ІІІ групу інвалідності.
Таким чином, враховуючи те, що позивачу встановлена інвалідність вперше, а також враховуючи, що на день встановлення втрати працездатності норма, щодо обмеження виплати не була закріплена в чинному законодавстві, відмова ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, викладена в п. 16 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 03.04.2020 року за №54 є протиправною.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Однак, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Суд, з огляду на завдання адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, бере до уваги те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як зазначено у Протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.01.2020 № 9, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Підставою для такої відмови позивачу вказано саме п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку №975.
Неподання позивачем комісії всіх необхідних документів не було б підставою для відмови у такому призначенні одноразової грошової допомоги
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 (№ К/9901/58213/18).
Враховуючи обставини справи, для належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю III групи одноразову грошову допомогу передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.04.2020 року №54.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю III групи, одноразову грошову допомогу передбачену ст. 16, ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб, станом на 01 січня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко