01.09.2020 року м. Дніпро Справа № 922/1912/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р.
( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 17.07.2020 р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм",
м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль",
смт. Слобожанське Дніпровський район Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 576 045,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" про забезпечення позову задоволено частково - накладено арешт на грошові кошти, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" в межах суми позову та витрат, пов'язаних з поданням позову 525 939,21 грн., які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" в усіх банківських установах.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала винесена з: недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому подає цю Апеляційну скаргу на Ухвалу та просить її скасувати, на підставі наведено нижче.
В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" посилається на те, що Позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а судом першої інстанції не враховано, що Відповідач не тільки не ухиляється від погашення заборгованості, а й погашає її частково, по мірі можливості, доказами чого є відповідні платіжні доручення, копії яких долучаються до апеляційної скарги.
При цьому Скаржник зазначає, що ще до оцінки доказів у справі на грошові кошти Відповідача накладено арешт, що жодним чином не дозволяє Відповідачу здійснювати розрахунки з Позивачем, сплачувати податки та збори, розраховуватись за сирорину та виробляти продукцію, щоб, зокрема, мати грошові кошти для розрахунків з Позивачем та вести нормальну господарську діяльність. Отже, заходи забезпечення позрву призведуть ще до більшого ускладнення виконання можливого рішення суду та призведуть до порушення співвідношення прав та інтересів Позивача та Відповідача з явним укліном в бік інтересів Позивача.
Скаржник наголошує на тому, що Позивачем до заяви про забезпечення позову ( як і до позовної заяви ) не додано жодних показів, які б свідчили про вчинення Відповідачем наступних дій: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Тобто, жодних підстав для забезпечення позову у Господарського суду Дніпропетровської області не було.
Водночас, на думку Скаржника, заява Позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухиленні Відповідача від виконання рішення суду. При цьому судом не враховано, що окрім справи № 922/1912/20, відносно Відповідача відсутні жодні інші судові провадження ( як діючі, так і закриті, як за позовом Позивача, так і за позовами інших осіб ), тобто, факт прострочення Відповідачем погашення боргу стався вперше, тому відсутні жодні підстави вважати, що Відповідач буде ухилятись від виконання майбутнього рішення суду.
Відповідач зазначає, що у нього наявні діючі укладені договори поставки з великими мережами торгівельних магазинів, які необхідно постійно виконувати: ТОВ «АТБ-Маркет» ( договір поставки № 80792 від 01.01.2020 р., ТОВ «Експансія», ТОВ «Сільпо-Фуд»); ТОВ «Експансія» (торгівельна мережа «Фуршет», договір поставки № 86 від 30.07.2018 р. ); ТОВ «Сільпо-Фуд» ( договір поставки № 6364 Р від 04.07.2018 р. ). При цьому, хоча до обов'язків Відповідача за зазначеними договорами відноситься лише необхідність поставки товару ( а не його оплата ), але для поставки готового товару необхідно спочатку придбати його складові для чого потрібні кошти. Отже, накладення арешту на рахунки Відповідача призведе до неможливості виконання зазначених договорів і як наслідок, до штрафних санкцій до Відповідача.
Скаржник вважає, що накладенням арешту на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках Відповідача, останній позбавлений можливості: своєчасно сплачувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, в тому числі, пов'язані з виплатою заробітної плати; виконувати зобов'язання перед Позивачем та іншими контрагентами.
В підтвердження своїх доводів, Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах по справах № 909/835/18, № 915/538/19, № 910/7912/18, № 910/14604/19, № 531/700/19-ц, № 910/7511/1,9 № 904/421/19, № 910/17775/19, № 910/14149/19, № 904/1417/19, № 909/835/18.
Відтак, на думку Скаржника, судом першої інстанції повністю не враховано баланс сторін та інтереси Відповідача при застосуванні заходів забезпечення позову, а застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими Позивачем вимогами.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції.
Разом з тим, від Позивача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до закінчення дії карантину.
В обгрунтування своєї заяви, Позивач посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Частиною першою та другої ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За приписами частини четвертої ст. 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно, це не є строк, який встановлений законом.
Таким чином, можливість продовження встановленого судом процесуального строку обумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку.
Частиною другою ст. 118 України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки заява Позивача з клопотанням про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу був поданий після закінчення строку встановленого судом ( протягом п'яти днів з дня вречуння ухвали - 10.08.2020 р. ), як того вимагає частина 1 ст. 295 ГПК України, суд на підставі частини 2 статті 118 та частини 2 статті 119 ГПК України залишає її без розгляду.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що правові підстави для продовження строку подання відзиву на апеляційну скаргу і відкладення розгляду справи на весь час дії карантину відсутні, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом ( тобто, 06.08.2020 р.).
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Вищезазначеним законом встановлено, що суд за заявою особи може продовжувати процесуальний строк, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, Позивач не звернувся до у встановлений строк з належним чином оформленою відповідною заявою з доданими до неї доказами в її обґрунтування.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено в судове засідання на 01.09.2020р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 31.08.2020 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецової І.Л., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Антоніка С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2020 р., колегією суддів у складі судді-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Антоніка С.Г., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. у справі № 922/1912/20 прийнято до свого провадження.
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 01.09.2010 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новакорм" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" про стягнення 526 536,76 грн. - заборгованості з оплати поставленого за Договором поставки № 14-02 від 14.02.2017 р. товару, 43 701,08 грн. - пені, 5 807,72 грн. - 3% річних та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 р. позовну заяву залишено без руху.
16.07.2020 р. Позивач подав заяву про усунення недоліків та заяву про зменшення розміру позовних вимог і просить суд стягнути суму заборгованості з оплати поставленого за Договором поставки №14-02 від 14.02.2017р. товару в розмірі 456 536,76 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (станом на 12.07.2020р.) в розмірі 46 418,18 грн., 3% річних від простроченої суми (станом на 12.07.2020р.) в розмірі 6 788,89 грн., інфляційні збитки (станом на 12.07.2020р.) в розмірі 8 422,88 грн. та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.07.2020 р. Позивач подав заяву про забезпечення позову і просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" в межах суми позову та витрат, пов'язаних з поданням позову 609 460,21 грн., які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських установах.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що забезпечення позову є фактичною гарантією майбутнього виконання рішення суду. У зв'язку з небажанням Відповідача виконувати обов'язки з оплати поставленого товару та штрафних санкцій, значний розмір такої заборгованості, існує необхідність забезпечити позовну заяву та накласти арешт на грошові кошти Відповідача, на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів.
Також, в заяві зазначається, що Позивачем направлено Вимогу кредитора б/н від 25.05.2020 р. на адресу ТОВ “ДНІПРОКРІЛЬ” з проханням негайно сплатити ТОВ “НОВАКОРМ” вартість поставленого Товару у розмірі 620 536,76 грн., сплатити неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відсотки за користування грошовими коштами в сумі 5 188,60 грн. за Договором поставки № 14-02 від 14.02.2017 р. Станом на 16.07.2020 р. вимоги ТОВ “НОВАКОРМ” в повному обсязі задоволено не було. У зв'язку з чим, ТОВ “НОВАКОРМ” вимушено звернутися до суду та понести додаткові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 641,00 грн. та послуг з надання професійної правничої допомоги в розмірі 82 652,50 грн. Крім того, Позивач вказує на те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухоме майно у Відповідача відсутнє.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. заяву ТОВ "Новакорм" про забезпечення позову - задоволено частково - накладено арешт на грошові кошти, що належить ТОВ "Дніпрокріль" в межах суми позову та витрат, пов'язаних з поданням позову 525 939,21 грн., які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "Дніпрокріль" в усіх банківських установах.
В основу оскаржуваного судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, покладено висновок місцевого господарського суду, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі у ТОВ “ДНІПРОКРІЛЬ” будуть відсутні або значно зменшені майно та грошові кошти. Це може призвести до неможливості ефективного захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача ( приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна та грошових коштів ) чи зробить взагалі неможливим реальне відновлення порушених прав. Отже, до з'ясування обставин справи і вирішення спору по суті доцільним буде застосування заходів забезпечення позову з тим, щоб активи підприємства залишились незмінними ( не зменшились, не погіршились та не вибули з володіння ТОВ “ДНІПРОКРІЛЬ” ).
При цьому, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, здійснюючи оцінку адекватності обраного заявником способу забезпечення позову, судом прийнято до уваги, що обраний вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОКРІЛЬ”, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні боржника ( власника ), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у забезпеченні позову.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії ( ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд, вирішуючи питання про про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача,бповинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Предметом даного спору є вимога ТОВ "Новакорм" яка заявлена до ТОВ "Дніпрокріль" про стягнення 526 536,76 грн. заборгованості з оплати поставленого за Договором поставки № 14-02 від 14.02.2017 р. товару, 43 701,08 грн. - пені, 5 807,72 грн. - 3% річних та судовий збір.
В ст. 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право Відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому Відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
В свою чергу, лише посилання на небажанням Відповідача виконувати обов'язки з оплати поставленого товару та штрафних санкцій, а також те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухоме майно у Відповідача відсутнє, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.
Крім того, суд попередньої інстанції послався на те, що до з'ясування обставин справи і вирішення спору по суті доцільним буде застосування заходів забезпечення позову з тим, щоб активи підприємства залишились незмінними ( не зменшились, не погіршились та не вибули з володіння ТОВ “ДНІПРОКРІЛЬ” ).
Колегія суддів відзначає, що в контексті обов'язку Позивача надати докази вчинення Відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, матеріали справи не містять таких доказів. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про обгрунтованість доводів апеляційної скарги.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи Позивача та суду попередніх інстанцій, про не задоволення в повному обсязі Відповідачем вимоги Позивача про сплату поставленого товару і у зв'язку з цим звернення до господарського суду з відповідним позовом, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, з огляду на що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими.
З огляду на встановлені апеляційним судом порушення норм процесуального права, яке полягає у застосуванні судами заходів на забезпечення позовних вимог на підставі недопустимих доказів, що мало наслідком ухвалення незаконного рішення, суд вважає правильним скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. у справі № 922/1912/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» ( заява № 4909/04 ) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу та скасовує оскаржувану ухвалу, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 р. у справі № 922/1912/20 скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакорм» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокріль" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 2 102 грн. 00 коп., про що видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03.09.2020 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя С.Г. Антонік