вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2020р. Справа № 904/2902/20
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів
До: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград
Про: стягнення 75 140, 00 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» (позивач) звернувся з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу в накладній в розмірі 75 140, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину , що при перевезенні вантажу у вагоні №60726262 встановлений факт завищення маси вантажу на 1 200, 00 кг , ніж зазначено відповідачем у документах. Згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену масу вантажу з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення; провізна плата становила 15 028, 00 грн.
ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи наступне: відповідач згідно до встановлених законодавством вимог здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим; зі змісту комерційного акту неможливо достеменно встановити чи правильно визначалась вага вантажу, оскільки у ньому не зазначено спосіб проведення перевірки маси вантажу, невідомо чи здійснювалась зупинка вагону без розчеплення, чи зважування було під час руху; відсутні відомості щодо повірки 150 тонних тензометричних електронних ваг, заводський номер який не зазначено в акті (за таких обставин, не відомо на яких вагах здійснювалось комісійне переважування, відсутні відомості щодо проведення повірки цих ваги та придатності до застосування; позивач посилається на те, що обставини невідповідності маси вантажу засвідчені також у виписці з книги контрольних зважувань, проте введення Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах передбачене Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності (затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, яка не пройшла державну реєстрацію в якості нормативно-правового акту та є внутрішнім документом, який не створює юридичних наслідків для відповідача. Також, на думку відповідача , комерційні акти в порушення вимог п.10 Правил складання актів, не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Окрім того, відповідач клопотав про зменшення розміру штрафу в разі встановлення факту невірного зазначення у накладній №46428777 маси вантажу за спірним перевезенням, посилаючись на те, що штраф значно перевищує розмір збитків, відсутність доказів спричинення позивачеві негативних наслідків, тощо.
АТ «Українська залізниця» (позивач) у відповіді на відзив зазначив , що комерційний акт №350002/149 від 01.12.19р. підписано відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: заступником начальника станції Клімчук А.В., агентом комерційним Місюра О.І. та приймальником поїздів Назарчук В.Ф. Заступник начальника станції Клімчук А.В. являється підписантом, який не потребує пояснень; агент комерційний Місюра О.І. є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до ч.22 п.2.1 2 Розділу своєї посадової інструкції, а саме виконує завдання та обов'язки згідно п.2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п.4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору; приймальник поїздів Назарчук В.Ф. є працівником станції, який осе здійснював перевірку та діяв відповідно до п.2.11. 2 Розділу Робочої інструкції, оскільки виконує обов'язки прийомоздавальника вантажу та багажу, приймає участь в комісійній перевірці та контрольному зважуванні вагонів з комерційними несправностями, з ознаками незбереження перевозимих вантажів, підписує акти загальної форми та комерційні акти.
Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта. Окрім того - позивач посилається на практику Верховного Суду у постановах від 21.05.18р. у справі №916/2001/17 , від 23.06.18р. у справі №916/1993/17 та у справі 916/2450/17 від 23.11.18р.. Підсумовуючи вищевикладене, позивач зазначає, що ним в підтвердження обставин невідповідності маси складено комерційний акт №350002/149, при оформленні якого дотримано, в тому числі і вимоги п. 10 Правил складання актів.
ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) свої правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 09.06.20р.
При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Від сторін жодних заяв, клопотань на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом не надходило.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
29.11.19р. згідно групової відправки №46428777 у вагоні №60726262 ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці відправило вантаж «вугілля кам'яне марки г-газовий». (а.с.9).
01.12.19р. на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми №1508, 8116 даний вагон був відчеплений для комісійного зважування на статичній вазі. Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті №350002/149/214 від 01.12.19р. (який було складено на підставі актів загальної форми №1508 та №8116 від 01.12.19р., а.с.14-15) в якому зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150т. трьохплатформеній електронній тензометричній вазі, у вагоні № 60726262 згідно перевізних документів маса нетто 69600 кг., тара 23500 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70800 кг маса брутто 94300 кг., тара 23500 кг, більше проти документа на 1200 кг та вантажопідйомності 800 кг. (а.с.11-12).
Оскільки згідно показників ваги даний вагон навантажений понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху, у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 5 п. 15.27. лишок вантажу відвантажено у вагон №44933620 та направлено на станцію призначення (що підтверджується актом загальної форми №584 від 03.12.19р., а.с.15).
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Комерційний акт №350002/149/214 від 01.12.19р. та акти загальної форми №1508 та №8116 від 01.12.19р., не містять відомостей щодо пошкодження/втрати вантажу чи пошкодження маркування.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Комерційний акт №350002/149/214 від 01.12.19р. підписаний заступником начальника станції Клімчук А.В., агентом комерційним Місюра О.І. та приймальником поїздів Назарчук В.Ф., які здійснювали перевірку вантажу. Згідно даних, зазначених у залізничній накладній №46428777, провізна плата щодо вагону №60726262 становить 15 028, 00 грн.
Відповідно до статей 118 та 122 Статуту залізниць України позивачем нарахований та заявлений до стягнення штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, у сумі 75 140, 00 грн.
Предметом спору є стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №46428777.
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. Відповідно до пунктів 1.2., 2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі «маса вантажу, визначена відправником» вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається відправником або залізницею. У графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстрований: Мін'юст України за №863/5084 від 24.11.2000р.) передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Зі змісту графи « 55» залізничної накладної №46428777 вбачається, що правильність внесених відомостей підтверджує прийомоздавальник Подшивалова А.Д. («ЕЦП» 29.11.19р. 05:56). Згідно графи « 24» вказаної накладної маса вантажу визначена відправником у вагоні №60726262 та становить 69 600 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах , визначена вантажовідправником. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення з відправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за неправильно зазначені властивості вантажу.
Також у пункті 5.5. Правил оформлення перевізних документів зазначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.
Таким чином, факт неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником у вагоні №60726262 засвідчено актами загальної форми №1508 та №8116 від 01.12.19р. та комерційним актом №350002/149/214 від 01.12.19р.
Згідно пункту 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2018 у справі №916/3615/16.
Враховуючи те, що відомості про масу вантажу у залізничну накладну №46428777 внесено ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», то у залізниці відсутній обов'язок перевірки відповідності вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення.
Одночасно, суд критично оцінює заперечення відповідача про те, що комерційний акт №350002/149/214 від 01.12.19р. не є належним доказом у справі , оскільки підписаний неналежними особами ( що спростовуються наданими позивачем доказами ( в т.ч.: посадовою інструкцією Місюри О.І. , робочою інструкцією Назарчук В.Ф., наказів про прийняття їх на посаду та витягом із штатного розпису ст. Здолбунів).
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у спірних залізничних накладних, а правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційний акт, правильність складення якого відповідачем не спростована.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 140,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, є правомірними та обґрунтованими.
Одночасно, суд не вбачає достатньо правових підставі для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, з урахуванням наступного. Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штраф, пеня), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або не виконання зобов'язання; незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення неустойки.
Зважаючи на те, що нарахована до сплати сума штрафу не є надмірно великою, порушення зобов'язання відповідачем за спірний період має системний характер, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру підлягаючого до стягнення штрафу.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград, вул. Соборна, 76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця,5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) : 75 140, 00 грн. - штрафу та 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 02.09.2020р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя О.Ю.Васильєв