03 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11248/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.02.2020 № 5/1 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2020 про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90% від розміру суддівської винагороди, зазначеного у довідці Волинського апеляційного суду від 25.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 працював суддею і після виходу у відставку перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці, отримуючи щомісячне довічне грошове утримання.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки Волинського апеляційного суду від 25.02.2020, однак останнім в цьому йому було відмовлено. Вважає, що прийняте рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 01.01.2020 змінилися складові суддівської винагороди. Крім того зазначає, що враховуючи рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у ГУ ПФУ у Волинській області виникли правові підстави для проведення вказаного перерахунку, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. З врахуванням зазначеного просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В поданому до суду відзиві від 17.08.2020 відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що на даний час Верховною Радою України на виконання рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не внесено відповідних змін до законодавства, а відтак відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошового утримання.
Відповідно до розпорядження відповідача від 13.10.2016 № 821449 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 86 %.
В подальшому, на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі № 161/6582/17 позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з 05.10.2016, що підтверджується розпорядженням відповідача від 25.07.2017 № 821449.
25.02.2020 Волинським апеляційним судом ОСОБА_1 видано довідку № 09.40/26/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, де зазначено, що його суддівська винагорода із 01.01.2020, яка враховується при перерахунку пенсії становить - 208098,00 грн. (а.с.9).
27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, до якої додав зазначену довідку.
Рішенням 28.02.2020 № 5/1 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2020 про проведення перерахунку згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» йому в цьому було відмовлено (а.с.11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд неодноразово, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Таким чином, перерахунок обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Враховуючи вищевказані норми законодавства, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, а тому, відповідно до статті 291 КАС суд має враховувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Рішення у зразковій справі набрало законної сили 07.08.2020.
У зазначеному рішенні, Верховний Суд зазначив, що воно є зразковим для справ, у яких: позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає до задоволення.
Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду, то суд їх до уваги не приймає, оскільки підставою для такого перерахунку є визначені в Законом №1402-VIII підстави, зміна розміру суддівської винагороди діючого судді, що має місце в даному випадку.
Враховуючи ту обставину, що рішення відповідача про відмову в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді є протиправним, також підлягають до задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 90% від розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці Волинського апеляційного суду № 09.40/26/2020 від 25.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена правова позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Крім того, судом враховується та обставина, що згідно зазначених вище розпоряджень по пенсійній справі, прийнятих відповідачем, ОСОБА_1 на даний час отримує довічне грошове утримання саме в розмірі 90% від розміру суддівської винагороди.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 24.07.2020 №0.0.1781032255.1 (а.с.18).
Керуючись статтями 243-246, 263, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28.02.2020 №5/1 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2020 про проведення перерахунку згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 90% від розміру суддівської винагороди, зазначеного в довідці Волинського апеляційного суду № 09.40/26/2020 від 25.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк